Постанова № 19920995, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 5024/1439/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 48/10 від 05.04.2011 року)

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Коломійчук І.О. (посвідчення № НОМЕР_1 видане 19.07.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії

на рішення господарського суду Херсонської області від „30” серпня 2011 року

по справі № 5024/1439/2011

за позовом Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії, м. Миколаїв

до Комунального підприємства „Котельщик”, Херсонська область, м. Каховка

про стягнення 2751273,46 грн.

В С Т А Н О В И В :

26.07.2011 року Прокурор м. Миколаєва (далі по тексту прокурор) в інтересах держави в особі Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії (далі по тексту позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Котельщик” (далі по тексту відповідач) про стягнення 2821177,15 грн. заборгованості, з яких:

- за договором № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року 2616559,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 58841,24 грн. пені, 31967,74 грн. збитків від інфляції та 11352,90 грн. 3 % річних (всього 2718721,47 грн.).

- за договором № 11/БО/1-2 від 28.01.2011 року 100576,86 грн. основного боргу за поставлений природний газ та 1878,82 грн. збитків від інфляції (всього 102455,68 грн.).

Також прокурор просив стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладених між сторонами договорів свої зобовязання щодо проведення оплати за отриманий природний газ виконав частково, а саме розрахувався лише в сумі 1991 064,05 грн. (1199208,55 + 791855,50), залишивши і на даний час несплаченими 2717136,45 грн. (2616559,59 + 100576,86), на які і нараховані відповідні штрафні санкції.

В ході розгляду справи позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, посилаючись на здійснення відповідачем часткових розрахунків за договором № 11/БО/1-2 від 28.01.2011 року (борг зменшився до 78121,70 грн.) та за договором № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року (борг зменшився до 2569111,06 грн.), що було з'ясовано після звірки розрахунків. Прокурором дана заява підтримана.

Отже, прокурор та позивач просили стягнути з відповідача всього 2751273,46 грн., з яких:

- за договором № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року 2569111,06 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 58841,24 грн. пені, 31967,74 грн. збитків від інфляції та 11352,90 грн. 3 % річних;

- за договором № 11/БО/1-2 від 28.01.2011 року 78121,70 грн. основного боргу за поставлений природний газ та 1878,82 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року по справі № 5024/1439/2011 (суддя Ємленінова З.І.) позов прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії задоволено частково. Стягнуто з КП „Котельщик” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії: за договором № 10/11-ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року 2569 111,06 грн. основного боргу, 31967,74 грн. збитків від інфляції, 11352,90 грн. 3 % річних, 588,41 грн. пені; за договором № 11/БО/1-2 від 28.01.2011 року 78121,70 грн. основного боргу, 1878,82 грн. збитків від інфляції. Стягнуто з КП „Котельщик” на користь держави в доход державного бюджету 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Надано відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2012 року.

На виконання даного рішення господарським судом Херсонської області 15.09.2011 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та наданні відстрочки виконання рішення. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник, посилається на те, що відповідачем не були надані будь-які документи, жодні належні докази, які обґрунтовують можливість зменшення розміру штрафних санкцій. В свою чергу, суд не обґрунтував обставин, що дозволили застосувати п.3 ст.83 ГПК України, не дослідив наслідків порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором для позивача та інтересу позивача щодо вимоги про стягнення пені та невмотивовано скористався повноваженнями, наданими процесуальним законодавством і не встановив обставин, з якими законодавець повязує право суду на зменшення пені.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але представник прокуратури в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

КП „Котельщик” відзив на апеляційну скаргу до суду не надало та його представник в судове засідання 06.12.2011 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення б/н від 16.11.2011 року. В свою чергу, КП „Котельщик” подало до суду заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що саме в цей день 06.12.2011 року, представнику (юрисконсульту) підприємства необхідно бути в інших судових засідання, про які підприємство було повідомлено раніше та які неможливо відкласти.

Між тим, колегія суддів вважає, що таке клопотання КП „Котельщик” задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, прийняти участь у слуханні цієї справи в суді апеляційної інстанції міг би і сам директор підприємства, який заявив дане клопотання.

По-друге, відповідно до вимог п.1 статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема: незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвала про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання суду однієї із сторін справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю КП „Котельщик”.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 27.12.2010 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії (Постачальник) та КП „Котельщик” (Покупець) було укладено договір № 10-11/ТЕ/-1-2 поставки природного газу за державні кошти для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с.6-8).

28.01.2011 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії (Постачальник) та КП „Котельщик” (Покупець) укладено договір № 11/БО-1-2 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (а.с.10-12).

За умовами пунктів 1.1 Договорів позивач зобовязався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити газ відповідно до узгодженого сторонами порядку.

Пунктами 4.1 Договорів встановлено, що оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року позивач передав у власність відповідача у період з січня 2011 року по березень 2011 року природний газ на суму 3815768 грн. 14 коп., що підтверджується наданими до справи актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року (а.с.16, 18, 20).

Оплата по договору № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року здійснена відповідачем частково у сумі 1199208,55 грн. (залишок боргу склав 2616559,59 грн.). І вже під час розгляду справи у суді відповідачем сплачено на користь позивача борг по даному договору у сумі 47448,53 грн. Отже, заборгованість відповідача за договором № 10-11/ТЕ-1-2 становить 2569111 грн. 06 коп.

На виконання умов договору № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року позивач передав у власність відповідача у період з січня 2011 року по березень 2011 року природний газ на суму 892432 грн. 36 коп., що підтверджується актами прийому-передачі газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року (а.с.15, 17, 19).

