Постанова № 19920716, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 15/162-ПД-10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.,

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Ткачук Є.О.

за участю представників:

Від позивача: Гілін Є.О.

Від відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Техпромсервіс”

на рішення господарського суду Херсонської області

від 27.09.2011 року

за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010 року за нововиявленими обставинами

у справі № 15/162-ПД-10

за позовом: Приватного підприємства „Техпромсервіс”

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору оренди, звільнення приміщення та стягнення 9592,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року Приватне підприємство „Техпромсервіс” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у сумі 9592,91 грн., з яких: 6600 грн. борг по орендній платі згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 27 від 01.06.2008р., 754,92 грн. пеня та 187,40 грн. втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати орендної плати, 1861,03 грн. борг по комунально експлуатаційним послугам згідно з вищевказаним договором оренди, 156,14 грн. пеня та 33,42 грн. втрати від інфляції за прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати комунально експлуатаційних послуг. Також позивач просив визнати договір № 27 від 01.06.2008р., укладений між сторонами, розірваним та зобовязати відповідача звільнити орендоване приміщення в негайному порядку.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами у справі договором оренди нежитлового приміщення щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат по комунально експлуатаційним послугам, в результаті чого в нього утворився борг з урахуванням пені та інфляційних втрат загальною сумою 9592,91 грн. А тому, на підставі ст.ст. 283, 285 ГК України та ст.ст. 599, 625, 651, 759, 760, 762, 782 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Техпромсервіс" 8461,03 грн. основного боргу, 220,82 грн. збитків від інфляції, 177 грн. витрат по держмиту та 213 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Приватного підприємства "Техпромсервіс" до державного бюджету 7 грн. державного мита. У стягнення суми 911.06 грн. відмовлено. Розірвано договір оренди нежилого приміщення № 27 від 01.06.2008р., що укладений між Приватним підприємством "Техпромсервіс" та приватним підприємцем ОСОБА_3, на оренду другому поверсіторгового центру по АДРЕСА_2, площею 20 кв.м.

Додатковим рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2010 року, позов в частині зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення задоволено. Зобовязано приватного підприємця ОСОБА_3 звільнити орендоване ним у Приватного підприємства "Техпромсервіс" приміщення, що розташоване на другому поверсіторгівельного центру по АДРЕСА_2, площею 20 кв.м., та передати його Приватному підприємству "Техпромсервіс". Стягнуто з Приватного підприємства "Техпромсервіс" до державного бюджету 85 грн. державного мита. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Техпромсервіс" 85 грн. витрат по державному миту.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що:

- 01.06.2008 року між ПП „Техпромсервіс” та ПП та ОСОБА_3 було укладено договір оренди № 27 нежитлового приміщення, за умовами якого ПП „Техпромсервіс” як орендодавець передав відповідачу як орендарю в тимчасове оплатне користування нежиле приміщення під магазин, в торгівельному центрі за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2 договору платежі по орендній платі в узгодженому розмірі, а також повязані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, відшкодуванням витрат по комунально експлуатаційним послугам орендар зобовязаний проводити на розрахунковий рахунок ТОВ „Техпромсервіс”;

- оскільки позивач є орендарем спірного приміщення у ТОВ „Техпромсервіс” та здає його відповідачу на правах суборенди на підставі дозволу власника цього приміщення ТОВ „Техпромсервіс”, то між позивачем та ТОВ „Техпромсервіс” укладений договір відступлення права вимоги від 16.08.10р., відповідно до якого позивач має право вимагати сплати відповідачем всіх боргів, у тому числі тих, які відповідач повинен перераховувати ТОВ „Техпромсервіс”;

- відповідач доказів виконання своїх зобовязань по сплаті орендної плати та по відшкодуванню витрат по комунально експлуатаційним послугам первісному кредиторові не надав, а тому позов в частині стягнення основного боргу в сумі 8461,03 грн. на підставі ст.ст. 173, 193 ГК України підлягає задоволенню;

- за порушення виконання грошового зобовязання ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобовязання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, у звязку з чим збитки від інфляції в сумі 220,82 грн. підлягають стягненню.

- із договору № 27 від 01.06.2008 року, на підставі якого відповідач орендує спірне приміщення, та договору від 01.06.20008 року, на підставі якого позивач орендує спірне приміщення у ТОВ „Техпромсервіс”, вбачається, що сторони у договорах не передбачили такого виду забезпечення виконання зобовязання, як стягнення пені за несвоєчасне перерахування платежів, а тому згідно з приписами ст. 547 ЦК України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання вимоги позивача про стягнення 911, 06 грн. пені задоволенню не підлягають;

- зважаючи на те, що матеріалами справи доведено систематичну несплату орендних платежів, а відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору у випадку систематичної несплати орендної плати, то позов в частині визнання договору № 27 від 01.06.2008р. розірваним підлягає задоволенню.

У наступному зазначене рішення господарського суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному чи касаційному порядку і набрало законної сили.

05.09.2011 року відповідач звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010 року у справі № 15/162-ПД-10 за нововиявленими обставинами, в якій просив за результатами перегляду зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПП „Техпромсервіс”.

В обґрунтування вимог заяви відповідач посилався на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року по справі № 10/142-10 було встановлено факт, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р. між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс” згідно положень ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 638 ЦК України є неукладеним, а тому не може бути визнаний належним доказом отримання позивачем права на передачу приміщень в торговому комплексі по АДРЕСА_2 в суборенду.

