Постанова № 19921336, 03.11.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 року Справа № 5002-25/1997.1-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурор: заступник прокурора міста Ялта - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. не з`явився;

позивача: Рада Міністрів Автономної Республіки Крим - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. ОСОБА_3, довіреність № 01-01/899 від 15.04.2011 р.;

відповідача: приватне підприємство Фірма "Шарм" - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. ОСОБА_4, довіреність № б/н від 01.01.2010 р.;

відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. ОСОБА_6, довіреність № 593 від 18.04.2011 р.;

третьої особи: Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. не з`явився;

третьої особи: Лівадійська селищна рада - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. не з`явився;

третьої особи: виконавчий комітет Лівадійської селищної ради - 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. не з`явився;

третьої особи, фізична особа - підприємець ОСОБА_7 - 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. ОСОБА_6, довіреність № 1908 від 27.07.2011 р.

третьої особи, фізична особа - підприємець ОСОБА_8 - 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. ОСОБА_6, довіреність № 1513 від 06.08.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 07 липня 2011 року у справі №5002-25/1997.1-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)

в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)

до - приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622, ЄДРПОУ 20710519)

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

3-ті особи:

- комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4, Ялта, 98600)

- Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)

- виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, 98655)

- фізична особа - підприємець ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_2)

- фізична особа - підприємець ОСОБА_8 (АДРЕСА_5, ІНН 20010784125).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2010 року заступник прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства „Фірма "Шарм" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі реєстраційний № 3696, укладеного 01.10.2008 р. між відповідачами, та про зобовязання приватного підприємства „Фірма "Шарм" знести самовільно побудовану нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 9,6 кв. м. (т.1 а.с. 3-6).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, ППФ "Шарм", не був власником спірного майна та побудував його самовільно, без згоди орендодавця на те. Прокурор вказує, що рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, на підставі якого приватне підприємство фірма "Шарм" отримало право власності на побудовані ним споруди, було скасовано касаційною інстанцією, тобто і право власності таким чином, у відповідача на спірні об'єкти продажу відсутнє.

Ухвалою ГС АРК від 11.05.2011 р., залишеною без змін постановою САГС від 26.07.2011 р., накладено арешт на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 31-32, 134-141).

Рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2010 р. у справі № 2-33/2566-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р., позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу № 3696 від 01.10.2008 у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 658 ЦК України. В частині позовних вимог про зобовязання ПП "Фірма "Шарм" знести за власний рахунок самовільно побудовану нежилу будівлю літ. „Б1” по АДРЕСА_3 площею 9,6 кв.м., позов залишений без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України з мотивів неподання прокуратурою та позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору. Скасовані заходи щодо забезпечення позову (т.2 а.с. 32-37, а.с. 130-141).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р. у справі № 2-33/2566-2010 рішення господарського суду АР Крим від 12.10.2010 р. та постанова САГС від 25.01.2011 р. скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим, якій привласнений № 5002-25/1997.1-2011 (т.2 а.с. 174-177).

Рішенням господарського суду АР Крим від 07 липня 2011 року провадження у справі про визнання договору купівлі-продажу нерухомості недійсним припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України та відмовлено у позовних вимогах до ПП фірмі „Шарм” про знесення самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. „Б1”.

Рішення суду мотивовано тим, що так як спірний договір купівлі-продажу нерухомості укладений з ОСОБА_5, як з фізичною особою, тому спір не підлягає вирішенню у господарських судах України (т.3 а.с. 33-36).

Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, так як воно прийнято при неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (т.3 а.с. 45-46).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що цільовим призначенням спірних приміщень було їх використання ОСОБА_5 саме для ведення господарської діяльності, а не використання їх як фізичною особою, що на момент укладення 01.10.2008 р. договору купівлі-продажу вже було скасовано рішення Ради міністрів АРК № 243 від 09.07.2002 р. про передачу ПП фірмі „Шарм” земельної ділянки 2,794 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради для будівництва торгового центру (справа № 2-5/14611-2007 за позовом Ради міністрів АРК до ПП фірми „Шарм” про розірвання договору оренди землі).

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. за власною ініціативою судова колегія залучила до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_5 - фізичну особу - підприємця ОСОБА_7 та фізичну особу - підприємця ОСОБА_8, які придбали у ФОП ОСОБА_5 спірний обєкт нерухомого майна будівлю літ „Б1” по АДРЕСА_3 по 1/2 долі кожний.

Від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 надійшли письмові відзиви, в яких вони просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду без змін. (т.3 а.с. 75-80, 90-95, 97-102).

За клопотанням ПП фірми "Шарм" про продовження строку розгляду справи та відкладення слухання справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, судова колегія ухвалою суду від 20.10.2011 р. продовжила строк розгляду справи на 15 днів.

До 20.10.2011 р. справа знаходилась у провадженні судді Градової О.Г.

У зв'язку з хворобою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Маслову З.Д., головуючим суддею у справі призначено суддю Маслову З.Д. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС від 20.10.2011 р.

З поважних причин судді Остапової К.А., її замінено на суддю Градову О.Г. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС від 03.11.2011 р.

В судових засіданнях 06.10.2011 р., 20.10.2011 р., 03.11.2011 р. представники ПП фірми "Шарм", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та просили рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник Ради Міністрів АРК підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній.

Від КП "Ялтинське МБТІ" надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Інші представники третіх осіб та прокуратури тричі у судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не зявившихся представників 3-тіх осіб та прокурора.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у звязку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що Постановою Ради міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року № 243 ПП фірмі "Шарм" затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгового центру за межами населенного пункту Лівадійської селищної ради в с. Охотниче у м. Ялта; припинено право виконавчого комітету Ялтинської міської Ради користування земельною ділянкою площею 4,16 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради м. Ялта та передано в оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 2.794 га ПП фірмі "Шарм".

22 липня 2002 року між Радою міністрів АР Крим (орендодавець) та ПП фірмою "Шарм" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1, 2.2 умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2.794 га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, за адресою: АР Крим, м. Ялта, кадастровий номер земельної ділянки 0111947900:09:001:001 для будівництва та обслуговування торгівельного центру.

Відповідно до розділу 2.5 договору, обов`язковими обмеженнями у користуванні земельною ділянкою для діяльності орендатора є здійснення будівництва, реконструкції або капітального ремонту на відведеній земельній ділянці тільки при наявності згоди орендодавця. Зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки в період дії договору допускається лише за згодою орендодавця, строк дії договору 50 років.

Рішенням господарського суду АР Крим в іншій справі від 18 січня 2007 року (справа № 2-13/920-2007) задоволений позов ПП фірми "Шарм" до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради та КП "Ялтинське БРТІ", за позивачем визнано право власності на об'єкти нерухомого майна - торгівельний центр, розташований в с. Охотниче, вул. Ай-Петрінська, зобовязано КП „Ялтинське БТІ” провести реєстрацію права власності за ПП фірмою „Шарм”.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 р. вказане вище рішення суду 1-ої інстанції від 18.01.2007 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

01 жовтня 2008 року (тобто, вже після скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 р. у справі № 2-13/920-2007) між ПП фірма "Шарм" (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_3. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 01.10.2008 р., реєстровий номер № 3696 (т.1 а.с. 7-10).

Державна реєстрація юридичної особи ПП фірма "Шарм" здійснена 22 січня 1997 року, а ОСОБА_5 як підприємця - 19 квітня 2000 року, тобто, 01.10.2008 р. договір оренди земельної ділянки Рада Міністрів АРК укладала з підприємцем ОСОБА_5, а не з фізичною особою, як вказав суд в оскаржуємому рішенні. Тому, доводи суду про припинення провадження у справі в цій частині за п.1 ст. 80 ГПК України не відповідає фактичним обставинам справи.

Так як цільовим призначенням орендованої ПП фірма „Шарм” земельної ділянки є будівництво і обслуговування торгівельного центру, саме на торгівельний центр за ПП фірмою „Шарм” було визнано право власності рішенням ГС АРК від 18.01.2007 р. у справі 2-13/920-2007.

Придбане ОСОБА_5 у ПП фірми „Шарм” нежитлове приміщення літ. „Б1” площею 9,6 кв.м., що входить до складу торгівельного комплексу і самовільно збудоване ПП фірмою „Шарм” (будівництво не здано в експлуатацію), якому рішенням ГС АРК від 18.01.2007 р. № 2-13/920-2007 незаконно привласнено поштові адреси: АДРЕСА_3; та за ПП фірмою „Шарм” визнано право власності та зобовязано КП „Ялтинське БТІ” провести за нею реєстрацію права власності.

