Постанова № 19921686, 15.11.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2011 року Справа № 5002-2/2411-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівГолика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., дов. № 186/10 від 23 грудня 2010 року (дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України")

відповідача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 06 червня 2011 року (приватне підприємство "Лора")

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 05 вересня 2011 року у справі № 5002-2/2411-2011

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)

до приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, буд. 7, кв. 2, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)

про стягнення 641430,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”), звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, приватного підприємства „Лора”, в якому просив стягнути суму основного боргу за поставлений газ у розмірі 524195 грн.59 коп., пеню в сумі 40451 грн. 13коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 57015 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 19767 грн. 42коп.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем обовязку щодо оплати поставленого позивачем природного газу у повному обсязі за укладеним між сторонами договором від 23.09.2009 року №06/09-1478-БО-19.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Лора" на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 524195 грн. 59 коп. суми боргу, 57015 грн. 87 коп. інфляційних збільшень , 19767 грн. 42коп. 3% річних, 6009 грн. 78 коп. державного мита, 221 грн. 11коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні пені у розмірі 40451 грн. 13 коп. відмовлено.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних збільшень та 3% річних. Відмова в задоволенні вимог про стягнення пені мотивована судом невірним розрахунком пені щодо визначення періоду її нарахування, здійсненого позивачем за останні 6 місяців до моменту звернення із позовом до суду з 01.12.2010 року по 01.6.2011 рік, як такого, що здійснений без врахування вимог п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, які передбачають її нарахування за 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач, не погодившись з постановленим судовим актом, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, з врахуванням доповнень, просив рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011 р. у справі № 5002-2/2411-2011 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення в частині, яка оскаржується позивачем, з порушенням норм матеріального статей 11-16, 526, 599 ЦК України, статей 230-232 Господарського кодексу України та процесуального, статей 4-2, 4-3,43,47,83 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження в цій частині вимог усіх істотних обставин справи. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що пунктом 7.10 Договору сторони передбачили інший порядок нарахування неустойки штрафних санкцій ніж визначений статтю 232 Господарського кодексу України, що є свободою договору сторін, тому його умови підлягали врахуванню судом при вирішенні спору в частині періоду нарахування пені.

26.10.2011 р. приватним підприємством „Лора” було надано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого доводи останньої відповідач вважає необґрунтованими.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2011 р. апеляційна скарга ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” була прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючий суддя Черткова І.В., судді Голик В.С. та Сотула В.В.

За розпорядженням секретаря судової палати від 15 листопада 2011 р. у звязку зі знаходженням судді Черткової І.В. у відпустці, вона була замінена на суддю Балюкову К.Г., яку призначено головуючим у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги як необґрунтованої.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та приватним підприємством "Лора" (Покупець) був укладений договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання № 06/09-1478-БО-19, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобовязується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Відповідно п.1.3. договору газ, що постачається за даним договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання.

Згідно п. 6.1. договору оплата вартості газу згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 числа та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння.

Пунктами 7.2 та 7.10 договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення за претензією або позовом.

На підтвердження факту поставки газу за зазначеним вище договором приватному підприємству „Лора” позивач надав акти передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 30 листопада 2009 року на суму 58119 грн. 88коп., від 30.12.2009 року на суму 154506 грн. 13коп., від 31.01.2010 року на суму 184721 грн. 14коп., від 28.2.2010 року на суму 191567 грн. 70коп., від 31.3.2010 року на суму123400 грн. 62 коп.

Позивач у позові стверджує, що відповідач порушив умови договору щодо повної оплати за отриманий газ, у звязку із чим виникла заборгованість у сумі 524195 грн.59 коп. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року, яку він просить стягнути, а також просить стягнути пеню у сумі 40451 грн. 13коп., суму інфляційного збільшення боргуу розмірі 57015 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 19767 грн. 42коп.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, у звязку з наступним.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1статті 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Згідно частині 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (стаття 599 того ж Кодексу).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи умови договору сторін № 06/09-1478-Бо-19 від 23.09.2009 р. сторін, судова колегія вбачає, що між сторонами мали місце договірні правовідносини щодо поставки природного газу, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також положення спеціального законодавства, що регулюють укладення та виконання договору поставки.

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими позивачем доказами, які відповідають вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме: актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 30 листопада 2009 року на суму 58119 грн. 88коп., від 30.12.2009 року на суму 154506 грн. 13коп., від 31.01.2010 року на суму 184721 грн. 14 коп., від 28.2.2010 року на суму 191567 грн. 70 коп., від 31.3.2010 року на суму 123400 грн. 62коп. є доведеним факт поставки ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" приватному підприємству"Лора" природного газу за договором поставки від 23.09.2009 р. (а.с.19-23).

Відповідач порушив умови договору щодо повної оплати за отриманий газ, у звязку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 524195 грн. 59 коп. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем надано не було, її стягнення судом першої інстанції відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється, тому судова колегія вважає, що судом першої інстанції сума основного боргу 524195 грн. 59 коп. була стягнута правомірно та обґрунтовано.

Також обґрунтовано були задоволені місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з грудня 2009 року по квітень 2011 року та сума 3% річних від простроченої суму за період з 11.12.2009 року до 01.06.2011 року в розмірі 19767 грн. 42коп., як засновані на положеннях статті 625 Цивільного кодексу України згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що нарахування штрафних санкцій за договором сторін від 23.09.2009 р. повинно бути здійснено з часу прострочення здійснення оплати за договором з 10.03.2010 року і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Наведена норма матеріального права за методом правового регулювання носить диспозитивний характер, тобто, сторонам надається можливість самим визначити особливий порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договором можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно умов договору сторін, пункт 7.10, сторони передбачили інший порядок нарахування неустойки штрафних санкцій ніж той, що передбачений статтею 232 Цивільного кодексу України, визначивши, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення за претензією або позовом.

За матеріалами справи, позов був складений позивачем 01.06.2011 р., отже позовні вимоги про стягнення пені за період 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р. в сумі 40451,13 грн. засновані на нормах зазначеного вище законодавства та положеннях договору сторін, заявлені позивачем обґрунтовано, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції через неповне зясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права помилково відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення пені в сумі 40451,13 грн., тому його рішення в даній частині підлягає скасуванню із викладанням судом апеляційної інстанції резолютивної частини рішення в новій редакції про задоволення позову ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104 (пункти 1,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити .

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року у справі № 5002-2/2411-2011 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 40451 грн. 13коп. суми пені скасувати.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року у справі № 5002-2/2411-2011 у наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський район, с. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, Код ЄДРПОУ 20745893) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р№26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) суму основного боргу 524195 грн.59 коп., суму інфляційного збільшення 57015 грн. 87 коп., суму 3% річних 19767 грн. 42коп., пеню в сумі 40541,13 грн., 6415 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційне-технічне забезпеченню судового процесу.

3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіВ.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)

2. Приватному підприємству "Лора" (вул. Рикова, буд. 7, кв. 2, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)

3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.