Постанова № 19923004, 25.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5023/5509/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1

першої третьої особи - не з'явився,

другої третьої особи - не з'явився,

третьої третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх.№ 4372 Х/1-7) на рішення та ухвалу господарського суду Харківської області від "16" вересня 2011 р. у справі № 5023/5509/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД", м. Харків,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) ОСОБА_3, смт Високий Харківської області,

2) фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Харків,

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Економ плюс", м. Харків,

про стягнення 170515, 31 грн. безпідставно перерахованих коштів,

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД", м. Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

про стягнення 23347,90 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У позовній заяві до господарського суду Харківської області ФОП ОСОБА_2 (позивач за первісним позовом) просила (з зміни позовних вимог) суд зобовязати ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»(відповідача за первісним позовом) повернути 170515,31 грн. безпідставно перерахованих коштів.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ «Офісний центр «Економ плюс», звернувся до суду з клопотанням про заміну його в порядку правонаступництва - залучити відповідачем у цій справі ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД».

Ухвалою від 16.09.2011 року у справі № 5023/5509/11 (суддя Жельне С.Ч.) клопотання ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»задоволено: відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом замінено на правонаступника у спірних відносинах - ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД».

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/5509/11 (суддя Жельне С.Ч.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

ФОП ОСОБА_2, позивач за первісним позовом, не погодилася з ухвалою та рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/5509/11. Подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нову ухвалу, якою визнати ТОВ "Офісний центр "Економ плюс" та ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД". Також, заявник апеляційної скарги просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.09.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних первісних позовних вимог, постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; а в частині відмови у зустрічному позові - залишити рішення без змін. Крім того, апелянт вважає, що в діях посадових осіб ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", на його думку, вбачаються ознаки злочину, а тому проситьвинестии з цього приводу окрему ухвалу, та повідомили про це правоохоронні органи.

Від представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про залучення ТОВ "Офісний центр "Економ плюс" третьою особою у справі. Клопотання мотивовано тим, що ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД" є правонаступником ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", а тому апеляційний перегляд справи може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Офісний центр "Економ плюс".

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Враховуючи те, що ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД" є правонаступником ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", що підтверджується матеріалами справи (копією виписки с ЄДРПОУ, випискою з розподільчого балансу ТОВ "Офісний центр "Економ Плюс", копією статуту ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД"), у зв'язку з чим рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", колегія суддів задовольняє клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, та залучає ТОВ "Офісний центр "Економ плюс" (61052, АДРЕСА_2, код 35245295).

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду, яка була направлена на адресу позивача, та повернулась на адресу суду з поміткою підприємства поштового зв'язку - "за закінченням строку зберігання".

Одноособовий представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом та третьої особи - ТОВ "Офісний центр "Економ плюс" в судовому засіданні та у запереченнях на апеляційну скаргу вказує на безпідставність її доводів, зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу та оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, законними та обґрунтованими, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу, та рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог - без змін.

Представники першої та другої третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом і третьої третьої особи, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Розглядаючи апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду від 16.09.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

15.09.2011 року ТОВ "Офісний центр "Економ плюс" звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням про заміну його у процесі на правонаступника - ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД". До клопотання додані копія виписки з ЄДРПОУ, виписка розподільчого балансу ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", копія статуту ТОВ "Офісний центр "Економ плюс, ЛТД".

За наслідками розгляду наведеного клопотання, господарським судом першої інстанції винесено ухвалу від 16.09.2011 року у справі № 5023/5509/11 (суддя Жельне С.Ч.), якою клопотання ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»задоволено: відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом замінено на правонаступника у спірних відносинах - ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД».