Субєктний склад учасників даного спору відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір мають господарський характер.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р. між ПП фірмою „Шарм” та ФОП ОСОБА_5, продавець продає, а покупець купує нежитлову будівлю у АДРЕСА_3. У договорі зазначено, що на момент його укладання предмет договору належить продавцеві на праві власності на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007 р. у справі № 2-13\920-2007, яке набрало законної сили 30.01.2007 р., (та яке скасоване постановою ВГСУ від 27.02.2008 р.) та ухвали господарського суду АР Крим від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року (про усунення описки), та право власності на майно зареєстроване в БТІ (витяг про реєстрацію права власності на майно № 13439919, 02.02.2007 р., номер запису 877 в книзі 16, стор. 177, номер 17707164, т.1 а.с. 37-46, 70, 80-89, 112).

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами суду 1-ої інстанції щодо придбання ОСОБА_5 вказаного об'єкту нерухомості як фізичною особою, оскільки земельна ділянка, на якій було здійснено будівництво об'єкту нерухомості, була надана в оренду з комерційною метою (будівництво торгівельного комплексу), на час укладення спірного договору відчуження будівлі ОСОБА_5 мав (та має зараз) статус підприємця; вказаний об'єкт нерухомості не є житловою будівлею; Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року № 20/5, Закон України "Про нотаріат" № 3425-ХП від 02 вересня 1993 року не передбачає зазначення в договорі сторони договору - громадянина як підприємця.

Предметом спору по вказаній справі є вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 203,215 ЦК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” № 04-5/120 від 27 червня 2007 року, частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України”, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б)наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Цільовим призначенням орендованої ПП фірмою „Шарм” земельної ділянки, як зазначалося вище, є будівництво та обслуговування торгівельного центру.

Таким чином, придбане ФОП ОСОБА_5 у ППФ „Шарм” нежитлове приміщення площею 9,6 кв. м, яке входить до складу нежитлових приміщень, будівель та споруд торгівельного комплексу та побудоване Приватним підприємством „Шарм”, є торгівельним, має господарське цільове призначення.

29 липня 2002 року за ПП фірмою "Шарм" на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №243 від 09 липня 2002 року (а.с. 11, 100 т. 1) та нотаріально посвідченого 22 липня 2002 року договору оренди землі (а.с. 12-15, 95-105 т. 1) здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 2,794 га, кадастровий №0111947900:09:001:0001, яка знаходиться за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради у с. Охотниче по вул. Ай-Петрінській, та надана для будівництва та обслуговування торгівельного центру, що підтверджується відміткою Лівадійської селищної ради на договорі оренди землі (а.с. 15 зворот, 101 т. 1).

ПП фірма "Шарм" мала ліцензії на пошукові та проектні роботи в будівництві строком дії з 19 грудня 2002 року по 19 грудня 2010 року (а.с. 93-94 т. 1), дозвіл Виконкому Лівадійської селищної ради (рішення №120 від 18 жовтня 2002 року а.с. 106 т.1) на будивництво торгівельного центру в районі с. Охотничье, дозволи від 24 грудня 2002 року, 18 квітня 2005 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з будівництва торгівельного центру (а.с. 106-108 т. 1).

ПП фірма "Шарм" за генеральним планом забудови (а.с. 8 т.3) на цій земельній ділянці здійснило будівництво обєктів нерухомості, в тому числі, за адресою: АДРЕСА_3. На цей обєкт нерухомості за приватним підприємством фірмою "Шарм" було визнано право власності рішенням господарського суду АРК від 18 січня 2007 року по справі №2-13/920-2007 (а.с. 16-22, 57-65 т. 1).

Відповідно до п. 1.2, 1.4. договору його предметом є нежитлова будівля, що належить продавцеві на праві власності по АДРЕСА_3, на підставі рішення ГС АРК від 18.01.2007 р. у справі 2-13/920-2007.

На момент укладення даного договору між ПП фірма „Шарм” та ОСОБА_5 (01.10.2008 р.) рішення господарського суду АРК від 18.01.2007 р. у справі 2-13/920-2007 було скасоване ВГСУ постановою від 28.02.2008 р., у звязку з чим ПП фірма „Шарм” не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору купівлі-продажу самовільно зведеної будови.

