Постанова № 19922337, 01.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р. Справа № 5023/6096/11

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Волкової Т.В.

відповідача –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4456Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.11 у справі № 5023/6096/11

за позовом ТОВ "Техноком", м. Харків

до Підприємство "Термінал" Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків

про стягнення коштів, -

встановила:

У липні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з підприємства «Термінал»Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на його користь 23112,8 грн. заборгованість за отриманий товар, а також суму держмита та 231,13 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.11 року по справі № 5023/6096/11 (суддя – Тихий П.В.) позовні вимоги - задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 23112,80 грн. заборгованості, 231,13 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідачем не оскаржена сума боргу. Відповідач не надав суду доказів про погашення боргу та враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 23112,8 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Як зазначає відповідач в своїй скарзі, позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду Харківської області було грубо порушено вимоги ст.56 ГПК України, тобто він і до сьогоднішнього дня не має на руках копії позовної заяви та копій документів, доданих до позовної заяви позивачем. Всі первинні документи підприємства відповідача, відповідно до протоколу виїмки від «24»грудня 2010 р. було вилучено, а беручи до уваги той факт, що заборгованість, яку за рішенням суду першої інстанції вирішено стягнути на користь позивача, утворилась саме за останній час роботи підприємства - за 2010 рік, в зв’язку із чим він не має можливості ані перевірити цей факт, ані спростувати, ані довести безпідставність тверджень позивача.

Також, відповідач наголошує, що його з запізненням було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що призвело до неможливості взяти участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а отже рішення від 22.09.2011р. на думку відповідача прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ст.22 ГПК України.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку засідання судової колегії від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що він не має можливості направити у засідання свого повноважного представника Кулікова С.В., оскільки той знаходиться у відрядженні.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечує, оскільки вважає, що дії відповідача спрямовані на навмисне затягування судового процесу.

Судова колегія розглянувши клопотання відповідача вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника відповідача (Кулікова С.В.) у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки позивач як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (керівника, заступника, головного бухгалтера) для надання відповідних пояснень та доказів щодо заявленої скарги.

Повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був довести ці обставини та надати відповідні докази.

Посилання відповідача на те, що він не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів безпідставне і спростовується наданим до справи поштовим повідомленням про вручення цих документів 19.07.11 (акр. справи 36-37).

Відповідачем не надано і відповідних доказів отримання із запізненням ухвали суду як зазначено у скарзі та спростовується поштовим повідомленням про вручення (арк. справи 43).

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.07р. між сторонами було підписано договір № ПК-0000032. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 86822,35 грн., а відповідач товар отримав, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 63709,55 грн., що підтверджується наданими видатковими накладними, виписками банку про часткову оплату та актом звіряння розрахунків.

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем згідно наданим документам складає 23112,8 грн.

Посилання відповідача на виїмку документів також безпідставне, оскільки відповідач, також не надав доказів виїмки документів. До того ж, при здійсненні виїмки документів правоохоронними органами у відповідача згідно процесуального законодавства повинні були залишені копії документів, що були вилучені.

Тому, приймаючи рішення, суд першої інстанції правомірно визнав, що сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, позовні вимоги позивача в сумі 23112,8 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 41, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2011 р. по справі № 5023/6096/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 01.11.2011 р.