Постанова № 19922745, 21.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5021/1173/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Відменко В.Е.

відповідача - Вольвач О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3935 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року у справі №5021/1173/2011

за позовом обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми", м. Суми

до приватного закладу колегіуму "Слобожанський", м. Суми

про стягнення 30 045,87 грн. та розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року обласне комунальне підприємство "Аеропорт Суми" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з приватного закладу колегіуму "Слобожанський" (далі –відповідач) заборгованість у сумі 30045,87 грн., а саме: основний борг –29979,89 грн. та пеню –65,98 грн., а також розірвати договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності від 01.11.2003 р. та від 15.01.2004 р., які були укладені між сторонами із зобов'язанням складення акту прийому-передачі нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року у справі № 5021/1173/2011 (суддя Кіяшко В.І.) у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю підстав для їх задоволення. Рішення мотивоване тим, що спірні договори оренди припинили свою дію в березні 2010 року, а тому між сторонами відсутні договірні відносини.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував фактичні обставини справи. Крім того, зазначає, що на даний час договори оренди не розірвані, майно не передане за актами приймання-передачі та вони не підписані сторонами. З огляду на те, що своєчасне та повне внесення орендної плати відноситься до основних обов’язків орендаря, то невиконання їх останнім, на думку позивача, може бути підставою для дострокового розірвання договорів оренди та стягнення боргу з орендної плати.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача та додаткові пояснення по справі, в яких зазначає про відсутність підстав для стягнення орендної плати після закінчення договірних відносин та повторно розривати вже розірвані договори оренди, а тому вимоги позивача вважає безпідставними.

В призначеному судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 1 листопада 2003 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди № 7 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлове приміщення (їдальню) загальною площею 303 кв. м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 168.

Факт передачі зазначеного майна орендарю підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2003 р.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили строк його дії –5 років, з 01.11.2003 р. по 01.11.2008 р.

У пункті 10.6. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 25.09.2008 р. внесено зміни до п. п. 10.1. та 10.6. договору оренди № 7 від 01.11.2003 р. щодо строку чинності, умов, зміни та припинення договору. Пунктом 10.1. продовжено термін дії договору на 5 років, з 02.11.2008 р. по 02.11.2013 р., а п. 10.6. визначено, що дії по припиненню або зміні договору після закінчення строку його чинності оформляються додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що на даний час договір оренди № 7 від 01.11.2003 р. є чинним та діє до 02.11.2013 р.

15 січня 2004 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди № 1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлове приміщення (їдальню) загальною площею 377 кв. м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 168.

Факт передачі зазначеного майна орендарю підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 15.01.2004 р.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили строк його дії –11 місяців, з 15.01.2004 р. по 15.12.2004 р.

У пункті 10.6. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 15.01.2004 р. внесено зміни до п. п. 10.1. та 10.6. договору оренди № 1 від 15.01.2004 р. щодо строку чинності, умов, зміни та припинення договору. Пунктом 10.1. визначено термін дії договору - на 1 рік, з 16.08.2008 р. по 16.08.2009 р., а п. 10.6. визначено, що дії по припиненню або зміні договору після закінчення строку його чинності оформляються додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на даний час договір оренди № 1 від 15.01.2004 р. припинив свою дію, оскільки сторонами не укладались будь-які додаткові угоди по його продовженню після закінчення строку дії 16.08.2009 р. у відповідності до п. 10.6. договору.

Крім того, 1 листопада 2003 року між сторонами був укладений договір № 47 на забезпечення відповідача подачею електричною енергією, за умовами якого останній зобов'язався оплачувати позивачу обсяг спожитої електроенергії та компенсувати витрати на експлуатацію електроенергії.

Пунктом 8.1. договору сторони визначили строк його дії –1 рік, з 01.11.2003 р. по 01.11.2004 р. та передбачили, що при відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за місяць до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розділ 3 та п. 5.2. вищезазначених договорів оренди, якими передбачено обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування комунальним майном в розмірі та в термін, передбачений договорами. На його думку, відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за період квітень - грудень 2010 року, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 29918,33 грн., на яку нараховано пеню в сумі 65,98 грн.

Крім того, зазначає, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 47 від 01.11.2003 р., у нього утворилась заборгованість за користування електроенергією за період з липня по вересень 2010 року в сумі 61,56 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди № 7 від 01.11.2003 р. та № 1 від 15.01.2004 р., укладені між сторонами, припинили свою дію в березні 2010 року на підставі листа позивача № 14-74 від 10.03.2010 р., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 29918,33 грн., пені в розмірі 65,98 грн. та розірвання договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності від 01.11.2003 р. та від 15.01.2004 р. задоволенню не підлягають, так як заявлені позивачем за період на який між сторонами у справі були відсутні договірні відносини.

Проте, колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наданих сторонами доказах та нормах чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди № 1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності від 15.01.2004 р. та стягнення заборгованості з орендної плати за цим договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вище встановлено судом апеляційної інстанції, на даний час договір оренди № 1 від 15.01.2004 р. припинив свою дію 16.08.2009 р., оскільки сторонами не укладались будь-які додаткові угоди по його продовженню після закінчення строку у відповідності до п. 10.6. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.01.2004 р.

Оскільки на даний час договір є таким, що припинив свою дію, то підстави для його розірвання в судовому порядку та стягнення заборгованості по орендній платі, відсутні.

За приписами цивільного законодавства нарахування орендної плати припиняється з моменту припинення дії договору, оскільки після закінчення терміну дії договору між сторонами вже відсутні господарські відносини.

