Постанова № 19923804, 09.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 15/1094

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Демидюк О.О. суддів Щепанська Г.А. Cекретар судового засідання Риштун О.М.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.10 р. у справі № 15/1094

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ветко"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Еталон-Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фермерського господарства "Лео і партнери"

про стягнення 237926,63 грн.

Представники сторін:

відповідача (апелянта), ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.05.11, представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро";

позивача - не з"явився

третьої особи - не з"явився

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2010 р. частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Еталон-Агро" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фермерського господарства "Лео і партнери" та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" (13400, Житомирська область м.Андрушівка, вул. Зозулінського, 30/2, ідентифікаційний код 32784424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" (01015, м.Київ вул. Цитадельна, 6/8, ідентифікаційний код 36589522) 118100,00грн. основного боргу, 1 181,00грн. втрат по сплаті державного мита, 117,14грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 43 775,40грн. пені, 32 360,00грн. штрафу, 14402,52грн. - 3% річних, 4288,71грн. інфляційних припинено. В решті позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу.

На думку апелянта, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо правової оцінки природи правочину № 1/05 від 01.05.2010 року , помилково визначивши його договором про переведення боргу, тоді як, на думку апелянта, він є трьохсторонньою угодою.

Також, апелянт вказує на неправильність проведених розрахунків судом першої інстанції та недотримання ним вимог ст. 84 ГПК України.

Зазначаються інші підстави для скасування оскаржуваного рішення.

07 квітня 2011 р. відповідач подав письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі № 18/161-НМ за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" до ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "ВЕТКО" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фермерського господарства "Лео і партнери" про визнання недійсним правочину № 1/05 від 01.05.2010 р.

У зв"язку з тим, що справа № 18/161 - НМ є пов'язаною господарською справою №15/1094, ухвалою від 07 квітня 2011 року Рівненським апеляційним господарським судом було зупинено провадження у даній справі до вирішення господарського спору у справі №18/161-НМ.

17 серпня 2011 року постановою Вищого господарського суду України по справі №18/161-НМ касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.02.11 р. та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.11 р. по справі 18/161-НМ залишено без задоволення, в зв"язку з чим апеляційне провадження у даній справі поновлено ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. та призначено її до розгляду на 20.09.2011р.

У зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В. розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. призначено повторний авторозподіл справи.

Згідно проведеного авторозподілу у справі №15/1094 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Мельник О.В., суддя Щепанська Г.А.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О. , суддя Щепанська Г.А.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з"ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ “НВП ВЕТКО” (продавець) та Фермерське господарство “Лео і партнери” (покупець) 12 жовтня 2010 року уклали договір купівлі-продажу №12-10-09/3 згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості у кількості та асортименті на підставі заявок покупця.

01.05.2010 року СТОВ "Еталон-Агро" (Відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "ВЕТКО" (Позивач) уклали правочин № 1/05, за яким Відповідач зобов'язувався оплатити Позивачу борг Фермерського господарства "Лео і Партнери" у сумі 163 100,00 грн., який виник за договором купівлі-продажу № 12-10-09/03 від 12.10.2009 р.

У відповідності до умов договору Позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000072 від 10.12.09 р., № РН-0000005 від 26.01.10 р., № РН-0000035 від 22.03.10 р., № РН-0000056 від 28.04.10 р., № РН-0000052 від 16.11.09 р. Фермерським господарством "Лео і Партнери" здійснено часткову оплату поставленого товару. Сума заборгованості складала 163 100,00 грн. Саме цей борг і був предметом правочину № 1/05 від 01.05.2010 р.

Відповідач - СТОВ "Еталон-Агро" свої зобов'язання по оплаті товару не виконав. Станом на 06.08.2010 р. заборгованість Відповідача становила 163 100,00 грн. (сто шістдесят три тисячі сто гривень), що підтверджується актом звірки розрахунків від 30.04.2010 р.

