ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2011 р. Справа № 5023/6675/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача не зявився
1-го відповідача ОСОБА_1 (дов. № 17/640 від 29.04.2011р.)
2-го відповідача не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область (вх. № 4519 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2011 р. у справі № 5023/6675/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астен Укрпром", м. Харків
до 1) Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів 83915,92 грн., -
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астен Укрпром", м. Харків
про стягнення 79820,00 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 р. ТОВ "Астен Укрпром" (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ВАТ "Енергомашспецсталь" (далі перший відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі другий відповідач) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з першого відповідача суму в розмірі 79872 грн. Стягнути солідарно з першого та другого відповідача пеню в розмірі 3354,62 грн., штраф в розмірі 689,30 грн., судові витрати покласти на відповідача ( а.с.73-75).
Також, ПАТ "Енергомашспецсталь" звернувся до суду з зустрічним позовом та просить суд стягнути з ТОВ "Астен Укрпром" 7987,20 грн. неустойки за прострочку поставки продукції (а.с.55-66).
19.09.2011р. позивач надав уточнену позовну заяву та просив суд стягнути з першого відповідача суму в розмірі 79872,00 грн., а також стягнути з першого та другого відповідача пеню в розмірі 3354,62 грн., штраф в розмірі 689,30 грн. Судові витрати покласти на відповідача (а.с. 73-75).
Рішенням господарського Харківської області від 04.10.2011 р. по справі № 5023/6675/11 (суддя Лаврова Л.С.) первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Астен Укрпром" суму основного боргу 79872,00 грн., державне мито 798,72 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені 3354,62 грн. та штрафу 689,30 грн. відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Астен Укрпром" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" суму неустойки 7987,20 грн., державне мито 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
1-й відповідач - ПАТ "Енергомашспецсталь" з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині задоволення первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити у повному обсязі, а в іншій частині рішення суду - залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду колегії суддів у складі: Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 р. апеляційну скаргу першого відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 15.11.2011 р.
У судове засідання 15.11.2011 р. зявився представник першого відповідача та надав пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання 15.11.2011 р. не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 22306571 від 31.10.2011 р.
Представник другого відповідача у судове засідання також не зявився, ухвала Харківського апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.10.2011 р. була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за терміном зберігання».
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань станом на призначений для розгляду даної справи час, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою; те, що нові докази або вимоги у сторін відсутні, правову позицію першого відповідача викладено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу першого відповідача у відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2011 року між позивачем (постачальник за договором) та першим відповідачем (покупець за договором) було укладено договір № 15/4144873 ( а.с.12-15).
Відповідно до умов договору позивач зобовязався передати у встановлений строк запасні частини до компресора 205 ВП-30/8 2 ВМ 2.5-14/9, а відповідач зобовязався у відповідності до умов договору прийняти дану продукцію та оплатити її. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в національній валюті ( п. 9.1 договору).
До договору сторони підписали специфікацію за № 1 від 18.01.2011 року (а.с.16) якою погодили перелік продукції. Позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000003 від 01.02.11 року на суму 79872 грн. ( а.с.17), продукція отримана відповідачем у відповідності до довіреності за № 612 від 16.03.11 року та видаткової накладної № РН-0000017 від 17.03.11 року на суму 79872 грн. ( а.с.18-19).
В разі прострочки передачі продукції позивач сплачує відповідачу неустойку в розмірі 10 % від вартості не поставленої в строк продукції. (п.10.1). В разі прострочки оплати відповідач зобовязався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,04% від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. (ст.626 ЦК).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст.639 ЦК)
Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Чинне законодавство, а саме ч.1 стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальні положення про договір купівлі-продажу встановлені параграфом 1 глави 54 розділу ІІІ ЦК України.
18.01.2011 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобовязався солідарно відповідати перед позивачем за виконання першим відповідачем зобовязань за договором № 15/4144873від 18.01.2011 року ( а.с.20-21).
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
Ст. 559 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення поруки, зокрема, зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобовязань.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з першого відповідача суми 79872 грн.
Щодо заявлених вимог солідарно стягнути з першого та другого відповідача пені в сумі 3354,62 грн. та штрафу в розмірі 689,30 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобовязання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, вказаними вище нормами ЦК та ГК України передбачена можливість застосування неустойки у вигляді штрафу за невиконання грошового зобовязання.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано розрахунок суми пені та штрафу, на підставі чого, суд правомірно відмовляє в цій частині.
Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочку поставки продукції у відповідності до умов договору № 15/4144873 від 18.01.11 року., а саме за прострочку передачі продукції на більше як 10 днів з дати вказаної в договорі, розмір неустойки становить 10 % від суми не поставленої в строк продукції, що становить 7987,20 грн.
У відповідності до умов договору, специфікації № 1, строк поставки продукції становить 15 днів з моменту підписання договору. Фактично продукція була поставлена 17.03.2011 року по видатковій накладній РН-0000017 тобто з прострочкою на 43 дні, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевикладене та те, що поставка відповідачем здійснена не в строк, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 7987,20 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2011 р. у справі № 5023/6675/11 відсутні.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 33, 34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2011 р. у справі № 5023/6675/11 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
повний текст постанови підписано 21.11.2011р.
Судове рішення № 19922690, Харківський апеляційний господарський суд було прийнято 21.11.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5023/6675/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: