Постанова № 19923684, 09.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5019/1080/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Демидюк О.О. суддів Щепанська Г.А. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс"

на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 р.

у справі № 5019/1080/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс"

до Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор"

про стягнення в сумі 2 157 034 грн. 39 коп.

За участю представників:

позивача (апелянта) - ОСОБА_1. ( довіреність № б/н від 10.10.2011 р. ) представник ТОВ "Компанія "Оіл-Сервіс"

відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 6/3-11 від 05.01.2011 р. ) представник ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор"

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.11р. внесено зміни до складу колегії суддів. У справі № 5019/1080/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Щепанська Г.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 р. (суддя Крейбух О.Г.) у справі № 5019/1080/11 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" та стягнуто з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.Остафова, буд.7, м.Рівне, 33028, іден.код 31994540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (вул.Дмитрівська, 18/24, м.Київ, 01054, іден. код 35744348) основний борг у сумі 1 210 007 грн. 34 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 16 800 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 193 грн. 90 коп. В частині стягнення 470 000,00 грн. основного боргу провадження припинено. В позові про стягнення 165288,95 грн. інфляційних втрат, 38743,55 грн. 3 % річних та 160770,16 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 165288,95 грн. - інфляційних витрат, 38743,55грн. - 3 % річних та 160770,16 грн. - пені, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 р. у справі № 5019/1080/11 про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 1210007грн., 34 коп., державного мита за подання позовної заяви у сумі 16800 грн. 07 коп. та витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 193 грн. 90 коп., відмову в позові про стягнення 165288,95 грн. інфляційних витрат, 38743,55 грн. - 3 % річних 160770,16 грн. пені змінити, прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, а саме стягнути з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 1210 007 грн., 34 коп., 165288,95 грн. інфляційних витрат, 38743,55 грн. - 3 % річних та 160770,16 грн. пені.

На думку апелянта, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 165288,95 грн. - інфляційних витрат, 38743,55 грн. - 3 % річних та 160770,16 грн. пені, прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Апелянт, зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що Відповідачем порушено п. 4.1. Договору, згідно якого, - сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього Договору, зокрема в частині пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків за якими проводяться оплати, оформлення документів та інш.". З цього випливає обов'язок відповідача як сторони договору виконувати умови Договору в частині отримання рахунків за якими проводяться оплати, визначаючи про неотримання рахунків-фактур. Апелянт вважає, що Відповідач визнає порушення зобов'язання щодо обов'язку отримання рахунків фактур. Суд не прийняв до уваги той факт, що Відповідач жодного разу протягом дії договору не звертався до Позивача за отриманням рахунків, та не надав доказів цього.

Скаржник вважає, що відповідач фактично визнавав розрахунок 3 % річних в сумі: 38743, 55 грн. та інфляційних витрат в сумі: 165288, 95 грн., а також розрахунок пені позивача згідно накладних № 10, 12, 25, 26, 27 однак, суд неповно з'ясував ці обставини, які мають значення для справи.

Наводяться інші підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з"ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2157034,39 грн., в т.ч. 1750007,34 грн. основного боргу за поставлений товар згідно з договором поставки від 16.10.2008р. № 3/16/10, 202994,55 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат.

29 червня 2011 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом. Позивач просив стягнути з відповідача 2044810,00 грн., в т.ч. 1680007,34 грн. основного боргу, 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат /а.с.178-179/.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2011р. у справі № 5019/1080/11 здійснено заміну неналежного відповідача - відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філію "Доркомплект" дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" належним відповідачем - дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України.

Як свідчать матеріли справи та встановлено судом 16 жовтня 2008 року ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ДП "Рівненський облавтодор" філія "Доркомплект" (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (постачальник) уклали договір поставки № 3/16/10 (далі Договір), згідно з яким постачальник передає у власність покупцю - мазут, дизельне пальне, бензин, бітум марок БНД-60/90, БНД-90/130 у кількості 1000т щороку протягом дії даного договору, а покупець приймає і оплачує їх повну вартість /а.с.8-11/.

Кількість кожної партії товару зазначається у специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання на умовах даного договору. Кожна специфікація є невід'ємною частиною даного договору. (п.1.2. Договору)

Згідно п.3.1 Договору ціна товару обумовлюється сторонами і зазначається у специфікаціях та додаткових угодах.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець має право на відстрочку по платежу за поставлений товар до 30 календарних днів за відповідно виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено специфікаціями.

У період з 11.06.2009р. по 22.09.2010р. відповідно до умов Договору та специфікацій позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4172007,34 грн., який відповідачем оплачено частково. Заборгованість відповідача за поставлений товар станом на 15.06.2011р. становила 1680007,34 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.06.2011р. /а.с.173/.

Після порушення провадження у справі та подання позивачем 29.06.2011р. заяви про зменшення позовних вимог в рахунок погашення боргу відповідачем було сплачено 470000,00 грн., в т.ч. 350000,00 грн. по платіжному дорученню від 08.07.2011р. № 344 та 120000,00 грн. по платіжному дорученню від 12.07.2011р. № 346 /а.с.201-202/.

Місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення 470 000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з покладенням судових витрат з цієї суми на відповідача, оскільки спір до суду в цій частині доведено з вини останнього.

Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар, враховуючи часткову оплату, склала 1 210 007,34 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.07.2011р. /а.с.275/.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1210007,347 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню виходячи з ст.ст.526, 629 ЦК України.

Позивачем нараховано 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили відповідальність покупця у випадку ненадходження повної оплати за товар протягом терміну, зазначеному у п.3.2 даного договору у вигляді сплати неустойки, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

За змістом п.3.2 Договору, покупець має право на відстрочку по платежу за поставлений товар до 30 календарних днів за відповідно виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Наявними в матеріалах справи специфікаціями не передбачено інший порядок оплати поставленого товару, ніж передбачено п.3.2 Договору.

Позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур на оплату (зокрема, поштових квитанцій, супровідних листів, фіскальних чеків тощо).

Подану позивачем деталізацію телефонних дзвінків, місцевий господарський суд обгрунтовано не прийняв в якості доказу виставлення рахунків-фактур, оскільки умовами Договору поставки № 3/16/10 не передбачено виставлення рахунків-фактур за допомогою факсимільного зв'язку, а з деталізації дзвінків не вбачається, факс якого змісту було направлено відповідачу.

При цьому суд погодився що рахунки-фактури № СФ-0000018 від 12.06.2009р. та № СФ-0000003 від 28.05.2010р.отримано відповідачем, оскільки у документах на оплату товару відповідач посилається на ці рахунки. Однак, встановити дату отримання зазначених рахунків не є можливим.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази пред"явлення позивачем письмових вимог про сплату наявної заборгованості за поставлений товар відповідачу.

Апеляційному господарському суду позивачем було надано пояснення до апеляційної скарги, з якого вбачається зменшення позовних вимог.

Однак, до нього не долучено доказів отримання відповідачем рахунків на оплату поставленого товару, що унеможливлює визначити строк виконання грошового зобов"язання відповідачем та відповідно встановити час прострочення.

Отже, враховуючи відсутність доказів виставлення (отримання відповідачем) рахунків на оплату товару, відсутності вимог на оплату боргу, неможливо визначити строк виконання грошового зобов'язання відповідачем і, відповідно, час прострочення, за який нараховуються пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, а тому в позові про стягнення 160770,16 грн. пені, 3 % річних у сумі 38743,55 грн. та 165288,95 грн. інфляційних втрат, а тому в задоволенні позову в цій частині судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. у справі №5019/1080/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/1080/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Щепанська Г.А.

01-12/14533/11