Постанова № 19922350, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/5963/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Буліч Н.С.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4371Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.11 р. у справі № 5023/5963/11

за позовом ВАТ "Сумський завод продовольчих товарів", с. Бездрик

до ТОВ "УБФ", м. Харків

про стягнення 73 570,14 грн., згідно договору поставки № 167 від 14.12.2010 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 73570,14 грн., з яких 67099,40 грн. - сума боргу; 5446,57 грн. - сума пені; 1024,17 грн. - 3% річних., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 167 від 14.12.2010 року.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що поставка продукції за видатковими накладними № РЛ09818 від 23.12.2010 р. та № РЛ09944 від 27.12.2010 р. здійснювалась не на підставі договору поставки № 167 від 09.12.2010 р., а на підставі усного договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право посилатися на умови договору поставки № 167, обґрунтовуючи свої вимоги. Крім того, як зазначає відповідач, вимога про оплату товару за вказаною накладною позивачем відповідачу не направлялась.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. по справі № 5023/5963/11 (суддяСальнікова Г.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 67099,40 грн. основного боргу, 5446,57 грн. пені, 1024,17 грн. - 3% річних, 735,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати, доказів сплати не надав, на підставі ст. 526, 625 ЦК України п. 6.2 договору стягнута заборгованість, пеня, річні.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження факту поставки в рамках спірного договору, та доказів надання замовлення покупця.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на скаргу зазначив, що всі поставки за видатковими накладними № РЛ09515 від 14.12.2010 року, № РЛ09818 від 23.12.2010 року, № РЛ09944 від 27.12.2010 року відбувались в межах договору поставки № 167 від 14 грудня 2010 року, оскільки предмет договору та строки поставки товару співпадають між собою, доказів існування інших правовідносин між сторонами на той час не надано. Більш того, відповідач, сплачуючи частково отриманий за накладними № РЛ09515 та № РЛ09818 товар вказував як на підставу оплати на договір поставки № 167.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ВАТ "Сумський завод продовольчих товарів"/ в теперішній час Публічне акціонерне товариство/ та ТОВ "УБФ" укладений договір поставки № 167 від 14 грудня 2010 р. (договір), за яким постачальник (позивач) протягом дії договору зобов’язався постачати у власність покупця (відповідача) товар: майонез в асортименті та олія соняшникова в асортименті у відповідності із поданими відповідачем замовленнями, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку й на умовах даного договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що асортимент та кількість товару, що поставляється, остаточно визначається у замовленні. Постачальник постачає покупцеві товар виключно за замовленням; покупець подає постачальнику замовлення у вигляді телефонограми або по факсу.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. На виконання умов договору поставки позивачем у період з 14.12.2010 р. по 27.12.2010 р. за видатковими накладними № РЛ09515 від 14.12.2010 року, № РЛ09818 від 23.12.2010 року, № РЛ09944 від 27.12.2010 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 109935,80 грн., а відповідачем зазначений товар отримано, що підтверджується підписом уповноважених осіб відповідача та печаткою на відповідних видаткових накладних та довіреностями № 1411 від 14.12.2010 року, № 1434 від 23.12.2010 року, № 1448 від 27.12.2010 року, оплату відповідач провів частково, а саме сплатив лише 17836,4 грн. за видатковою накладною від 14.12.2010 року.

Отже, в порушення умов договору відповідач частково сплатив вартість отриманого товару та заборгованість складає 67099,40 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 28 календарних днів з моменту отримання товару. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку досудового врегулювання майнового спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію ( вимогу ) від 15.06.2011 року, в якій позивач в семиденний термін з дня отримання даної вимоги просив відповідача оплатити заборгованість у розмірі 67099,40 грн., вимога відповідачем отримана, але залишена без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що всі поставки за видатковими накладними № РЛ09515 від 14.12.2010 року, № РЛ09818 від 23.12.2010 року, № РЛ09944 від 27.12.2010 року відбувались в межах договору поставки № 167 від 14 грудня 2010 року, оскільки предмет договору та строки поставки товару співпадають між собою, доказів існування інших правовідносин між сторонами на той час суду не надано. Більш того, відповідач, сплачуючи частково отриманий за накладними № РЛ09515 та № РЛ09818 товар вказував як на підставу оплати на договір поставки № 167, який є предметом даного провадження.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи замовлення покупця на поставку товару виходячи з того, що сторонами у п. 3.2 договору чітко визначено, що заявка може бути подана у вигляді телефонограми або по факсу, товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень та частково оплачений.

Отже, відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, доказів сплати не надав та повинен погасити заборгованість у розмірі 67099,40 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору за порушення строку виконання зобов'язання передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення 5446,57 грн. пені .

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що розрахунок річних відповідає вимогам чинного законодавства, та стягнув 3 % річних у розмірі 1024,17 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту поставки в рамках спірного договору безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема в договорі зазначено, що право власності переходить до покупця в момент підписання видаткової накладної, загальна сума договору визначається згідно накладних /п. п. 1.2,2.4 договору/, в видаткових накладних зазначена підстава : «договір», доказів укладання інших договорів відповідач не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2011 р. по справі № 5023/5963/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 07.11.2011 р.