Постанова № 19921704, 15.11.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2011 року

Справа № 5002-19/3414-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Сотула В.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрес")

відповідача: не з'явився (сільськогосподарське публічне акціонерне товариство Агрофірма "Крим")

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-19/3414-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрес" (вул. Жовтнева, 5А, Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 18000-мпс)

до сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128, Віліно, Бахчисарайський р-н, 98433)

про стягнення 26865,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрес" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 26865,00 грн. (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовані тим, що сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Агрофірма "Крим" у порушення умов договору про поставку поліграфічної продукції від 01 червня 2010 року не у повному обсязі здійснило розрахунки за поставлену поліграфічну продукцію, у зв’язку з цим виникла заборгованість у розмірі 23000,00 грн. Також, враховуючи факт прострочення грошового зобов’язання за договором, позивачем на основну суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 2295,00 грн., 3% річних у розмірі 445,00 грн. та індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-19/3414-2011 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрес" до сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 26865,00 грн. задоволено в повному обсязі (а.с. 39-42).

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які засновані на нормах чинного законодавства та підтвердженні відповідними доказами.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Агрофірма "Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для справи, а саме, позивачем надані видаткові накладні № 2112 від 22 вересня 2010 року, № 2111 від 01 жовтня 2010 року та рахунки-фактури № 2112 від 22 вересня 2010 року, № 2111 від 01 жовтня 2010 року, однак у зазначених документах відсутні посилання на договір про поставку поліграфічної продукції від 01 червня 2010 року. Також, апелянт зазначає, що позивачем не доказано та не підтверджено належним чином факт отримання уповноваженою особою (на підставі довіреності) відповідача поліграфічної продукції на підставі договору про поставку поліграфічної продукції від 01 червня 2010 року.

14 жовтня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрес" надійшов лист за вих. № 1328 з додатком, згідно якого позивач на виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2011 року у даній справі надав податкові накладні № 2743 від 22 вересня 2010 року та № 2860 від 01 жовтня 2010 року.

Також, 14 жовтня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрес" надійшло клопотання припинення апеляційного провадження по справі і повернення апеляційної скарги відповідачу. Клопотання мотивовано тим, що відповідачем наданий фальсифікований доказ направлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу, а саме, невідповідність поштового вкладення його опису.

Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки отримана апеляційна скарга відповідала вимогам статей 93, 94 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі містила докази направлення її позивачу по справі, а саме, описи вкладення до конверту. Однак, суд при прийнятті апеляційної скарги не має можливості перевірити наявність документів у конверті, які перелічені у описі. Також, слід зазначити, що у випадку отримання стороню по справі не всіх матеріалів апеляційної скарги, остання не позбавлена права, на підставі норм Господарського процесуального кодексу України, звернутись до суду з клопотанням зобов’язати заявника апеляційної скарги направити всі матеріали заяви або ознайомитись з матеріалами справи особисто.

За розпорядженням секретаря судової палати від 15 листопада 2011 року, у зв’язку з відпусткою судді Черткової І.В., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді: Сотула В.В., Голик В.С.

В судове засідання, яке призначено на 15 листопада 2011 року, сторони по справі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, а тому з урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме, участь у судовому засіданні є правом, а не обов’язком сторін та з урахуванням того, що їх явка не визнавалась обв’язковою, судова колегія вирішила закінчити розгляд справи без їх участі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення таким, що підлягає зміні, у зв’язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Імпрес" (далі –Виконавець) та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" (далі –Замовник), яке змінило організаційно правову форму на сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Агрофірма "Крим", на підставі вимог Закону України „Про акціонери товариства”, було укладено договір поставки поліграфічної продукції (далі –Договір) (а.с. 13-14).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Виконавець зобов’язується виготовити та поставити, а Замовник прийняти та оплатити поліграфічну продукцію відповідно до умов договору і специфікації та/або накладних, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник оплачує поліграфічну продукцію по договірній ціні, що вказана в специфікації/накладних.

Згідно з пунктом 4.1 Договору Замовник оплачує поставлену поліграфічну продукцію в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури Виконавця протягом 30 календарних днів від дати поставки, якщо інше не передбачено в специфікації/накладних.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків оплати або поставки продукції винна сторона виплачує неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення оплати або поставки від суми, яка повинна бути сплачена, або вартості продукції, котра підлягає поставці, при цьому нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочення.

Відповідно до пункту 9.1 Договору його укладено на невизначений строк і вступає в силу від дня його підписання сторонами.

Вказаний договір є діючим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його розірвання або визнання недійсним у встановленому порядку.

22 вересня 2010 року Виконавцем поставлено Замовнику поліграфічну продукцію на загальну суму 12500, грн., що підтверджується видатковою накладною № 2112, яка підписана сторонами та має відповідні печатки (а.с. 17).

Вказана продукція була оплачена Замовником частково, а саме, 27 вересня 2010 року –3000,00 грн., 08 жовтня 2010 року –1000,00 грн. та 27 січня 2011 року –3000,00 грн., що підтверджується виписками з поточного банківського розрахунку Виконавця (а.с. 19-21).

