Постанова № 19921890, 17.11.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2011 року Справа № 2-8/229-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора: військовий прокурор Сімферопольського гарнізону не зявився,

позивача: Міністерство оборони України не зявився,

позивача: військовий радгосп "Гурзуфський" Міністерства оборони України не зявився,

відповідача: Білогірська районна державна адміністрація не зявився,

третьої особи: ОСОБА_2 не зявилась,

третьої особи: Білогірський районний відділ земельних ресурсів не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А. ) від 26 вересня 2011 року у справі №2-8/229-2010.

за позовом військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, Сімферополь, 95026)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6,Київ 1, 01001),

військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України (вул. Новосадовська, 22, с. Зуя, Білогірський р-н, АРК, 97630)

доБілогірської районної державної адміністрації (вул. Миру, 1, м. Білогірськ, 97600)

3-ті особи: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

Білогірський районний відділ земельних ресурсів (вул. Луначарського, 13, Білогірськ, 97600)

військовій прокуратурі Військово-Морських Сил України для відома (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)

про визнання недійсним розпорядження № 304-3р в частині надання у власність земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2009 року військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військового радгоспу "Гурзуфський" МОУ на підставі ст.ст. 77, 84 Земельного кодексу України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Білогірської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації від 03.06.2003 р. № 304-3р „Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Зеленогірської сільської ради” в частині надання у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га на полі № 111, ділянка № 1 (т.1 а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у судовому порядку скасоване розпорядження Зеленогірської сільської ради Білогірського району АРК № 57 від 01.12.2001 р., яким у військового радгоспу "Гурзуфський" МОУ вилучена земельна ділянка 34,2 га, частина якої 2,0 га на полі № 111, ділянка № 1 розпорядженням Білогірської райдержадміністрації від 03.06.2003 р. № 304-3р надання у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2011 року у справі №2-8/229-2010 позовні вимоги військового прокурора Сімферопольського гарнізону задоволені.

Суд визнав недійсним розпорядження Білогірської РДА № 304-3р від 03.06.2003 р. в частині надання у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки 2,0 га на полі № 111, ділянка № 1 (т.1 а.с. 127-131).

Не погодившись з рішенням суду, Білогірська районна державна адміністрація звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, так як військовому радгоспу „Гурзуфський” земельна ділянка надавалась із земель державної власності, військові частини, що користувались послугами ВС „Гурзуфський” ліквідовані, а землі занедбані, ОСОБА_2 земля виділена із земель запасу Зеленогірської селищної ради, а не з земель військового радгоспу „Гурзуфський”, сам військовий радгосп знаходиться у стадії банкрутства санації. Крім того, спір підсудний адміністративному суду (т.1 а.с. 137-139).

У судове засідання 17 листопада 2011 року представники прокуратури, сторін та третіх осіб у судове засідання не зявились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.10.2011 р., про причини неявки суд не сповістили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності повторно не зявившихся представників сторін та третіх осіб.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду АР Крим від 25.02.2011 р. у справі № 2-26/6139.1-2010, яке вступило в закону силу 17.05.2011 р. встановлено факти, що військовий радгосп "Азовський", Статут якого затверджено 25 травня 1994 року заступником Міністра оборони України по тилу - начальником тилу Збройних Сил України, заснований на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю (а.с. 105-113).

Статтею 2 Статуту військового радгоспу "Гурзуфський" передбачено, що підприємство створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення нею військових частин, установ і організацій Збройних Сил України.

Відповідно до статті 4 вказаного Статуту майно військового радгоспу "Азовський" є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

29 травня 1994 року військовий радгосп "Гурзуфський" Міністерства оборони України зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, засновником якого є Міністерство оборони України з формою власності державна, що підтверджується свідоцтвом № 08388742.

На підставі рішення 13 сесії 21 скликання від 23 листопада 1993 року Білогірської районної ради військовий радгосп "Гурзуфський" за реєстраційним № 212 зареєстрував в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 2292,1 га Державний акт серії ІІ-КМ № 004022 в смт Зуя Білогірського району АР Крим для сільськогосподарського користування (т.1 а.с. 12-13).

21.12.2001 р. на 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АРК розглянувши наказ № 164 від 21.11.2001 р. по військовому радгоспу „Гурзуфський”, прийняла рішення „Про створення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський”, яким припинено право постійного користування військовому радгоспу "Гурзуфський" земельною ділянкою площею 34,2 га, із земель 2292,1 га, розташованих на території цього радгоспу, та ця земельна ділянка передана до складу земель Зеленогірської сільської ради для подальшого надання громадянам для ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с. 10).

Вказані обставини були виявлені військовою прокуратурою Сімферопольського гарнізону під час проведення перевірки додержання посадовими особами військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України вимог Земельного кодексу України та Закону України „Про використання земель оборони”, проведеної з 03 березня по 02 квітня та з 28 по 30 травня 2008 року документальної ревізії фінансово-господарської діяльності цього радгоспу Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням яким встановлено, що за період з 01.01.2000 р. по 26.02.2008 р. будь-яких рішень уповноважених службових осіб Міністерства Оборони України щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначеної земельної ділянки площею 34,2 га до Зеленогірської сільської ради не приймалось.

З листа Білогірського районного відділу земельних ресурсів №380/01-11 від 06 квітня 2009 року вбачається, що земельна ділянка площею 2,0га, яка була передана у власність громадянину ОСОБА_2 за державним актом серії КМ № 095442 від 29 червня 2004 року, первісно їз земель оборони військового радгоспу „Гурзуфський була передана в запас Зеленогірської сільської ради на підставі рішення № 57 від 01 грудня 2001 року, площею 34,2 га. (т.1 а.с. 15).

Отже, підставою прийняття Білогірською районною державною адміністрацією розпорядження від 03.06.2003 р. № 304-3р є рішення 19 сесії 23 скликання № 57 від 21 грудня 2001 року Зеленогірської сільської ради „Про утворення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський”, так як цим рішенням Зеленогірської сільської ради було припинено право користування військового радгоспу „Гурзуфський” земельною ділянкою площею 34,2га, розташованою на його території; прийнято до складу земель у Зеленогірської сільської ради 34,2га з пустуючих земель військового радгоспу „Гурзуфський” для подальшого їх надання для ведення особистого підсобного господарства.

За актом приймання-передачі земель до запасу Зеленогірської сільської ради № 634 від 30 листопада 2001 року, № 104 від 21 листопада 2001 року та рішення 19 сесії 23 скликання від 21 грудня 2001 року у запас земель Зеленогірської ради прийнято 34,2га землі, а саме: поле 6,9га; поле 2,2га -1,0 га; поле № 3 -7,5га; поле № 4 -1,2га -1,2 га; поле № 4 -1,2га -1,2га; поле № 4 -6,2га -6,2га; поле 9,1га -2,0 а; поле № 3,1 -3,1га; поле № 2,6 -2,6га; поле № 1,2 -2,5га (т.1 а.с. 84).

Рішенням господарського суду АР Крим від 19 травня 2009 року у справі № 2-23/11104-2008 задоволено позов військового прокурора Сімферопольського гарнізону та визнано недійсним рішення 19 сесії 23 скликання № 57 від 21.12.2001 р. Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21 грудня 2001 року „Про створення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський” (т.1 а.с. 7-9).

Постановою Вищого господарського суду України від 17 травня 2010 року рішення господарського суду АР Крим від 19 травня 2009 року у справі № 2-23/11104-2008 скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим (т.1 а.с. 89-92).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 р. у справі № 5002-26/6139.1-2010, залишеним без змін постановою САГС від 17.05.2011 р. та постановою ВГСУ від 01.08.2011 р., позов військового прокурора Сімферопольського гарнізону задоволено.

Визнано недійсним рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 21.12.2001 р. № 57 “Про створення земель запасу з земель радгоспу “Гурзуфський”. В частині позовних вимог про зобовязання Зеленогірську сільську раду Білогірського району АР Крим повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача військового радгоспу “Гурзуфський” Міністерства оборони України земельну ділянку площею 34,2 га. відмовлено у звязку з тим, що повернення земельної ділянки неможливо до вирішення питання недійсності розпоряджень про передачу земельних ділянок громадянам (т.1 а.с. 105-111).

У звязку з тим, що розпорядження від 03.06.2003 р. № 304-3р Білогірської районної державної адміністрації стосується земельної ділянки 34,2 га військового радгоспу „Гурзуфський”, яка була вилучена за скасованим судом рішенням 19 сесії 23-го скликання від 21.12.2001 р. № 57 Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим, твердження Білогірської райдержадміністрацієї про безпідставність доводів суду 1-ої інстанції відносно того, що підставою прийняття оскарженого прокурором розпорядження від 03.06.2003 р. № 304-3р, є рішення Зеленогірської селищної ради № 57 від 01.12.2001 р., так як рішення селищної ради станом на 16.08.2007 р. було законним та у судовому порядку не оскарженим, є безпідставними, так як не ґрунтуються а ні на обставинах справи, а ні на експертному висновку № 45/10 від 08.06.2010 р., згідно якого ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 2,0 га на полі № 111, ділянка № 1 (т.1 а.с. 66-73).

Пунктом 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 77, 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Землі оборони є державною власністю і не можуть передаватися у комунальну власність.

Пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра Оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Як встановлено судом, особами, визначеними у п. 45 зазначеного вище Положення, згода чи дозвіл на передачу земель оборони до земель Зеленогірської сільської ради не надавалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади.

Законом України № 586-XIV від 09.04.1999 р. „Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в АР Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради АР Крим, рішеннями Ради міністрів АР Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради викладена правова позиція, згідно якої - зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються недійсними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2 Розяснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 р., відповідно до якої підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно п.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінські функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах “а”, “б”, “в”, “г”і “к”статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень селищної ради належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 172 Цивільного кодексу України встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, земельна ділянка 34,2 га рішенням № 57 від 01.12.2001 р 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району АРК вилучена з земель Міністерства оборони України та передана до земель запасу Зеленогірської сільської ради, оскарженим у цій справі розпорядження Білогірської РДА від 03.06.2003 р. № 304-3р затверджено передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Зеленогірської сільської ради, у тому числі надано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га на полі № 111, ділянка № 1.

Отже, відповідач у справі, реалізуючи право розпорядження земельною діяльною, яка перебувала на час прийняття оскаржуваного рішення у власності територіальної громади, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, оскільки в даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних відносин (гр. ОСОБА_2) Білогірській РДА, тобто, суд 1-ої інстанції правомірно розглянув спір як господарський, а не адміністративний.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2010 року у справі № 21-2328во09.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, прокурором не пропущено строку позовної давності.

Аналогічну позицію щодо неможливості вилучення земельних ділянок, наданих у користування військовим частинам, без згоди Міністра Оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва, а також щодо вимог п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, висловив Верховний Суд України у своїй постанові по справі № 3-132к09/45/18 від 24.02.2009 р.

Посилання Білогірської РДА на занедбаність земель, ліквідації військових частин, стадію банкрутства військового радгоспу „Гурзуфський” санацію, не впливає на законність прийнятого судом 1-ої інстанції рішення.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2011 року у справі №2-8/229-2010 залишити без змін.

Головуючий суддяЗ.Д. Маслова

Судді О.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. військовому прокурору Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, Сімферополь,95026)

2. Міністерству оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001),

3. військовому радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України (вул. Новосадовська, 22, с. Зуя, Білогірський р-н, АРК, 97630)

4. Білогірській районній державній адміністрації (вул. Миру, 1, м. Білогірськ, 97600)

5. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

6. Білогірському районному відділу земельних ресурсів (вул. Луначарського, 13, м. Білогірськ, 97600)

7. військовій прокуратурі Військово-Морських Сил України (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)