Постанова № 19936374, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" листопада 2011 р. Справа № 42/128 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Могила С.К.

розглянувши касаційну скаргу

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року

у справіГосподарського суду міста Києва №42/128

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (правонаступник –Публічне акціонерне товариство "Київенерго")

простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 118 392 858,56 грн., посилаючись на неналежне виконання умов договору постачання природного газу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 88 384 361,72 грн. боргу, 15 327 397,18 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 6 724 884,30 грн. –3% річних, 7 956 215,36 грн. пені та 25 236,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код 31301827) 88 384 361 (вісімдесят вісім мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят одна) грн. 72 коп. основного боргу, 19 036 (дев’ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 63 коп. державного мита, 176 (сто сімдесят шість) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9 518 (дев’ять тисяч п’ятсот вісімнадцять) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, зокрема в частині відмови у позові щодо стягнення сум на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 3% річних та пені, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить постанову Київського апеляційного господарського суду 13.09.2011 року, а рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року –залишити без змін.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується наявними матеріалами справи, між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (покупець), правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 23.09.2009 року було укладено договір №06/09-1236ТЕ-41 поставки природного газу ТЕЦ-6 Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві імпортований природний газ, за наявності його обсягів, а покупець –прийняти та оплатити отриманий природний газ, використавши його виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (1.3. договору). Обсяги поставки газу сторони визначали, укладаючи додаткові угоди до основного договору.

Позивач свої зобов’язання виконав належним чином, у період жовтня –грудня 2009 року та січня-вересня 2010 року по актам приймання-передачі, які підписані сторонами, передав відповідачеві природний газ на загальну суму 348 044 583,99 грн.

Згідно п.6.1 договору поставки природного газу, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу

В порушення умов договору, відповідач прийнятий природний газ повністю не оплатив. Розрахувався лише частково на суму 259 660 222,27 грн. і залишок боргу складає 88 384 361,72 грн.

В зв’язку з цим, позивачем заявлено позов у даній справі про стягнення з відповідача 88 384 361,72 грн. основного боргу, 7 956 215,36 грн. пені, 15 327397,18 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 6 724 884 грн. 3% річних, нарахованих на підставі частини 2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати за договором №06/09-1236ТЕ-41 поставки природного газу ТЕЦ-6 Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання встановлений судом та підтверджується наявними матеріалами справи, а тому місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку про стягнення з відповідача основного боргу, сум на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 3 % річних та пені, оскільки докази належної оплати відповідачем отриманого природного газу відсутні.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені та сум, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний господарський суд виходив з недоведеності факту користування відповідачем чужими коштами; визнав обгрунтованими посилання відповідача на особливий алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий природний газ, передбачений постановою КМУ та на Меморандум про порозуміння між сторонами щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу м. Києва під час опалювального сезону, укладений 16.09.2010 між Київською міською державною адміністрацією, АК "Київенерго" та НАК "Нафтогаз України", як на підстави, що звільняють відповідача від відповідальності за невиконання грошових зобов’язань за договором поставки природного газу.

Проте, погодитися з висновками апеляційного господарського суду щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат, відсотків та пені, колегія суддів Вищого господарського суду України не може з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасне внесення платежів, порядок яких передбачений п.6.1, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Неустойка у вигляді пені нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.7.10 договору).

Згідно вказаних положень договору на суму заборгованості відповідачу була нарахована пеня, сума якої за період з 01.10.2010 року по 01.04.2010 року складає 7 956 215 грн.

Суми на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних нараховуються у відсотковому відношенні до суми боргу, входять до складу грошового зобов’язання і не є штрафними санкціями.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проте, в порушення приписів вказаних законів та умов укладеного сторонами договору , апеляційний господарський суд визнав обгрунтованими посилання відповідача на наявність трьохсторонньої угоди –Меморандуму взаєморозрахунків, укладеного між Акціонерною компанією "Київенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Київською міською державною адміністрацією, як на підставу, що звільняє відповідача від застосування штрафних санкцій. Суд не звернув увагу на те, що вказана угода не передбачає юридичних наслідків щодо зміни умов та порядку розрахунків за спірним договором №06/09-1236ТЕ-41 поставки природного газу ТЕЦ-6 Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Отже, оскільки апеляційний господарський суд припустився помилки, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені та сум, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені також підлягає скасуванню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач заявив клопотання (а.с.133-134) про зменшення розміру штрафних та фінансових санкцій, зокрема й пені на підставі ч.3 ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України, яке не було розглянуте.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені не було предметом розгляду у господарському суді першої інстанції, а також те, що повноваження суду касаційної інстанції обмежені положеннями ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухваленого у справі рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року в частині стягнення 7 956 215 грн. пені з направленням матеріалів справи в цій частині на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року по справі №42/128 в частині стягнення пені скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів. В решті рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року залишити без змін.

Головуючий М. Малетич

Судді:К. Круглікова

С. Могил