Постанова № 19920913, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 5024/1783/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-4/21 від 09.08.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 817 від 13.07.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від „27” жовтня 2011 року

по справі № 5024/1783/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль”, м. Херсон

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

про стягнення 2568,21 грн.

В С Т А Н О В И В :

15.09.2011 року Публічне акціонерне товариство „Херсонська теплоелектроцентраль” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач) заборгованості в сумі 2568,21 грн., з яких: 2424,44 грн. основний борг за теплову енергію, 120,46 грн. пеня та 23,31 грн. 3 % річних. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору в частині сплати за фактично спожиту теплову енергію в період з жовтня 2010 року по 01.04.2010 року не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, на яку нараховані пеня та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 року по справі № 5024/1783/2011 (суддя Ємленінова З.І.) позов ПАТ „Херсонська ТЕЦ” задоволений в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ „Херсонська ТЕЦ” 2424,44 грн. основного боргу, 23,31 грн. 3 % річних, 120,46 грн. пені, 102 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, зазначена заборгованість не погашена, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за спожиту теплову енергію і нарахованих на неї штрафних санкцій, є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив:

- оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити ПАТ „Херсонська ТЕЦ” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- в порядку забезпечення доказів витребувати у ПАТ „Херсонська ТЕЦ” оригінал договору від 01.01.2006 року № 279;

- призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: підпис на договорі від 01.01.2006 року № 279 вчинений ОСОБА_3 чи іншою особою, яким чином зроблений відбиток печатки на оригіналі договору від 01.01.2006 року № 279 (оригінальним, печатним, малюванням або іншим шляхом), чи відповідає підпис ОСОБА_3 на тексті договору від 01.01.2006 року № 279 оригінальному підпису ОСОБА_3 станом на 01.01.2006 року.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, що про існування договору № 279 від 01.01.2006 року він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами даної справи в суді. Даний договір ФОП ОСОБА_3 не підписував та не ставив на ньому свою печатку, у зв'язку з чим такий договір взагалі є недійсним.

На думку скаржника, ніяких додаткових угод, які б змінювали тариф за послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення він не підписував, але ж позивач в порушення норм чинного законодавства та умов договору в односторонньому порядку змінив тариф (129,36 грн.) в сторону збільшення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, ПАТ „Херсонська ТЕЦ” (Виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (Споживач) знаходяться в договірних відносинах по поставці/отриманню теплової енергії.

Так, 01.01.2006 року сторонами укладено договір № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (а.с.12-14, 33-35).

Згідно із пунктом 26 Договору, він укладається на строк до 30.09.2006 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. В матеріалах справи відсутні будь-які подібні заяви, а тому даний Договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним і обовязковим для виконання сторонами.

Об'єктом Споживача, на який поставляється теплова енергія є: приміщення у АДРЕСА_1, з опалювальною площею 40,5 кв.м. (пункти 2-3 Договору).

Додатком № 2 до Договору № 279 від 01.01.2006 року встановлено умови та порядок обліку теплової енергії.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються безготівковою формою. За наявності засобів обліку теплової енергії справляння плати за розрахунковим засобом не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку. За несвоєчасне внесення плати з Споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати (пункти 8-12 Договору).

На виконання умов Договору № 279 від 01.01.2006 року ПАТ „Херсонська ТЕЦ” в період з жовтня 2010 року по 01.04.2011 року поставило на користь ФОП ОСОБА_3 теплову енергію в загальному розмірі 3,6 Гкал на загальну суму 2424,44 грн., що підтверджується відомостями та звітами про витрачену теплоенергію (а.с.59-67), що складається з:

- жовтень 2010 року спожито 0,28 Гкал на суму 168,40 грн. (28,07 грн. ПДВ);

- листопад 2010 року спожито 0,46 Гкал на суму 276,65 грн. (46,11 грн. ПДВ);

- грудень 2010 року спожито 0,66 Гкал на суму 396,92 грн. (66,15 грн. ПДВ);

- січень 2011 року спожито 0,93 Гкал + 0,10 Гкал на суму 734,32 грн. (122,39 грн. ПДВ);

- лютий 2011 року спожито 0,74 Гкал на суму 536,44 грн. (89,41 грн. ПДВ);

- березень 2011 року спожито 0,43 Гкал на суму 311,71 грн. (51,95 грн. ПДВ).

ПАТ „Херсонська ТЕЦ” виставляло ФОП ОСОБА_3 відповідні рахунки на оплату поставленої/отриманої теплової енергії, що підтверджується як самими рахунками, так і реєстрами про їх відправку (а.с.16-22).

Між тим, ФОП ОСОБА_3, за отриману та спожиту теплову енергію в період з жовтня 2010 року по 01.04.2011 року не розрахувався взагалі, залишивши непогашеною заборгованість у сумі 2424,44 грн.

05.04.2011 року ПАТ „Херсонська ТЕЦ” зверталося до ФОП ОСОБА_3 з вимогою про сплату боргу за спожиту і не оплачену теплову енергію (а.с.23, 55-58). Така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ „Херсонська ТЕЦ” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 24 Закону України „Про теплопостачання”, Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією закріплює, що споживач теплоенергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Як встановлено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_3 за спожиту/отриману від ПАТ „Херсонська ТЕЦ” теплову енергію за договором № 279 від 01.01.2006 року за період з жовтня 2010 року по 01.04.2010 року не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 2424,44 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, згідно із пунктом 12 Договору № 279 від 01.01.2006 року, за несвоєчасне внесення плати з Споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з розрахунками ПАТ „Херсонська ТЕЦ” відносно встановлення розмірів штрафних санкцій (пені та 3 % річних) та нарахування відповідачу на суму своєчасно непогашеної заборгованості (2424,44 грн.):

- за період з 21.04.2011 року по 01.09.2011 року пені в сумі 120,46 грн.;

- за період з 21.04.2011 року по 01.09.2011 року 3 % річних в сумі 23,31 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ „Херсонська ТЕЦ” і про стягнення з ФОП ОСОБА_3 за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії 120,46 пені та 23,31 грн. 3 % річних, оскільки ФОП ОСОБА_3 свої зобов'язання за Договором № 279 від 01.01.2006 року в частині повної та своєчасної оплати за отриману/спожиту теплову енергію у спірному періоді (з жовтня 2010 року по 01.04.2010 року) належним чином не виконав. Отже, нараховані штрафні санкції також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи № 14/101-10 Одеським апеляційним господарським судом за клопотанням відповідача була призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- підпис на договорі від 01.01.2006 року № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на 5 аркуші у розділі „Реквізити сторін” вчинений ОСОБА_3 чи іншою особою?

- чи відповідає відбиток печатки на оригіналі договору від 01.01.2006 року № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на 5 аркуші у розділі „Реквізити сторін” оригінальному відбитку печатки Фізичної особи підприємця ОСОБА_3?

- чи відповідає підпис ОСОБА_3 та відбиток печатки ФОП ОСОБА_3 на тексті договору від 01.01.2006 року № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на 5 аркуші у розділі „Реквізити сторін” оригінальному підпису ОСОБА_3 та оригінальному відбитку печатки ФОП ОСОБА_3 станом на 01.01.2006 року?

Згідно повідомлення експерта ОНДІСЕ ОСОБА_4 № 12814/02, не є можливим надати висновок за матеріалами справи № 14/101-10 щодо питання: „підпис на договорі від 01.01.2006 року № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на 5 аркуші у розділі „Реквізити сторін” вчинений ОСОБА_3 чи іншою особою?”. Таке рішення експерта мотивоване тим, що у встановлений законом термін ФОП ОСОБА_3 не виконав вимог клопотання експерта про необхідність надання вільних зразків підпису ОСОБА_3 у оригіналах різних документів наближених за часом виконання до досліджуваного підпису (до січня 2006 року). Крім того, не була проведена і оплата такої експертизи.

