Постанова № 19923241, 01.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2011 р. Справа № 5023/7819/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Сиротніковій Я.Є.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю № 15 від 05.01.2011 р. (копія у справі),

1-го відповідача не зявився,

2-го відповідача не зявився,

3-го відповідача не з'явився,

4-го відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4731 Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.11 р. у справі № 5023/7819/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Автосервіс-Т”, с. Радгоспне,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Авто”, с. Тернова,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Холдінг”, с. Тернова,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод”, м. Кременчук,

про стягнення 71.852.102,64 дол. США та 99.992.394,00 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. у справі № 5023/7819/11 (суддя Бринцев О.В.) провадження у справі зупинено до набрання законної сили наступними судовими рішеннями: ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів 1-го відповідача ТОВ “Автосервіс - Т” у справі про банкрутство №5023/6308/11; ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів 2-го відповідача ТОВ “Інтер - Авто” у справі про банкрутство №5023/1668/11; ухвалою господарського суду Харківської області про затвердження реєстру кредиторів 3-го відповідача ТОВ “Авто - Холдінг” у справі про банкрутство №5023/1669/11; ухвалою господарського суду Полтавської області про затвердження реєстру кредиторів 4-го відповідача ТОВ “Кременчуцький автоскладальний завод” у справі про банкрутство №18/592/11 (а.с. 124-127, т.3)

Позивач, ПАТ “УкрСиббанк”, не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2011р. про зупинення провадження у справі № 5023/7819/11 та передати дану справу на розгляд до господарського суду Харківської області. При цьому, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням норм процесуального права. (а.с. 134-136, т.3).

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що порушені провадження у справі про банкрутство відповідачів не унеможливлює розгляд позову АТ “УкрСиббанк“ про стягнення заборгованості, а зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитними договорами є перешкодою у захисті АТ “УкрСиббанк“ своїх порушених прав.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував апеляційну скаргу та просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представники відповідачів в судові засідання апеляційного господарського суду не зявлялися, про причини не зявлення суд не повідомляли, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалами суду від 02.11.2011р. та від 14.11.2011р. (відповідні ухвали направлені на адреси відповідачів, зазначені в апеляційній скарзі).

Зважаючи на належне повідомлення відповідачів про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У вересні 2011 р. публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів: ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-авто", ТОВ "Авто-холдінг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" заборгованості в сумі 99992394,00 грн. та 71852102,64 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.08.2011р. становить 572769036,19 грн., яка виникла на підставі неналежного виконання відповідачами умов договорів про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000 від 03.05.2007р., №11150701000 від 03.05.2007р., №11150611000 від 03.05.2007р., №11150751000 від 03.05.2007р. та укладених між ними договорів поруки. Також, позивач просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати (а.с. 4-8, т.1).

Судом першої інстанції спір по суті не вирішений та 17.10.2011р. прийнято оскаржувану ухвалу, якою провадження у справі зупинено у звязку з тим, що відносно відповідачів: ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-авто", ТОВ "Авто-холдінг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" порушено провадження у справі про банкрутство, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наявні у справі докази дійсно свідчать про те, що господарським судом Харківської області відносно ТОВ "Автосервіс-Т" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/6308/11, відносно ТОВ "Інтер-Авто" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/1668/11, відносно ТОВ "Авто-Холдінг" порушено провадження у справі про банкрутство №5023/1669/11 та господарським судом Полтавської області відносно ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" порушено провадження у справі №18/592/11. Відповідний факт позивач підтверджує.

Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд посилався на неможливість вирішення даної справи до вирішення питання щодо затвердження реєстру вимог кредиторів у вказаних вище справах про банкрутство відповідачів, оскільки, на думку суду першої інстанції, від включення відповідних вимог до реєстрів вимог кредиторів чи від визнання їх погашеними прямо залежить вирішення господарського суду у даній справі.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідності до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З правового аналізу наведеної правової норми випливає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку зясовувати, зокрема, як повязана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр кредиторів підлягає затвердженню господарським судом у попередньому засіданні у справі про банкрутство.

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що до набуття чинності ухвалами суду про затвердження реєстрів кредиторів у справах про банкрутство відповідачів розгляд цієї справи є неможливим, адже від включення вимог до відповідних реєстрів кредиторів чи від визнання їх погашеними прямо залежить вирішення господарського спору у даній справі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що наявні у справі докази свідчать про те, що публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "Інтер-Авто" здійснена 15.04.2011 р., відносно ТОВ "Авто-Холдінг" 11.06.2011 р., відносно ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" 04.06.2011 р. (т. 3 а.с. 118-120).

Тобто, на час подання позовної заяви у даній справі (вересень 2011 р.) передбачений законом строк для подання заяв з вимогами до цих боржників минув. Отже, для вирішення спору по даній справі необхідно встановити факт, чи звертався позивач з вимогами до боржників у справі про банкрутство, чи своєчасно ним подані відповідні заяви, та чи є його вимоги такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, чи вони є погашеними.

Що ж стосується ТОВ "Автосервіс-Т" - публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відносно нього здійснена 12.10.2011 р., тобто, станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали не минув передбачений законом строк на подання відповідної заяви з грошовими вимогами у процедурі банкрутства, а тому у суду першої інстанції взагалі відсутні підстави встановлювати вищенаведені факти.

На думку колегії суддів, з'ясування відповідного питання можливо лише у процедурі банкрутства, оскільки, як встановлено вище, Закон про банкрутство прямо передбачає, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів, а вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ст. 14).

Відповідна позиція суду першої та апеляційної інстанції узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.1.2. Рекомендацій від 04.06.2004р. №4-5/1193 "Про деякі питання застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де зокрема вказується, що господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі (2343-12) особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх праві законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах,коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускатипідчас провадження усправі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

В п. 8.13. названих Рекомендацій Вищий господарський суд України також вказує на те, що після публікації оголошення (про порушення справи про банкрутство відповідача) господарський суд на підставі п.1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону (2343-12), зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону (2343-12). У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України (1798-12).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одночасно ухвалами про порушення провадження у справі про банкрутство відповідачів введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який, відповідно до положень ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Отже, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не допускається задоволення вимог кредиторів, у тому числі у межах позовного провадження за рішенням суду.

Виходячи з викладеного аналізу обставин справи та норм діючого законодавства у разі порушення справи про банкрутство щодо порядку задоволення кредиторських вимог до боржника пріоритет надається спеціальним нормам закону, якими є норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто в такому випадку пріоритет надається порядку задоволення грошових вимог кредиторів до боржника у процедурі банкрутства боржника перед задоволенням цих вимог у порядку позовного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі ст. 79 ГПК України до розгляду пов'язаних з нею справ про банкрутство відповідачів, а саме до затвердження реєстру вимог кредиторів.

Отже, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. по справі №5023/7819/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. по справі № 5023/7819/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 02.12.2011р.