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 2, підпунктів 2.1.-2.3. розподільчого балансу ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД»є правонаступником прав та обовязків ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»у повному обсязі (у разі наявності), що виникли та (або) продовжують існувати внаслідок укладення та виконання (а також у звязку із укладенням та виконанням), зокрема, договору про відшкодування експлуатаційних витрат № 93 від 01.10.2009 року, укладеного між ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»та ФОП ОСОБА_2, із урахуванням додаткових угод до нього. ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД»є правонаступником майнових прав та обовязків за договором, якщо після його виконання права та обовязки не припинилися повністю, в тому числі прав та обовязків щодо сплати неустойки та збитків (у разі наявності), здійснення оплат, надання послуг, стягнення сум заборгованості, обовязків щодо відшкодування збитків, в тому числі внаслідок неякісного надання послуг, повернення надлишково сплачених коштів. Крім цього, як випливає з п. 2.4. розподільчого балансу ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД»є правонаступником всіх інших майнових прав та обовязків ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»у правовідносинах з ФОП ОСОБА_5

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Безпідставним є посилання апелянта на невідповідність складеного ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»розподільчого балансу (відповідно до якого до ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД»перейшли частина прав, обовязків та майна) Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87), оскільки до предмету регулювання зазначеного положення розподільчий баланс підприємства не відноситься.

Відповідно п. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 «баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал».

На відміну від балансу, що є звітним документом, як випливає з положень статті 109 Цивільного кодексу України, розподільчий баланс - це документ, за яким в процесі виділу переходять частина майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Цей документ не є звітним документом.

До того ж розподільчий баланс ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»діє, ніким не оспорений, не визнаний недійсним, будь-яких вимог про визнання його недійсним не заявлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно здійснив процесуальне правонаступництво, залучив до участі у справі у якості відповідача ТОВ «Офісний центр «Економ плюс, ЛТД», який є у спірних правовідносинах процесуальним правонаступником ТОВ «Офісний центр «Економ плюс».

Таким чином підстави для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року відсутні.

Розглядаючи апеляційну скаргу в частині оскарження рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 01.02.2008 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір суборенди № 01/02-2009р відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 користувалася приміщеннями 4, 36, 36-а, 37, 37-а, 37-б, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 71-а, 74, що розташовані у нежитловій будівлі літ. А-9 за адресою: АДРЕСА_2. (зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2010 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року по справі № 15/287-10).

Відповідно до п. 4.5. зазначеного договору суборендар ФОП ОСОБА_3 зобовязався відшкодовувати витрати за комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення) шляхом укладення окремого договору.

За договором оренди № 07/09 від 30.07.2009 року, укладеним з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 отримала в чергову суборенду нежитлове приміщення № 4 загальною площею 57,4 кв. м. в будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що належить ТОВ "Офісний центр "Економ плюс", для здійснення торгівельної діяльності (розміщення магазину).

Відшкодування витрат за комунальні послуги здійснювалося ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 54 від 01.04.2008 року про компенсацію експлуатаційних витрат укладеного між ФОП ОСОБА_3 та TOB «Офісний центр «Економ плюс».

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. договору № 54 від 01.04.2008 про компенсацію експлуатаційних витрат, із урахуванням погодженого сторонами протоколу розбіжностей від 01.04.2008 року та додаткової угоди № 1 від 01.02.2009 року, ФОП ОСОБА_3 зобов'язалася компенсувати TOB «Офісний центр «Економ плюс»витрати по обслуговуванню нежитлових приміщень згідно витрат на комунальні послуги та інших витрат на утримання будівлі пропорційно до площі, займаної ФОП ОСОБА_3 Розмір компенсації встановлюється розрахунком вартості послуг та показаннями лічильників електричної енергії.

30.07.2009 року ФОП ОСОБА_3 передала частину суборендованих нею приміщень, а саме приміщення № 4, загальною площею 57,4 кв. м. у наступну суборенду ФОП ОСОБА_2 за договором оренди № 07/09 від 30.07.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. зазначеного договору № 07/09 від 30.07.2009 року ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася відшкодовувати витрати за комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення) шляхом укладення окремого договору.

Відшкодування витрат за комунальні послуги здійснювалося ФОП ОСОБА_2 на підставі договору № 93 від 01.10.2009 про компенсацію експлуатаційних витрат, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та TOB «Офісний центр «Економ плюс».

