Постанова № 19923466, 05.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року Справа № 5023/5911/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А.Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Колесніковій С.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 09.12.2010р.

третьої особи не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4823Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.11 р. у справі № 5023/5911/11

за позовом ТОВ "Надія", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Комета-14", м. Київ

до ЗАТ "Оптима Плюс", м. Харків

про стягнення 225432,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ "Оптима Плюс" на користь ТОВ "Надія" борг в сумі 225432,00 грн., 2254,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ЗАТ "Оптима Плюс", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. по справі № 5023/5911/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що у позивача не було та не має на дійсний час жодних підстав для подання позову та навіть при наданні позову позивач сам порушив умови укладеного договору, а також Цивільного законодавства. Апелянт зазначив, що позивачем не надано жодних належних доказів надання відповідачу вимоги про оплату товару, що був поставлений за договором.

Апелянт в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Позивач, ТОВ "Надія", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що в апеляційнійскарзі взагалі не вказано, у чому саме підлягають порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вказав, що ним була належним чином в установленому законом порядку направлена відповідачу вимога на його юридичну адресу.

Третя особа, ТОВ "Комета-14", відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не зявилась та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що відповідач та треті особа були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2010 р. між ТОВ "Комета-14" та ЗАТ "Оптима плюс", був укладений договір поставки № 21/01, відповідно до якого ТОВ "Комета-14" (постачальник), зобов'язалося передати у власність ЗАТ "Оптима плюс" (замовник), товари згідно зі специфікацією, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар за ціною та номенклатурою, встановленою в специфікації.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 21/01 від 21.01.2010 р. постачанню підлягати мати кремнеземні (АТМ 10К20) в кількості 180 метрів кубічних та мати базальтові (БЗМ-1000x500x50) в кількості 120 метрів кубічних.

На підставі договору поставки № 21/01 від 21.01.2010 р., відповідно до видаткової накладної № РН-12 від 01.02.2010 р., мати базальтові (БЗМ-1000x500x50) були поставлені у кількості 55 метрів кубічних на суму 76824,00 грн., та на підставі довіреності серії ЯЛФ № 462428, виданої ЗАТ "Оптима плюс" ОСОБА_2., отримані ЗАТ "Оптима плюс". Відповідно до видаткової накладної № РН-19 від 25.02.2010 р., мати кремнеземні (АТМ 10К20) були поставлені у кількості 20 метрів кубічних на суму 265608,00 грн., та на підставі довіреності серії ЯЛФ № 462429, виданої ЗАТ "Оптима плюс" ОСОБА_2., отримані ЗАТ "Оптима плюс".

ЗАТ "Оптима плюс" двічі здійснювала часткову оплату на рахунок ТОВ "Комета-14" за договором № 21/01 від 21.01.2010 на суму 75000,00 грн. та на суму 42000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 03.03.2010 р. та за 12.10.2010 р., всього на суму 117000,00 грн.

Згідно матеріалів справи, 11.11.2010 р. ТОВ "Комета-14" уклало з ТОВ "Надія" договір № 11/11-1 про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого ТОВ "Комета-14" передало право грошової вимоги за договором поставки № 21/01 від 21.01.2010 р. (основний договір), який було укладено між ТОВ "Комета-14" та ЗАТ "Оптима плюс", а ТОВ "Надія" прийняло на себе це право вимоги та стало новим кредитором боржника за основним договором.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, ТОВ "Надія" одержало вправо вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, передбачених основним договором: сплати боргу за поставку товарів згідно видаткових накладних № РН-12 від 01.02.2010 р. та № РН-19 від 25.02.2010 р. та сплати пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на квітень 2011 року ЗАТ "Оптима плюс" не виконало свій обов'язок повністю та не оплатило повну вартість поставленого товару навіть первісному кредитору, тому у травні 2011 року ТОВ "Надія" звернулась до відповідача з вимогою від 28 квітня 2011 року, в якій повідомила відповідача про зміну кредитора у договорові поставки від 21 січня 2010 року № 21/01, та на підставі статті 530 ЦК України, вимагало в семиденний строк здійснити на поточний рахунок ТОВ "Надія" оплату поставлених товарів за договором поставки від 21 січня 2010 року № 21/01.

Вимога про сплату боргу була направлена за юридичною адресою відповідача: 61022, м. Харків, вул. Сумська, 39, кв. 34, яка була зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 257803 станом на 03.08.2011р. Однак, дана вимога була повернута поштою через збіг терміну зберігання. Копія поштового конверту разом з відміткою пошти та описом вкладення (де вказано, що надсилалась саме вимога про сплату боргу) є в матеріалах справи (арк. справи 27-29).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно з ч. 5 ст. 17 цього ж Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відомостей про відсутність відповідача за його місцезнаходженням у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 257803 не має.

Отже, за таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з вини відповідача вимога про сплату боргу не була ним отримана, а у позивача виникло право вимоги з відповідача на свою користь боргу в сумі 225432,00 грн., яка правомірно була стягнута з відповідача на користь позивача судом першої інстанції.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2011р. у справі № 5023/5911/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 01.12.2011р.