Позивач звертався до Відповідача з претензією від 21.06.2010 р. про погашення суми боргу (копія додається). На претензію Відповідачем було надано лист-зобов'язання щодо погашення суми боргу, однак зобов'язання Відповідачем залишились невиконаними.

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу №12-10-09/3 від 12.10.2009р. товар, що поставляється, оплачується покупцем за цінами, що склалися в день узгодження заявки, вказаних в рахунку-фактурі або видаткових накладних. Протягом терміну дії договору можливі зміни діючих цін з попереднім сповіщенням про це покупця.

Пунктами 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №12-10-09/3 від 12.10.2009р. передбачено, що доказом передачі товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару; датою відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків (п. 4.1 договору).

У відповідності з п. 4.2 договору купівлі-продажу №12-10-09/3 від 12.10.2009р. оплата товару здійснюється наступним чином:

4.2.1. - 50 (пятдесят) % до відвантаження товару.

4.2.2. - 50 (пятдесят) % протягом пяти банківських днів з моменту відвантаження товару.

Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, або при оплаті готівкою, дата зарахування грошових коштів в касу продавця.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору купівлі-продажу, ТОВ НВП “Ветко” передало представникам ФГ “Лео і партнери” на підставі довіреностей №77 від 01.09.2009р. (а.с. 18), №95 від 17.11.2009р. (а.с. 23), №101 від 10.12.2009р. (а.с. 25), №8 від 26.01.2010р. (а.с. 27), товар на загальну суму 378600,00грн., що підтверджується:

видатковою накладною №РН-0000001 від 31.08.2009р. на суму 60500,00грн. (а.с.17),

видатковою накладною №РН-0000052 від 16.11.2009р. на суму 60500,00грн. (а.с. 22),

видатковою накладною №РН-0000072 від 10.12.2009р. на суму 65000,00грн. (а.с. 24),

видатковою накладною №РН-0000005 від 26.01.2010р. на суму 66600,00грн. (а.с. 26),

видатковою накладною №РН-0000035 від 22.03.2010р. на суму 81000,00грн. (а.с. 28),

видатковою накладною №РН-0000056 від 28.04.2010р. на суму 45000,00грн. (а.с. 29).

Факт передачі позивачем та отримання третьою особою товару по вказаним видатковим накладним на суму 378600,00грн. підтвердили в суді першої інстанції 15.10.2010р. представники ТОВ НВП "Ветко" та ФГ "Лео і партнери".

Згідно умов п. 4.2 договору купівлі-продажу №12-10-09/3 від 12.10.2009р., ФГ “Лео і партнери” за отриманий товар мало провести остаточні розрахунки наступним чином:

за видатковою накладною №РН-0000001 від 31.08.2009р. в строк до 07.09.2009р.,

за видатковою накладною №РН-0000052 від 16.11.2009р. в строк до 23.11.2009р.,

за видатковою накладною №РН-0000072 від 10.12.2009р. в строк до 17.12.2009р.,

за видатковою накладною №РН-0000005 від 26.01.2010р. в строк до 02.02.2010р.,

за видатковою накладною №РН-0000035 від 22.03.2010р. в строк до 29.03.2010р.,

за видатковою накладною №РН-0000056 від 28.04.2010р. в строк до 07.05.2010р.

Фермерське господарство "Лео і партнери" за товар, отриманий по вищезазначеним накладним провело оплату частково, на суму 215500,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки за 20.10.2009р. на суму 15500,00грн. (а.с. 30), за 28.10.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с. 63), за 04.12.2009р. на суму 25000,00грн. (а.с. 64), за 16.12.2009р. на суму 40000,00грн. (а.с. 65), за 25.12.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с. 66), за 18.01.2010р. на суму 20000,00грн. (а.с. 67), за 01.03.2010р. на суму 15000,00грн. (а.с. 36) за 01.04.2010р. на суму 80000,00грн. (а.с. 35).

