Постанова № 19922912, 24.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5023/2792/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. суддя Лакіза В.В.., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сиротниковій Я.Є.

,за участю представників сторін:

позивача предст. ОСОБА_1 за довіреністю № 01-62ю/8733 від 18.11.2011 р.,

відповідача - не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, м. Балаклія, (вх. № 4499 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2011 р. по справі №5023/2792/11,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, м. Балаклея,

про стягнення 39999,23 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

15.04.2011 р. позивач, АК «Харківобленерго», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, на свою користь суму збитків в розмірі 39999,23 грн.; стягнути з відповідача на свою користь державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2011 р. ( суддя Савченко А.А.) у справі № 5023/2792/11 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39999,23 грн. збитків, 400,00 грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 20.05.2009 р. № 248/5/131-09 постановою КМУ від 01.08.1996 р. № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами. Зазначена постанова не передбачає виключень. Згідно листа Міністерства фінансів України від 27.07.2010 р. № 31-19010-18-5/19192 пільги надаються з урахуванням норм.

Відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система в Україні ґрунтується на таких принципах: принцип цільового використання бюджетних коштів- бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до п.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України.

Відповідно до п.4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобовязання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобовязаннями.

Отже, апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

21.11.2011 р. від апелянта через канцелярію суду надійшов лист № 4861 від 16.11.2011 р., в якому останній просить судове засідання 23.11.2011 р. провести без участі його представника.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Законів України “Про міліцію”, Про пожежну безпеку” та “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, а саме: до Закону України “Про міліцію”, внесено наступні зміни: частину четверту статтю 22 доповнено словами “працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством”; частину 6 статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” доповнено відповідним положенням: “особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством”; статтю 24 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” доповнено положенням: “пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань”.

При цьому, згідно з розділом ІІІ Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, розділ ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” діє з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. Тобто введення “середніх норм споживання” у деякі законодавчі акти мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року N107Л/І (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (107-17), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення “середніх норм споживання” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає Закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до пункту 3 “Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року (надалі - Порядок), головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також, відповідно до пункту 6 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

При вірному застосуванні норм прямої дії, а саме, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та положень Законів України “Про міліцію”, “Про пожежну безпеку”, “Про державну кримінально-виконавчу службу України”, відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги пункту 6 Порядку, чим порушено права АК “Харківобленерго”.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на листи за № 5268/11-12/10 від 21.08.2010р. Міністерства праці та соціальної політики України, за № 31-19010-18-5/19192 від 27.07.2010р. Міністерства фінансів України, за №248/5/131-09 від 20.05.2009 року Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, за № 31-19010-08/23-1478/1714 від 19.03.2009р. Міністерства фінансів України, якими саме його було повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зазначено, що постанова не передбачає виключень, тому визначені цією постановою норми поширюються на всі категорії громадян, які відповідно до законодавства мають право на пільги.

Колегія суддів наголошує, що зазначені документи не є нормативними актами, а мають роз'яснювальний характер. До того ж, в будь-якому випадку, положення Законів України “Про міліцію”, “Про пожежну безпеку” та “Про державну кримінально-виконавчу службу України” щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує свої позовні вимоги двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги ветеранам ВС, Ветеранам ОВС та іншим пільгам за соціальною ознакою між Південним РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на 01.01.2011 р., по формі № 3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003 р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку.

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння різниця в сумі 39999,23 грн. не визнана відповідачем з вищевикладених підстав та є предметом позовних вимог.

Відповідно частини 4 статті 17 Закону України “Про електроенергетику” збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків на суму 39999,23 грн.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2011 року по справі №5023/2792/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стосовно вимог відповідача, щодо покладення судових витрат на позивача колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову на відповідача.

У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.1, ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2011р. по справі № 5023/2792/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В.Шевель

суддя В.В.Лакіза

суддя О.А.Пуль

Повний текст постанови складено 24.11.2011 року.