Оплата по договору № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року здійснена відповідачем частково у сумі 791855,50 грн. (залишок боргу склав 100576,86 грн.). І вже під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено на користь позивача борг по даному договору у сумі 22455,16 грн. Отже, заборгованість відповідача за договором №11/БО-1-2 становить 78121 грн. 70 коп.

Зазначена заборгованість відповідача перед позивачем за двома договорами № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року та № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.08.2011 року (а.с.99).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог прокурора, відстрочку виконання рішення і вважає, що доводи, заперечення і вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії (Постачальник) свої зобов'язання по виконанню умов договорів № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року та № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року виконала належним чином, а саме поставила в період з січня 2011 року по березень 2011 року відповідачу природний газ на загальну суму 4708200,5 грн. (3815768,14 + 892432,36), але ж КП „Котельщик” (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаних Договорів, за отриманий від позивача газ в повному об'ємі не розрахувалось, лише на суму 2060967,74 грн. (1246657,08 + 814310,66), в зв'язку з чим виникла та залишається непогашеною заборгованість у розмірі 2647232,76 грн. (2569111,06 + 78121,70), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, за умовами якого при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в звязку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної вчасно заборгованості позивачем правомірно нараховані за договором № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року 11352,90 грн. 3 % річних (за період з 11.01.2011 року по 16.05.2011 року), 31967,74 грн. збитки від інфляції (за період з січня 2011 року по травень 2011 року) та за договором № 11/БО/1-2 від 28.01.2011 року 1878,82 грн. збитки від інфляції (за період з січня 2011 року по травень 2011 року), що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Крім того, пунктом 7.3.1 договорів № 10-11/ТЕ-1-2 від 27.12.2010 року та № 11/БО-1-2 від 28.01.2011 року передбачено, що у разі порушення відповідачем умов пункту 4.1 договорів, він зобовязаний сплатити (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно розрахунку прокурора та позивача, розмір нарахованої пені за прострочку перерахування грошових коштів за договором № 10-11/ТЕ/1-2 від 27.12.2010 року (за період з 11.01.2011 року по 16.05.2011 року) становить 58841 грн. 24 коп.

Між тим, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про зменшення суми пені до 588 грн. 41 коп. з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є територіальна громада м. Каховки. Основним видом діяльності відповідача є вироблення та транспортування теплової енергії для забезпечення нею житлового фонду, а також будівель дитячих садків, шкіл, аптек. Життєдіяльність міста Каховка залежить безпосередньо від безперебійної роботи відповідача.

Плата за надані послуги отримується відповідачем відповідно до тарифів, затверджених міською радою. Основним платником послуг, що надаються відповідачем, є населення. У звязку з неплатоспроможністю населення, а також тим, що встановлені тарифи не відповідають фактичній вартості теплової енергії процент оплати наданих послуг дуже низький. До того ж населенню надано реструктуризацію боргів строком до 5 років та звільнення від сплати пені за несвоєчасні розрахунки за отримані від відповідача послуги.

Станом на 01.07.2011 року заборгованість бюджету з дотації на відшкодування відповідачу різниці в тарифах становить 3210600 грн. 00 коп., дебіторська заборгованість 4620000 грн. 00 коп., збиток підприємства 3571000 грн. 00 коп.

Встановлені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, своєчасно не здійснювалися, що також стало причиною того, що відповідач не зміг своєчасно виконати свої обовязки по розрахунках з позивачем.

Саме вищезазначені обставини стали причиною несвоєчасних розрахунків за отриманий від позивача газ.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд, врахувавши вищезазначені обставини, через які відповідач не зміг здійснити своєчасні розрахунки за отриманий від позивача газ, правомірно та обґрунтовано на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшив розмір належної до стягнення пені до 1 % в розмірі 588 грн. 41 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, судова колегія погоджується і з висновком суду першої інстанції про відстрочку виконання рішення.

Так, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що КП „Котельщик” на даний час дійсно знаходиться у скрутному фінансовому положенні, але ж займається діяльністю, що повинна виправити такий стан справ. Крім того, КП „Котельщик” не відмовляється від сплати заборгованості, погашає її та зобов'язується сплатити її повністю у добровільному порядку, але з відстрочкою.

В свою чергу, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії не надало будь-яких доказів, що підтверджують її скрутний фінансовий стан та доказів, які б свідчили про ухилення КП „Котельщик” від виконання рішення суду або сплати боргу. Крім того, у апеляційній скарзі її заявник не навів жодних доводів щодо надання відстрочки, а лише просив скасувати рішення в цій частині.

Отже, місцевий господарський суд, врахувавши особливості правовідносин між боржником та стягувачем, про які наведено вище, цілком обґрунтовано дійшов висновку, з настанням опалювального періоду, позивач отримає фінансування із бюджету, що надасть йому можливість розрахуватись у повному обсязі за спожитий природний газ, у зв'язку з чим вірно, відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, надано відповідачу відстрочка виконання рішення суду до 01.01.2012 року.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити і те, що прокурор, який був ініціатором та заявником даного позову до суду, ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не заперечував проти зменшення пені та надання відстрочки. Більш того, прокурор в повному обсязі погодився з рішення суду першої інстанції.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора та відстрочку виконання рішення суду.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 30.08.2011 року по справі № 5024/1439/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії без задоволення.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „30” серпня 2011 року по справі № 5024/1439/2011 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови

складено „08” грудня 2011 року.