Відповідно до п. 1.1. договору № 93 від 01.10.2009 про компенсацію експлуатаційних витрат ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася відшкодовувати TOB «Офісний центр «Економ плюс»експлуатаційні витрати, що включають в себе користування електроенергією відповідно показань лічильників електроенергії та користування теплової енергією пропорційно до площі, займаної згідно договору суборенди № 07/09 від 30.07.2009 року.

На підставі виставлених ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»на компенсацію експлуатаційних витрат рахунків, позивачка сплатила відповідачу за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року 179009,21 грн., з яких 170515,31 грн. на компенсацію витрат з оплати електроенергії вона вважає безпідставно сплаченими, з огляду на відсутність розрахунків заборгованості, відомостей про показники лічильників та малу потужність електроприладів у суборендованому нею приміщенні.

Правова позиція відповідача за первісним позовом полягає у наявності усного договору між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 про компенсацію першою експлуатаційних витрат останньої, що вбачається з добровільності платежів ФОП ОСОБА_2 за усі експлуатаційні витрати, повязані з орендованими ФОП ОСОБА_3 приміщеннями. На цьому ґрунтується вимога зустрічного позову, про стягнення залишку заборгованості з загалом нарахованих 202357,11 грн. в сумі 23347,90 грн.

Відповідач за первісним позовом вказує, що позивачку в переговорах з ним щодо покриття експлуатаційних витрат представляв батько ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_6, який надав підписаний ФОП ОСОБА_2 примірник договору. ОСОБА_6 повідомив про наявність домовленості між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 про те, що остання буде компенсувати витрати, як спожиту у суборендованих нею приміщеннях 57,4 кв. м., так і електричну енергію, що спожита в кондитерському цеху та інших приміщеннях, суборендованих ФОП ОСОБА_3, в зв'язку з чим запропонував виставляти відповідні рахунки на ім'я ФОП ОСОБА_2 Вказаною пропозицією ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»скористався, оскільки згідно статті 528 ЦК України прийняття виконання за боржника від третьої особи не суперечить положенням чинного законодавства, і в подальшому рахунки щодо компенсації електричної енергії, спожитої в приміщеннях, суборендованих ФОП ОСОБА_3 виставлялися на ім'я ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Хоча наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями третьої особи - ФОП ОСОБА_4, наданими на вимогу господарського суду першої інстанції в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України письмовими поясненнями директора TOB «Офісний центр «Економ плюс»Хмелевцова О.І. та заступника директора TOB «Офісний центр «Економ плюс»Капашина С.О., підтверджується факт проведення переговорів між ТОВ «Офісний центр «Економ плюс»та гр. ОСОБА_6 щодо порядку розрахунків, господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в суду наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності угоди між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 щодо компенсації експлуатаційних витрат першої, зокрема через недоведеність відповідачем наявності домовленості з істотних умов такої угоди щодо строків оплати тощо, так саме як і не доведено того, хто є кредитором у зобовязанні за такою угодою.

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду погоджується, та зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Враховуючи відсутність підтвердження матеріалами справи вищенаведених обставин щодо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов договору, підстави стверджувати що угода між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 відбулась, а у її сторін виникли взаємні права та обовязки.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Слід зазначити, що матеріалами справи, а саме - вищевказаними поясненнями та задокументованими показаннями лічильників та рахунками, які виставлялися ФОП ОСОБА_2 на підставі цих показань, та включали в себе вартість електроенергії спожитої ФОП ОСОБА_3, банківськими виписками про сплату ФОП ОСОБА_2 рахунків на сплату електроенергії включаючи спожиту ФОП ОСОБА_3, актами надання послуг, які включали суму вартості електроенергії, спожитої ФОП ОСОБА_3 та частина яких була підписана ФОП ОСОБА_2 та її представником, а також враховуючи очевидну неспіврозмірність площі суборенодованого позивачкою приміщення у 57,4 кв.м. з незначним електронавантаженням та сум на покриття експлуатаційних витрат на спожиту електроенергію, вбачається свідоме добровільне здійснення платежів ФОП ОСОБА_2 за ФОП ОСОБА_3