Зазначену обставину відповідач вважає нововиявленою та істотною для вирішення спору, яка є підставою для перегляду прийнятого у даній справі судового рішення в порядку ст. 112 ГПК України.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами, рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року (суддя Клепай З.В.) заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено, рішення по справі від 30.09.10р. та додаткове рішення по справі від 13.10.2010р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено. Виконання наказів господарського суду по справі від 25.10.10р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користьПП "Техпромсервіс" 8461,03 грн. основного боргу, 220,82 грн. збитків від інфляції, 262 грн. витрат по держмиту та 213 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та наказу господарського суду по справі від 25.10.10р. про зобов'язання відповідача звільнити приміщення припинено. Стягнуто з Приватного підприємства "Техпромсервіс" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 131 грн. витрат по держмиту.

Скасовуючи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010 року та додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2010 року у даній справі та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що під час розгляду справи № 15/162-ПД-10 було встановлено, що ПП „Техпромсервіс” є орендарем спірного приміщення у ТОВ „Техпромсервіс” та здає його на правах суборенди, в підтвердження чого Приватним підприємством „Техпромсервіс” було надано до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р., укладений між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс”, який за твердженням позивача надавав йому право суборенди спірних приміщень не був предметом дослідження при вирішенні справи з рішення господарського суду Херсонської області від 03.11.2010р. у справі № 15/162-ПД-10 (мовою оригіналу, а.с. 96).

У той же час вказаний договір оренди вже був предметом судового дослідження у справі № 10/142-10 за позовом ПП „Техпромсервіс” до ФОП ОСОБА_4 про стягнення боргу, визнання договору розірваним та зобов'язання звільнити приміщення та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. по справі № 10/142-10 в задоволені позову відмовлено, скількивказаний вище договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008 р., укладений між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс”, згідно положень ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 638 ЦК України є неукладеним, а тому не може бути визнаний належним доказом отримання позивачем права на передачу приміщень в торговому комплексі по АДРЕСА_2, в суборенду.

Таким чином, аналогічні положення щодо неукладення та неможливості визнати належними доказами стосуються і договору № 27 від 01.06.11р.та додатку до нього, оскільки позивач не довів своє право на укладення договору суборенди та сторони не визначили предмет договору оренди.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти,встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду доведено, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р., укладений між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс” є неукладеним і додатково цей факт доказуванню не підлягає, місцевий суд дійшов висновку, що за таких умов підстав для задоволення позову не вбачається, а заява відповідача підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, винести ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити, а рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010р. та додаткове рішення від 13.10.2010р. залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 35, п. 1 ч. 1 ст. 112 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

За змістом названої статті, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:

- існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику;

- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обовязків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;

- виявлені після набрання чинності судовим актом.

При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Тобто, це факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав та обовязків осіб, які беруть участь у справі.

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обовязково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Таким чином, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не є нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені судом при виконанні ним вимог процесуального закону.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за N 1, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Обставини, на які посилається відповідач, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими, оскільки вони не характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому ст. 112 ГПК України.

Так, звернувшись до господарського суду з заявою про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами заявник як на нововиявлену обставину посилався на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі № 10/142-10 встановлено той факт, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2008р. між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс” є неукладеним, а тому не може бути визнаний належним доказом отримання позивачем права на передачу приміщень в торговому комплексі по АДРЕСА_2 в суборенду.

Разом з тим, цей договір оренди від 01.06.2008 року міститься в матеріалах справи № 15/162-ПД-10, а відтак був предметом дослідження й оцінки господарським судом першої інстанції згідно з визначеною законом юрисдикцією. В основі прийнятого судом по даній справі судового рішення є посилання на вказаний договір, як на підставу передачі приватному підприємцю ОСОБА_3 спірного нежитлового приміщення в суборенду. Також позивач у письмових поясненнях до позовної заяви свої вимоги обґрунтовував посиланням на договір оренди від 01.06.2008р. між ТОВ „Техпромсервіс” та ПП „Техпромсервіс”.

Цей факт не взяв до уваги суд першої інстанції, переглядаючи рішення від 30.09.2010 року та додаткове рішення від 13.10.2010 року господарського суду Херсонської області за нововиявленими обставинами.

Таким чином в порушення положень Розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судового рішення стали не нововиявлені обставини, а обставини, які досліджувалися господарським судом при розгляді даної справи і які могли бути встановлені судом як доказ при умові виконання ним норм процесуального закону.

До того ж ці факти, на які посилався заявник, не спростовують висновків суду по суті вирішення спору, який був розглянутий і при певних умовах, відносини, що випливають з зазначених обставин, можуть бути предметом самостійного судового розгляду.

Окрім того, місцевий суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 35 ГПК України щодо преюдиційного значення для розгляду даної справи фактів, встановлених постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. у справі № 10/142-10, оскільки за змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи. Між тим, склад сторін у справі № 10/142-10 є інший, ніж у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Враховуючи, що відповідач не був учасником судового процесу у справі № 10/142-10, місцевий господарський суд правомірно відновив заявнику процесуальний строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та розглянув цю заяву по суті.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року у справі № 15/162-ПД-10 підлягає скасуванню. У задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити, а рішення господарського суду від 30.09.2010 року та додаткове рішення від 13.10.2010 року у даній справі залишити без змін.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 136 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 112 114, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Техпромсервіс” задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року у справі № 15/162-ПД-10 скасувати, стягнення за ним припинити.

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30.09.2010 року та додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2010 року у справі № 15/162-ПД-10 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Техпромсервіс” (73000, м. Херсон, вул. Українська, 36, код ОКПО 22759659) витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 136 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.