Таким чином, недоплата за поставлену продукцію по видатковій накладній № 2112 складає 5500,00 грн.

01 жовтня 2010 року Виконавцем поставлено Замовнику поліграфічну продукцію на загальну суму 17500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2111, яка підписана сторонами та має відповідні печатки.

Сума, яка вказана у видатковій накладній № 2111 Замовником взагалі не сплачена.

14 лютого 2011 року Виконавець направив на адресу Замовника лист за вих. № 221, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 23000,00 грн. (а.с. 27).

Однак, Замовник вказану суму заборгованості не сплатив, що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 174 господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні норми містяться у статтях 11 та 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір поставки поліграфічної продукції.

Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Норми статей 662 та 689 Цивільного кодексу України встановлюють обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором, та обов’язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

Умовами Договору встановлений обов’язок Виконавця виготовити та поставити продукцію, та обов’язок Замовника прийняти та оплатити отриману продукцію.

Як зазначалось вище, Виконавець, на виконання умов Договору, поставив Замовнику продукцію на загальну суму 30000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2112 від 22 вересня 2010 року та № 2111 від 01 жовтня 2010 року, які сплачені останнім частково у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідачем не доведено факту належного виконання умов договору, а саме, проведення повного розрахунку за отриману продукцію.

В апеляційній скарзі, відповідач по справі вказує на те, що позивачем надані видаткові накладні № 2112 від 22 вересня 2010 року, № 2111 від 01 жовтня 2010 року та рахунки-фактури № 2112 від 22 вересня 2010 року, № 2111 від 01 жовтня 2010 року, однак у зазначених документах відсутні посилання на договір про поставку поліграфічної продукції від 01 червня 2010 року. Однак, оскільки відповідачем на підтвердження його доводів не надано суду доказів щодо наявності інших угод (договорів), які укладені з позивачем, його твердження про недоведеність поставок за договором від 01 червня 20110 року судова колегія вважає безпідставними.

Також, апелянт зазначає, що позивачем не доказано та не підтверджено належним чином факт отримання уповноваженою особою (на підставі довіреності) відповідача поліграфічної продукції на підставі договору про поставку поліграфічної продукції від 01 червня 2010 року.

Вказаний довод є необґрунтованим, оскільки надані позивачем оригінали видаткових накладних № 2112 від 22 вересня 2010 року та № 2111 від 01 жовтня 2010 року містять підписи осіб та печатки підприємств, що поставило (позивача) та підприємства, що отримало (відповідача) продукцію.

Крім того, факт поставки продукції відображено у податкових накладних (які є документами строгої фінансової звітності юридичної особи перед державою) № 2743 та № 2860 із зазначенням умов поставки, а саме, видаткових накладних № 2112 від 22 вересня 2010 року та № 2111 від 01 жовтня 2010 року (а.с. 74-75).

Також, вказаний факт підтверджений листом Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі від 02 листопада 2011 року за вих. № 1705/09-1/10, який долучено до матеріалів справи (а.с. 88).

Отже наявні у даній справі докази та оцінка їх у сукупності, відповідно до норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України, дає достатні підстави для встановлення факту отримання відповідачем товару за договором поставки поліграфічної продукції на загальну суму 30000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 23000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія перевіривши розрахунки пені, які зроблені позивачем встановила, що розрахунок пені по видатковій накладній № 2111 від 01 жовтня 2010 року зроблений за 256 днів, що перевищує шість місяців, а тому підлягає перерахуванню у межах шести місячного строку, а саме:

- період прострочення з 01 листопада 2010 року по 01 травня 2011 року (181 день);

- подвійна облікова ставка НБУ у вказаний період складала 15,5% , а за один день прострочення 0,042465753 (15,5% / 365);

- сума заборгованості 17500,00 грн.

Таким чином, сума пені за видатковою накладною № 2111 від 01 жовтня 2010 року складає 1345,10 грн., яка підлягає стягненню з сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим".

У свою чергу розрахунок по видатковій накладній № 2112 від 22 вересня 2010 року позивачем зроблений правильно, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 385,00 грн.

Позивач також просить стягнути 3% річних у розмірі 445,00 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1125,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що встановлена прострочка виконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 445,00 грн. та суми індексу інфляції у розмірі 1125,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення пені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково. У стягнення пені у розмірі 564,90 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2011 року у справі № 5002-19/3414-2011 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128, Віліно, Бахчисарайський р-н, 98433; ЄДРПОУ 03759754; р/р 26005095398004 у АБ „Укрбизнесбанк” м. Донецьк, МФО 334969, ОКПО 03759754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрес" (вул. Жовтнева, 5А, Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 18000-мпс; ЄДРПОУ 22800770; р/р 26000702731223 у „Черкаська ОД АТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 23000,00 грн., пеню у розмірі 1730,10 грн., 3% річних у розмірі 445,00 грн., індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн., державне мито у розмірі 263,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,80 грн.

Відмовити у задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 564,90 грн.”

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.В.Сотула

В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпрес" (вул. Жовтнева, 5А, Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 18000-мпс)

2. Сільськогосподарському публічному акціонерному товариству "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128, Віліно, Бахчисарайський р-н, 98433)

3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.