Відповідно до розрахунків, які надані TOB «Офісний центр «Економ плюс», за період виконання договору № 93 про компенсацію експлуатаційних витрат від 01.10.2009 року (жовтень 2009 - грудень 2010 років), в приміщеннях, займаних ФОП ОСОБА_2, було спожито 51077 кВт. г. електроенергії на суму 40073,02 грн. за відповідними тарифами. За той же період в приміщеннях займаних ФОП ОСОБА_3 спожито 209066.4847 кВт. г. електроенергії на суму 162270.74 грн. за відповідними тарифами. Правильність нарахування сум компенсації підтверджується задокументованими показаннями лічильників електроенергії TOB «Офісний центр «Економ плюс», відомостями зняття показань лічильників електроенергії ФОП ОСОБА_4, письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_4 та розрахунком вартості відшкодування електроенергії.

Крім цього, за період виконання договору № 93 про компенсацію експлуатаційних витрат від 01.10.2009 року (жовтень 2009 - грудень 2010 років) ФОП ОСОБА_2 мала сплатити відшкодування вартості спожитої теплової енергії пропорційно до займаної площі у 57,4 кв. м. Згідно даних експлікації технічного паспорту загальна площа будівлі становить 9009,5 кв. м.

Відповідно до наданого TOB «Офісний центр «Економ плюс»уточненого розрахунку розміру відшкодування, ФОП ОСОБА_2 за користування тепловою енергією, нарахована загальна сума відшкодування за опалювальні періоди (листопад 2009 - квітень 2010 років, грудень 2010 років) становить 2083,85 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок, ФОП ОСОБА_2 сплатила на підставі відповідних рахунків на користь TOB «Офісний центр «Економ плюс»179009,21 грн., таким чином повністю виконавши свої зобовязання за договором № 93 про компенсацію експлуатаційних витрат від 01.10.2009 року сплативши у повному обсязі компенсацію витрат з оплати за теплову енергію 2083,85 грн., у повному обсязі вартість електроенергії, спожитої в приміщеннях, займаних ФОП ОСОБА_2 на суму 40073,02 грн., а також частково виконавши на суму 136852,34 грн. за ФОП ОСОБА_3 зобовязання останньої за договором № 54 від 01.04.2008 р. про компенсацію експлуатаційних витрат щодо компенсації вартості електроенергії, спожитої в приміщеннях, займаних ФОП ОСОБА_3 в період жовтень 2009 - грудень 2010 років.

З приводу доводів апеляційної скарги, що договір № 93 від 01.10.2009 року не відповідає вимогам законодавства у звязку з відсутністю у TOB «Офісний центр «Економ плюс»ліцензій на продаж електричної і теплової енергії, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки предметом вказаного договору є не продаж електричної і теплової енергії, а часткова компенсації позивачем за первісним позовом витрат відповідача з оплати таких послуг, доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на невірному розумінні заявником правовідносин між сторонами.

Доказами того, що TOB «Офісний центр «Економ плюс»несло відповідні витрати з оплати комунальних послуг є наявні в матеріалах справи договір на постачання електричної енергії № 5-40К від 18.04.2008 року із додатками, договір № 132Т на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007 року, акти надання послуг, рахунки на оплату комунальних послуг постачальних підприємств, платіжні доручення про сплату послуг відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобовязання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобовязанні. Управнена сторона зобовязана прийняти виконання, запропоноване третьою особою безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобовязання не випливає обовязок сторони виконати зобовязання особисто.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого встановлена його недійсність в разі недодержання вимоги щодо письмової форми договору, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 повністю виконала власні зобовязання за договором № 93 від 01.10.2009 року, а позивач за зустрічним позовом на надав суду доказів наявності угоди про виконання ФОП ОСОБА_2 зобовязань за ФОП ОСОБА_3, у звязку з чим, колегія суддів вважає, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, як не вбачається підстав і для задоволення апеляційної скарги.

Щодо викладеного в апеляційній скарзі клопотання про винесення окремої ухвали та направлення повідомлення до правоохоронних органів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається підстав для винесення окремої ухвали, або направлення повідомлення до правоохоронних органів щодо виявлення судом у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року залишити без змін.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 28.11.2011 року