Не маючи правових підстав для укладення цивільно-правових угод, в період серпень-грудень 2008 року ПП фірма „Шарм” уклала ряд договорів купівлі-продажу нежитлових будівель з фізичними особами-підприємцями, що встановлено рядом судових рішень, що вступили в закону силу.

З матеріалів справи слідує, що збудовані ПП фірма „Шарм” будівлі не введені в експлуатацію, тобто, є самочинними (ст. 4 ЗУ „Про архітектурну діяльність”, ч.3 ст. 18 ЗУ „Про основи містобудування”). Згідно ст. 376 ЦК України самочинне будівництво підлягає знесенню особою, яка здійснила його, або за рахунок цієї особи.

02 лютого 2007 року здійснена державна реєстрація права власності на вказану нерухомість за ПП фірмою "Шарм", що слідує з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 лютого 2007 року та 26 вересня 2008 року (а.с. 66-67 т. 1, 7 т.2), останній надавався при нотаріальному посвідчені спірного договору купівлі-продажу при строках дії такого витягу лише впродовж 3-ох місяців (а.с. 56 т. 1).

27 лютого 2008 року постановою Вищого господарського суду України вказане рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд (а.с. 23-26 т. 1). 04 березня 2010 року ухвалою господарського суду АР Крим по справі № 2-1/3930.1-2008 позов залишений без розгляду. Ухвала в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, та набрала законну силу 16 березня 2010 року (а.с. 13-15 т. 2).

01 жовтня 2008 року між продавцем - ПП фірмою "Шарм", та покупцем - ОСОБА_5, який зареєстрований в Держаному реєстрі фізичних осіб - платників податків за № 2295912299, у нотаріальній формі укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_3, на земельній ділянці площею 2,794 га за кадастровим №0111947900:09:001:0001, яка перебувала у користуванні продавця за договором оренди. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстровий № 3696). Того ж дня здійснена державна реєстрація правочину (договору купівлі-продажу) в Державному реєстрі правочинів (а.с. 7-10, 109-114 т. 1).

03 жовтня 2008 року здійснена державна реєстрація права власності на вказану нерухомість за ОСОБА_5 (а.с. 54 т. 2).

Покупець ОСОБА_5 оплатив продавцю ПП фірма „Шарм” вартість придбаного майна - 8.190 грн., що підтверджено продавцем (а.с. 90 т. 1, а.с. 125 т.3).

Доказів здійснення будівництва цього обєкту нерухомості за погодженим з Радою Міністрів АРК проектом та доказів про прийняття державною комісією в експлуатацію цього обєкту нерухомості судам першої та другої інстанцій ПП фірмою „Шарм” не надано. Такі документи відсутні і у інвентарній справі БТІ (а.с. 112-117 т. 2).

Із акту обстеження обєкту нерухомості по АДРЕСА_3, складеного на вимогу суду першої інстанції та у виконання вказівок суду касаційної інстанції, який був проданий за спірним договором, вбачається, що це деревяна одноповерхова будова на бетонному фундаменті з віконними отворами без віконних рам у вигляді альтанки, на момент перевірки спірна будівля входить у комплекс споруд, що використовується у господарській діяльності (місця громадського харчування) і є приміщенням для відпочинку (а.с. 187 т. 2).

Відповідно до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (з змінами станом на 01 жовтня 2008 року - дата укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недодержання в момент вчинення правочину таких вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Частина 1 статті 216 цього Кодексу передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вказано вище, на час укладення спірного договору купівлі-продажу 01.10.2008 р., судове рішення, яке було підставою для визнання за продавцем права власності на вказаний обєкт нерухомості, було скасовано, а в подальшому позов продавця про визнання права власності залишено судом без розгляду, а також рішення Ради Міністрів АРК про надання в оренду земельної ділянки ППФ „Шарм” були скасовані (ухвала від 04.03.2010 у справі № 2-1/3930.1-2008). Але при посвідчені спірного договору продавець про це нотаріуса не повідомив.