Згідно з висновком № 12815/03 судово-технічної експертизи документів за матеріалами цивільної справи № 14/101-10 експерта ОНДІСЕ ОСОБА_5, відтиск печатки, розміщений у наданому на експертизу договорі № 279 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.01.2006 року нанесений печаткою „ОСОБА_3 вільні зразки відтисків якої надані для порівняння.

На підставі викладеного, Одеський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 22.03.2011 року дійшов до висновку, що Договір № 279 від 01.01.2006 року підписаний саме ОСОБА_3 і печатка на цьому Договорі стоїть саме ФОП ОСОБА_3, а тому і будь-які посилання ФОП ОСОБА_3 на те, що він про такий Договір не знав, його не укладав та не підписував, протирічать матеріалам справи та усім встановленим судом та експертною установою фактичним обставинам.

Крім того, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.08.2011 року повністю погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Зазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року по справі № 14/101-10 та постанови Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року по справі № 14/101-10 (а.с.49-52, 53-54).

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, встановлений судами під час розгляду справи № 14/101-10 факт дійсності договору № 279 від 01.01.2006 року, згідно із положеннями ст.35 ГПК України, повторному доказуванню не підлягає.

Судова колегія вважає, що клопотання ФОП ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає, оскільки, як було зазначено вище, по-перше, експертизою та судами встановлено факт дійсності договору № 279 від 01.01.2006 року та наявності на цьому договорі печатки саме ФОП ОСОБА_3, по-друге, при проведенні експертизи у встановлений законом термін ФОП ОСОБА_3 не виконав вимог клопотання експерта про необхідність надання вільних зразків підпису ОСОБА_3 у оригіналах різних документів наближених за часом виконання до досліджуваного підпису (до січня 2006 року) та не провів оплата такої експертизи. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, таке клопотання ФОП ОСОБА_3 на даний час є лише затягуванням часу, що є зловживанням його процесуальними правами.

Щодо встановлення ПАТ „Херсонська ТЕЦ” тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про теплопостачання”, до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно із статтею 15 Закону України „Про теплопостачання”, засадами державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення встановлюються та змінюються відповідними рішеннями державних органів, а вже ПАТ „Херсонська ТЕЦ” втілює їх у життя, шляхом їх зазначення у виставлених споживачам (в даному спорі ФОП ОСОБА_3.) рахунках, що і було здійснено позивачем.

Підпунктом 2 пункту 14 Договору № 279 від 01.01.2006 року встановлено, що споживач має право на отримання в установленому законодавством порядку інформації про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості.

Згідно із пунктом 39 Правил користування тепловою енергією, споживач має право отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання” також встановлено, що споживач теплової енергії має право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

Між тим, в порушення умов підпункту 2 пункту 14 Договору та норм чинного законодавства, Споживач ФОП ОСОБА_3, з відповідними заявами та проханнями до ПАТ „Херсонська ТЕЦ” не звертався та інформацією щодо цін і тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення не цікавився.

Більш того, при розгляді справи № 14/101-10 судами усіх інстанцій досліджувався факт встановлення саме тих тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення, з якими зараз не погоджується ФОП ОСОБА_3 Між тим, рішеннями по справі № 14/101-10 визнано вірними та обґрунтованими встановлені ПАТ „Херсонська ТЕЦ” тарифи, які ФОП ОСОБА_3 сам раніше визнавав, а на даний час, зловживаючи своїми процесуальними правами вводить суд в оману щодо необізнаності встановлених тарифів.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не надав своїх розрахунків щодо наявності боргу та його погашення.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ФОП ОСОБА_3 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Херсонська ТЕЦ”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 року по справі № 5024/1783/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „27” жовтня 2011 року по справі № 5024/1783/2011 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови

складено „08” грудня 2011 року.