Неоплаченим ФГ "Лео і партнери" залишився товар, отриманий від ТОВ НВП "Ветко" на суму 163100,00грн. Зокрема, із розрахунку суми позову вбачається (а.с. 44-45), що внаслідок проведених позивачем зарахувань, неоплаченими ФГ "Лео і партнери" залишились:

на суму 35000,00грн. видаткова накладна №РН-0000001 від 31.08.2009р. (оплачено 20.10.2009р. 15500,00грн., 28.10.2009р. 10000,00грн.);

на суму 30500,00грн. видаткова накладна №РН-0000052 від 16.11.2009р. (оплачено 04.12.2009р. 25000,00грн., 18.01.2010р. 5000,00грн.);

на суму 52600,00грн. видаткова накладна №РН-0000005 від 26.01.2010р. (оплачено 01.04.2010р. на суму 14000,00грн.);

на суму 45000,00грн. видаткова накладна №РН-0000056 від 28.04.2010р.

Видаткові накладні №РН-0000072 від 10.12.2009р. на суму 65000,00грн. та №РН-0000035 від 22.03.2010р. на суму 81000,00грн. оплачені ФГ “Лео і партнери” у повному обсязі.

Станом на 30.04.2010р. між ТОВ НВП “Ветко“ та ФГ “Лео і партнери” проведено звірку розрахунків за результатами якої складено акт (а.с. 21), згідно з яким сальдо на користь ТОВ НВП “Ветко“ становить 163100,00грн. Зазначений акт підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що підтверджено представниками ТОВ НВП “Ветко“ та ФГ “Лео і партнери” в судовому засіданні 15.10.2010р.

01.05.2010р. ТОВ НВП “Ветко“ (Сторона -1/позивач), ФГ “Лео і партнери” (Сторона-2/ третя особа) та СТОВ “Еталон-Агро“ (Сторона 3/ відповідач) укладено правочин №1/05.

Згідно з п. 1.1 правочину №1/05 від 01.05.2010р. Сторона-2 (ФГ “Лео і партнери”) передає, а Сторона-3 (СТОВ “Еталон-Агро“) приймає на себе (частково) зобовязання, визначені п. 2.2 даного правочину та права Сторони-2 перед Стороною-1 згідно з договором купівлі-продажу №12-10-09/03 від 12.10.2009р. (далі “Основний договір“), зокрема, по поставці товару або готової продукції на загальну суму 163100 (сто шістдесят три гривні сто),00грн., в тому числі ПДВ-20%, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним Стороною-1 та Стороною-2 станом на 30.04.2010р.

З умов укладеного правочину за своєю правовою природою є договором про переведення боргу.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Пунктом 1.2 правочину №1/05 від 01.05.2010р. передбачено, що Сторона -1 (ТОВ НВП “Ветко“) не заперечує проти заміни Сторони-2 (ФГ “Лео і партнери”) на Сторону-3 (СТОВ “Еталон-Агро“) в Основному договорі та, підписуючи зі своєї сторони правочин, дає згоду на відповідну заміну сторін в договорі та на умовах, визначених даним правочином.

Згідно із ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Зі змісту ст.513 ЦК України випливає, що правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, обов'язок виконання за яким передається новому боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання СТОВ “Еталон-Агро“ перед ТОВ НВП “Ветко“ виникли із правочину №1/05 від 01.05.2010р., яким проведено заміну боржника у зобов'язанні за згодою кредитора, що відповідає вимогам ст.520 ЦК України.