Відповідно до додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно відноситься, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. На 01.10.2008 р. ПП фірма „Шарм” власником нежитлової будівлі АДРЕСА_3 не являлась у звязку із скасуванням судового рішення від 18.01.2007 р. справа № 2-13/920-2007.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Так в пункті 1.3 спірного договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2008 року вказано, що на момент його укладення право власності на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_3 належало продавцеві, ПП фірма "Шарм" на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007, яке набрало законної сили 30 січня 2007 року та ухвали господарського суду АР Крим від 19 січня 2007 року по справі № 2-13/920-2007 року про усунення описки.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2007 року в цій справі скасоване, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду АР Крим справа прийнята до провадження суддею господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. із привласненням справі № 2-1/3930.1-2008.

Ухвалою суду від 04 березня 2010 року у справі № 2-1/3930.1-2008 позов приватного підприємства фірми "Шарм" про визнання права власності залишений без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (т2. а.с. 13-15).

Згідно з пунктом 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі -Положення), Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Пунктом 2.8 Положення передбачено, що документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

В Інформаційному листі від 31 січня 2001 року № 01-8/98 Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5).

Згідно з пунктом 10 додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, відносяться рішення судів.

Згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Таким чином, рішення про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. На 01.10.2008 р. ПП фірма „Шарм” не була власником продажу обєкту нерухомості площею 9,6 кв.м. по АДРЕСА_3 у звязку з скасуванням судового рішення та достроковим розірванням Радою Міністрів АРК договору про надання земельної ділянки в оренду.

Аналіз даних правових норм та обставини справи свідчить про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу 01.10.2008 р., відповідач, ПП фірма „Шарм” не був власником майна, яке було ним відчужено за договором, оскільки постановою Вищого господарського суду від 27.02.2008 р. рішення господарського суду АР Крим від 18.01.2007 р. у справі № 2-13/920-2007, яким за ПП фірма „Шарм” визнано право власності на об'єкт нерухомого майна-торгівельний центр у селі Охотничому було скасовано.

Аналогічної позиції дійшов і Вищий господарський суд у постанові від 01.08.2011 р. у справі № 2-23/2552-2010.

Таким чином, на 01 жовтня 2008 року ПП фірма "Шарм" не мало правовстановлюючого документу (рішення суду про право власності) на нерухоме майно, яке ПП фірма „Шарм” продала ОСОБА_5, а тому такий правочин суперечить закону та є недійсним. Наслідками визнання цього правочину недійсним є зобовязання продавця повернути покупцю отримані кошти, а покупця - повернути продавцю товар, так як будівля є самовільною, вона підлягає знесенню продавцем, або за його рахунок.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що продавець мав право продажу при наявності державної реєстрації права власності на обєкт нерухомості тому, що така реєстрація є похідною та здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, яких продавець на 01.10.2008 р. не мав.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності на таке новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяження" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (з змінами) право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб підлягає обовязковій держаній реєстрації.

При цьому, стаття 376 Цивільного кодексу України встановлює, що нерухоме майно (будівля, споруда) вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1); особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2); якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).

Як слідує з пояснень позивача - Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, він заперечує проти визнання права власності на вказаний вище обєкт нерухомості за ПП фірмою "Шарм", яке здійснило будівництво цього обєкту без належно затвердженого проекту та без здачі обєкту в експлуатацію, на земельній ділянці, рішення про надання якої скасовано 27.02.2008 р., а тому вказаний обєкт є самочинним будівництвом і підлягає знесенню цим підприємством або за його рахунок.

На підставі чого, позовні вимоги про знесення вказаного обєкту нерухомості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає також необґрунтованими твердження заявника апеляційної скарги відносно того, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах неналежного позивача, так як інтереси держави в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим спірним договором не порушені, стороною якого Рада Міністрів АРК взагалі не є, з наступних підстав.

Згідно частин 1 та 2 статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. № 1789-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" надано офіційне тлумачення терміну „орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах".

Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі п. „а" ч. 1 ст. 13 та п. „а" ч.і ст. 16 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АР Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Таким чином, шляхом поданням цієї позовної заяви заступник прокурора м. Ялти реалізує передбачені законом повноваження з представництва інтересів держави в особі Ради Міністрів АР Крим, на підставі рішення якої № 243 від 09.07.2002 р. ПП фірмі „Шарм” надано у довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку 2,794 га для будівництва торгового комплексу, верхньої станції канатної дороги „Місхор-Ай-Петрі” і на підставі якого 22.07.2002 р. укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0111947900:09:001:0001, експертна грошова оцінка якого складала 925.718 грн. 12 коп. (п.1.6 договору).

