Постанова № 19923439, 05.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5023/6206/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс", м. Харків (вх. № 4503 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.11 р. у справі № 5023/6206/11

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс", м. Харків

про стягнення 22152,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2011 р. по справі № 5023/6206/11 (суддя Савченко А.А..) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15340,50 грн. основного боргу, 1211,73 грн. інфляційних, 1254,16 грн. пені, 4346,11 грн. –40% річних, 221,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що у ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс" не виникло обов’язку провести оплату наданих позивачем послуг за організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідач в судове засідання 03.11.2011 р. не з’явився, причини його неявки суду невідомі, в зв’язку з чим ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.11.2011 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення –без змін.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 29.11.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом апеляційної інстанції перевірена юридична адреса відповідача: відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 21.09.2011 року, відповідач зареєстрований за адресою: 61068, м. Харків, пр-т Московський, б. 97, кв. 124) та саме цю адресу відповідачем зазначено в апеляційній скарзі.

Проте, направлені на юридичну адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі від 21.10.2011 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 03.11.2011 р. повернулись до Харківського апеляційного господарського суду з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки ГПК України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, колегія суддів визнає, що відповідач –ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс", є таким, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 29.11.2011 року за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2010р. між сторонами укладено договір № 15/10 Ол-М1 на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач (експедитор) зобов’язався надавати відповідачу (замовнику) послуги в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України, а також країн далекого і ближнього зарубіжжя. П. 1.2 договору передбачено, що позивач, на підставі інформації наданої відповідачем та оформленої у вигляді заявки, за плату та за рахунок відповідача організує транспортне перевезення вантажів, шляхом залучення транспортних засобів 3-х осіб.

Заявкою № 14 від 25.11.2010 р. про організацію перевезення вантажу сторони узгодили за маршрутом Німеччина-Україна вартість послуг в розмірі 4100,00 євро по курсу НБУ на момент виставлення рахунку, а також порядок оплати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором надавши відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 42681,00грн., що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною від 01.12.2010р. (копія якої міститься у матеріалах справи).

Однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, надані позивачем послуги сплатив лише частково на суму 27340,50грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.12.2010р. та від 27.12.2010р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15340,50грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу, а також нарахованих суми пені в розмірі 1254,16 грн., 1211,73 грн. інфляційних та 4346,11 грн. –40% річних в зв’язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов’язання.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що виконання позивачем договірних зобов’язань з організації перевезення вантажу повністю підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною, а відповідач своїми діями порушив умови договору щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, в зв’язку з чим, з посиланням на ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів з даними висновками місцевого господарського суду погоджується та зазначає наступне.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу Україниза договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 931, 932 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно п. 4.2 оплата послуг здійснюється замовником. Вартість послуг по організації перевезення є договірною та визначається в заявці по організації перевозки вантажів автомобільним транспортом, яка є додатком до договору.

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2010р. між сторонами узгоджена заявка № 14 про організацію перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна, вартість послуг за якою складає 4100,00 євро по курсу НБУ на момент виставлення рахунку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При цьому перелік таких документів не є вичерпним. Тобто до комплекту документів, що підтверджують факт надання послуг, крім товарно-транспортної накладної, належать і подорожні листи, і акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких чітко зазначений маршрут здійснення перевезень.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання та надав транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 01.12.2010р. (а.с.13) на суму 42681,00 грн. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладною від 01.12.2010р. вантажоодержувач одержав вантаж, про свідчить печатка в графі № 24, чим підтвердив надання послуг з організації перевезення вантажу. При цьому, жодних застережень або зауважень щодо наданих послуг по перевезенню вантажу міжнародна товарно-транспортна накладна не містить.

За умовами заявки № 14 від 25.11.2010р. оплата послуг позивача відбувається шляхом внесення на розрахунковий рахунок по факту завантаження 50%, залишок 50% впродовж 5 днів після розвантаження (а.с.12).

Таким чином, умовами заявки, яка є невід’ємною частиною договору, чітко визначено порядок та строки оплати послуг позивача, що спростовує твердження відповідача про відсутність у нього зобов’язання зі сплати послуг експедитора.

До того ж, своїми діями щодо часткової оплати транспортно-експедиційних послуг (а.с. 17) відповідач фактично визнав свій обов’язок по оплаті їх вартості. Як вбачається з матеріалів справи, в призначенні платежу відповідачем зазначений виставлений позивачем рахунок № 02/12 від 02.12.2011 р. на суму 42681,00 грн. (а.с. 14).

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надіслано пакет документів: рахунок, акт виконаних робіт та інші документи, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що 07.04.2011 р. на адресу ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс" були направлені оригінали відповідних документів, у тому числі акт виконаних робіт для підписання, а також вимога про виконання зобов’язання щодо оплати коштів за надані послуги (а.с. 16).

В свою чергу, відповідач свого обов’язку за договором не виконав, вартість наданих послуг у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 15340,50 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 15340,50 грн. грн. підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав, в зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

П.4.5 договору передбачено, що за прострочення оплати відповідач зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу та 40 % річних від простроченої суми.

Позивачем нараховані відповідачу інфляційні за період з грудня 2010 року по червень 2011 року в розмірі 1211,73 грн. та 40% річних в розмірі 4346,11 грн.

Перевіривши правильність нарахування суми інфляційних та річних колегія суддів визнає обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в зазначеній частині, оскільки вони матеріально та документально обґрунтовані, а також відповідають відносинам, які склалися між сторонами.

Крім того, згідно п. 5.2.6 договору у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а пеня в сумі 1254,16 грн. нарахована у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України в межах шестимісячного строку.

При цьому колегія суддів звертає увагу на невірно зазначений позивачем період стягнення пені в сумі 1172,60 грн., а саме: з 28.12.2010 р. по 31.08.2011 р., в той час, як позивачем фактично пеня стягується за 180 днів, тобто з 28.12.2011 р. по 26.06.2011 р., що відповідає вимогам чинного законодавства. Однак, допущена позивачем помилка в періоді нарахування пені не впливає на правильність розрахунку при визначенні розміру пені.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 26.09.11 р. у справі № 5023/6206/11

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельний дім "Фортіс Плюс", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.11 р. у справі № 5023/6206/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 02 грудня 2011 року