Апелянт зазначає, що СТОВ "Еталон-Агро" не брало жодних зобов'язань по оплаті товару згідно правочину №1/05, оскільки вказаний правочин директор СТОВ "Еталон-Агро" Рудюк Анатолій Олегович не підписував. В зв"язку із зазначеним СТОВ "Еталон-Агро" звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання правочину №1/05 від 01.05.2010р. недійсним.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.02.2011р. у справі №18/161-НМ, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду у задоволенні зустрічного позову відмовлено, тобто правочин №1/05 є чинним.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 1.4 правочину №1/05 від 01.05.2010р. передбачено, що Сторона-3 (СТОВ "Еталон-Агро") зобовязується замість сторони-2 (ФГ “Лео і партнери”) виконати зобовязання на суму визначену в п. 1.1 даного правочину та на умовах передбачених Основним договором.

Згідно з п. 2.2 правочину №1/05 Сторона-3 (СТОВ "Еталон-Агро") зобовязалась виконати наступне зобовязання Сторони-2 (ФГ “Лео і партнери”) - оплатити борг по основному договору на загальну суму сто шістдесят три тисячі сто гривень, в тому числі ПДВ-20%.

Відповідно до п. 2.6 правочину №1/05 з моменту підписання сторонами даного договору до Сторони-3 (СТОВ "Еталон-Агро") переходять всі обовязки Сторони-2 (ФГ “Лео і партнери”).

Оскільки умовами правочину №1/05 нового терміну сплати відповідачем боргу на суму 163100,00грн. визначено не було, то обовязок сплатити позивачу - ТОВ “НВП ВЕТКО” суму боргу в розмірі 118100,00грн. (35000,00грн. борг по видатковій накладній №РН-0000001 від 31.08.2009р. + 30500,00грн. борг по видатковій накладній №РН-0000052 від 16.11.2009р. + 52600,00грн. борг по видатковій накладній №РН-0000005 від 26.01.2010р.) виник у відповідача з моменту укладення правочину №1/05, тобто з 01.05.2010р., а обовязок відповідача по сплаті 45000,00грн. (видаткова накладна №РН-0000056 від 28.04.2010р.) виник у відповідача 07.05.2010р., оскільки як було встановлено судом, товар по видатковій накладній №РН-0000056 від 28.04.2010р. на суму 45000,00грн., мав бути оплачений у строк до 07.05.2010р.

Відповідач на виконання умов правочину №1/05 від 01.05.2010р. перерахував відповідачу 45000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №114 від 14.06.2010р. на суму 25000,00грн. (а.с. 106) та банківською випискою за 24.06.2010р. на суму 20000,00грн. (а.с. 68).

При розгляді справи місцевим господарським судом враховано, що згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 14.09.2010р., яка прийнята до розгляду судом, позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 143100,00грн. (а.с. 42, 138). При цьому, із доданого до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку (а.с. 44-45) вбачалося, що позивачем враховано здійснену відповідачем 24.06.2010р.оплату на суму 20000,00грн. (163100,00грн. -20000,00грн. =143100,00грн.).

Однак, позивачем не враховано проведену 14.06.2010р. відповідачем оплату на суму 25000,00грн. про факт сплати якої свідчить платіжне доручення №114 від 14.06.2010р. (а.с. 106), призначення платежу: згідно договору №1/05 від 01.05.2010р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становила суму 118100,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Відповідач (апелянт) не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання ним у встановлений строк та в повному обсязі зобов'язання по сплаті позивачу заборгованості в сумі 118100,00грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 118100,00грн. є обґрунтованими та підставно задоволені місцевим господарським судом .

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25000,00грн. суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки факт сплати відповідачу зазначених коштів підтверджується платіжним дорученням №114 від 14.06.2010р. Зазначені кошти були сплачені відповідачем до звернення позивача з позовом до господарського суду.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 43775,40грн., штрафу в сумі 32360,00грн., інфляційних в сумі 14402,52грн., 3% річних в сумі 4288,71грн. у звязку з відмовою позивача від позову в цій частині місцевим господарським судом припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що також є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2010р. є обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Еталон-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2010р. у справі №15/1094 залишити без змін.

3. Матеріали справи №15/1094 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Щепанська Г.А.

01-12/16113/11 16113/11