На момент укладання 01.10.2008 р. договору, ПП фірма “Шарм” не мала підготовленого та узгодженого проекту будівництва торгового центру, у той час як п. 2.5, 3.2. передбачали, що будівництво торгового центру може здійснюватися тільки після отримання відповідної згоди, передбаченої законодавством, орендатор зобовязаний використовувати земельну ділянку з ціллю, передбаченою договором. Пунктом 3.1 договору передбачено, що Рада Міністрів АРК є власником земельної ділянки, що надавалась в оренду.

Погодження Радою міністрів Автономної Республіки Крим будівництва торгового центру спрямовано на недопущення використання орендарем об'єкту оренди не за призначенням, а також є однією з форм виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим повноважень, передбачених ст. 13 Конституції України, ст. 91 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України “Про оренду землі”, тобто, порушення інтересів Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду.

В матеріалах справи наявний укладений між ОСОБА_5 (продавець) та громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (покупці) договір купівлі-продажу від 10.09.2009 року (а.с. 53-56 том 3), предметом якого було відчуження нежилого приміщення площею 9,6 кв.м., по АДРЕСА_3 по Ѕ долі кожному. Вказані власники залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог. Разом з тим, розгляд питання щодо дійсності зазначеного договору купівлі-продажу або витребування майна з чужого незаконного володіння не є предметом спору в рамках зазначеної справи.

Треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_7 вправі вирішити питання, повязані з понесенням збитків за договором купівлі продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_3 від 10.09.2009 р. з ОСОБА_5 шляхом предявлення самостійних позовних вимог.

Доводи апелянтів щодо відсутності у ст. 346 ЦК України такої підстави припинення права власності, як рішення суду, колегія суддів не може брати до уваги, оскільки ПП “Фірма “Шарм” не набуло право власності на спірне нерухоме майно торгівельний центр у розумінні вимог чинного цивільного законодавства щодо правомірного набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 105, частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21 січня 1993 року (з мінами), постанови Кабінету Міністрів України № 3825 від 25 серпня 2009 року при скасуванні рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат, які при задоволенні позову відносяться на рахунок відповідача, такі витрати складаються з державного мита (з заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236 грн.).

По справі були заявлені позовні вимоги майнового та немайнового характеру (про визнання правочину недійсним та про знесення самочинно збудованого нерухомого майна), а тому стягненню підлягає державне мито в сумі 170 грн. у суді 1-ої інстанції і 85 грн. у суді апеляційної інстанції, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Приймаючи до уваги, що самочинне будівництво здійснювало приватне підприємство фірма "Шарм", яка продала цей обєкт нерухомості при відсутності права власності на нього, керуючись частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд покладає сплату судових витрат на ПП фірму „Шарм”.

На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора обґрунтована та підлягає задоволенню, викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2011 року у справі №5002-25/1997.1-2011 скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення: позовні вимоги заступника прокурора міста Ялти задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_3 (реєстраційний № 3696), укладений 01.10.2008 р. між приватним підприємством фірмою "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (АДРЕСА_1).

4.Зобовязати приватне підприємство фірму "Шарм" знести самовільно побудовану нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 9,6 кв. м.

5.Стягнути з приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622, ЄДРПОУ 20710519) на користь державного бюджету України (ГУ ДК України в м. Севастополі № р/р 31113095700007, УДК Ленінського р-ну, код банку 824509, код ЄДРПОУ 24035598) 170 грн. 00 коп. державного мита у суді 1-ої інстанції та 85 грн. 00 коп. державного мита, належного до сплати у суді апеляційної інстанції.

6.Стягнути з приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622, ЄДРПОУ 20710519) на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр” (ПАТ „Банк „Універсальний”, ЄДРПОУ 30045370, МФО 325707, р/р 26002014180001) витрати на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

7. Доручити господарському суду АР Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддя< Підпис >З.Д. Маслова

Судді< Підпис >О.А.Латинін

< Підпис >О.Г. Градова

Розсилка:

1. заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)

2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)

3. приватне підприємство фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622)

4. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

5. комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4, Ялта, 98600)

6. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)

7. Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, 98655)

8. прокурор міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

9. фізична особа - підприємець ОСОБА_7 (АДРЕСА_4)

10. фізична особа - підприємець ОСОБА_8 (АДРЕСА_5)