Дія спірного договору припинилась 16.09.2009 р., тому нарахування позивачем орендної плати за квітень –грудень 2010 року є безпідставним.

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають. У разі неповернення майна після закінчення терміну дії договору, орендодавець має право на отримання неустойки в порядку статті 549 Цивільного кодексу України, а не на стягнення орендної плати.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 61,56 грн. за подачу електроенергії за договором № 47 від 01.11.2003 р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 2.1.1. цього договору позивач зобов’язався забезпечувати відповідачу подачу електричної енергії напругою 0,4 кВ згідно встановлених та узгоджених обома сторонами лімітів.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов’язався оплачувати позивачу щомісячно після отримання рахунку в триденний строк обсяг спожитої електроенергії згідно діючих тарифів ВАТ «Сумиобленерго».

Позивачем не надано до суду узгоджених сторонами лімітів електричної енергії та доказів направлення відповідачу рахунків на оплату електроенергії. Отже, позивачем не доведена наявність заборгованості відповідача за подану електричну енергію за період липень –вересень 2010 року в сумі 61,56 грн. за договором № 47 від 01.11.2003 р., що є підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди № 7 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності від 01.11.2003 р. та стягнення з відповідача боргу за цим договором, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.3. договору оренди № 7 від 01.11.2003 р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.09.2008 р., зміни і доповнення або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін.

При цьому, за приписами п. 10.6. договору, зміненими додатковою угодою №1 від 25.09.2008 р. дії по припиненню або зміні договору після закінчення строку його чинності оформляються додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору.

Як вже було встановлено вище, договір оренди № 7 від 01.11.2003 р. на даний час є чинним та діє до 02.11.2013 р. на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 25.09.2008 р.

Посилання позивача в якості доказу припинення дії даного договору на лист № 14-74 від 10.03.2010 р., в якому він повідомляє відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 7 від 01.11.2003 р. та вимагає повернути орендоване майно, колегія суддів вважає безпідставним. Зазначений лист не є підставою вважати припиненою дію договору у березні 2010 року, оскільки сторони у п. 10.6. додаткової угоди чітко визначили, що дії по припиненню або зміні договору після закінчення строку його чинності оформляються додатковою угодою.

Крім того, відповідач надав відповідь на зазначений лист від 30.03.2010 р., в якому не надав згоди на розірвання договору, а повідомив позивача про те, що на даний час договір оренди є чинним, оскільки термін його дії продовжено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави вважати, що договір оренди № 7 від 01.11.2003 р. у березні 2010 року припинив свою дію, як на те посилається суд першої інстанції, відсутні.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок сплати, строки та розмір орендної плати.

Як стверджує позивач, відповідачем порушені умови договору оренди по сплаті орендної плати, за період з квітня –грудня 2010 року у нього утворилась заборгованість в сумі 14111,10 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача в сумі 14111,10 грн. за договором оренди № 7 від 01.11.2003 р. документально підтверджується, зокрема, розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати орендодавець зобов’язаний перерахувати пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення в сумі 29,51 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач листом № 1-364 від 02.12.2010 р. звертався до відповідача з вимогою розірвати договір оренди та повернути орендоване майно, а також неодноразово направляв акт прийому-передачі нежитлового орендованого приміщення.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надав, акт прийому-передачі нежитлового приміщення не підписав, в зв’язку з чим останній звернувся до суду з вимогою розірвати вищевказаний договір оренди із зобов’язанням скласти акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди обов'язком орендаря є повернення орендодавцеві об'єкту оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умовами договору оренди (п.п. 2.4., 2.5., 5.6.) передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцеві і вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

Відповідно до п. 10.4. договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч. 3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору оренди щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, яка відноситься до основних обов'язків орендаря, що позбавило позивача можливості досягти мети договору оренди, то колегія суддів дійшла висновку, що невиконання відповідачем таких договірних зобов'язань може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди із зобов’язанням скласти акт прийому-передачі нежитлового приміщення, складення якого передбачено умовами договору.

Посилання відповідача на те, що він не користувався орендованим приміщенням з 2008 року та звільнив його у березні 2010 року, як на підставу звільнення його від сплати орендної плати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень норм чинного законодавства та умов договору майно після закінчення терміну дії договору повинно бути передане за актом-приймання передачі. Сторонами на даний час акту не підписано. Той факт, що орендар не користувався орендованим приміщенням в період дії договору оренди не звільняє його від сплати орендної плати.

Твердження відповідача про обов’язок позивача відшкодувати вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна у вигляді збитків та не підписання в зв’язку з цим акту прийому-передачі приміщення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені вимоги не є предметом даного позову та не звільнюють відповідача від виконання своїх обов’язків за договором оренди.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору оренди № 7 від 01.11.2003 р. із зобов’язанням скласти акт прийому-передачі нежитлового приміщення та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені за цим договором, господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права та не в повній мірі з’ясовані та неправильно оцінені обставини справи і ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 7 липня 2011 року у справі № 5021/1173/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди № 7 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності від 01.11.2003 р. із зобов’язанням скласти акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Стягнути з приватного закладу колегіуму "Слобожанський" (40030, м. Суми, вул. Новомістенська, 31/1, код 31849852) на користь обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" (40021, м. Суми, вул. Кірова, 168, код 31014118) 14111,10 грн. боргу та 29,51 грн. пені за договором оренди № 7 від 01.11.2003 р.

В решті позову відмовити.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

суддя Ільїн О.В.

суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 17 листопада 2011 року.