Постанова № 19919940, 29.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.Справа № 5016/2806/2011(3/158)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дорученням

від відповідача: ОСОБА_2 за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 06 жовтня 2011 року

у справі № 5016/2806/2011 (3/158)

за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром”

про визнання недійсним договору поставки

ВСТАНОВИЛА:

22.08.2011 р. Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОРПРОМ” (далі відповідач, ТОВ) про визнання недійсним договору поставки № 16-8/10/08 від 16.10.2008 р.

Позов мотивований тим, що начальник філії „Жовтневий райавтодор” (далі Філія) не мав довіреності та повноважень на укладання спірного договору поставки. Крім того, Підприємством не було вчинено жодних дій, які б свідчили про наступне схвалення цього договору, у звязку з чим цей правочин є недійсним та не створює для позивача цивільних прав та обовязків.

У відзиві на позов ТОВ позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.3 Положення про Філію, остання має право від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності філії. Договір поставки був підписаний зі сторони позивача начальником Філії на підставі довіреності № 01/1836-15 від 15.10.2008 р. та Положення. Довіреність предявлялась при підписані договору поставки, але у відповідача її оригінал або копія відсутні. Крім того, сторонами на виконання договору було здійснено низку операцій по постачанню товарів та по їх оплаті, які відображалися в бухгалтерському та податковому обліках, у звязку з чим такі відомості є свідченням того, що договір був прийнятий до виконання у відповідності до положень ст. 241 ЦК України, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.10.2011 року (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги Підприємства залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що за нормами ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом та скріплюється печаткою цією юридичної особи.

Відповідач стверджує, що довіреність пред'являлася позивачем при підписанні договору поставки, але її копія у відповідача не збереглася, а тому встановити факт, що представник позивача укладаючи спірну угоду діяв в межах наданих йому повноважень неможливо.

Водночас, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов пунктів 3.3 та 3.4 договору поставки, сторонами протягом 2008-2010 років було здійснено ряд дій по виконанню своїх зобов'язань щодо поставок бензину та дизельного палива. Цей факт підтверджується наданими відповідачем первинними документами: специфікаціями на постачання товару, видатковими накладними, довіреностями, товаротранспортними накладними, актами прийому-передачі документів за договором.

Про прийняття до виконання позивачем договору поставки № 16-8/10/08 від 16.10.2008 р. також свідчать дані довідок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1066/23-300/33730050 від 06.07.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП „Миколаївський облавтодор” за квітень 2010 року” та № 1052/23-300/33730050 від 29.06.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків філією „Жовтневий райавтодор” ДП „Миколаївський облавтодор” за лютий 2010 року”.

Отже, договір поставки, який виступає підставою даного спору, виконувався сторонами та вважається схваленим позивачем, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що начальник Філії не мав довіреності та повноважень на укладання спірного договору поставки та Підприємством до сьогоднішнього часу не було вчинено жодних дій, які б свідчили про схвалення цього договору, внаслідок чого цей правочин є недійсним та не створює для позивача будь-яких цивільних прав та обовязків.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник ТОВ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання представника Підприємства про залучення до матеріалів справи постанови Одеського апеляційного господарського суду по аналогічній справі відхилено колегією суддів з огляду на те, що названа постанова не має ніякого відношення до справи, що розглядається в цьому провадженні.

Як вбачається з преамбули договору поставки № 16-8/10/08 від 16.10.2008 р. цей договір укладений між ТОВ „Дорпром”, що утворене і діє на підставі законодавства України в особі директора Матвійчука Олега Васильовича, що діяв на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони і Філією „Жовтневий райавтодор” Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, що утворене і діє на підставі законодавства України в особі начальника філії „Жовтневий райавтодор” ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності № 01/1836-15 від 15.10.2008 р. та Положення про філію, з другої сторони.

Згідно п. п. 3.1, 33 Положення про філію „Жовтневий райавтодор” остання є відособленим підрозділом Підприємства та не є юридичною особою. Філія може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори та представляти інтереси Підприємства.

На підставі п. п. 3.5, 5.7 Положення Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Розрахунки Філії, включаючи виплату заробітної плати, проводяться бухгалтерією Філії.

Наведене свідчить про те, що Філія не є юридичною особою та має право укладати договори лише від імені і за дорученням директора Підприємства.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому саме відповідач повинний довести, що при укладенні спірного договору ним були перевірені повноваження начальника Філії на підписання цього договору, а також довести належними та допустимими доказами, що при підписанні спірного договору останній діяв в межах наданих йому повноважень.

Договір № 16-8/10/08 від 16.10.2008 р. містить в собі посилання на довіреність позивача № 01/1836-15 від 15.10.2008 р. Але, позивач стверджує, що така довіреність на укладання договору начальнику Філії взагалі не видавалась, а журнал видачі довіреностей у 2008 році на Підприємстві не вівся, так як довіреності видавалися на початку року лише на виконання підрядних робіт. Відповідач наполягає на тому, що договір поставки був підписаний зі сторони позивача начальником Філії на підставі довіреності № 01/1836-15 від 15.10.2008 р. та Положення. Довіреність предявлялась відповідачеві при підписані договору поставки, однак у останнього її оригінал або копія відсутні.

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами той факт, що при укладенні спірного договору начальник Філії діяв в межах наданих йому повноважень та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, у звязку з чим посилання ТОВ на ст. 92 ЦК України до уваги прийнятими бути не можуть.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що в наступному спірний договір був схвалений Підприємством, яке вчинила дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, оскільки на виконання умов пунктів 3.3 та 3.4 договору поставки, сторонами протягом 2008-2010 років було здійснено ряд дій по виконанню своїх зобов'язань щодо поставок бензину та дизельного палива та цей факт підтверджується наданими відповідачем первинними документами: специфікаціями на постачання товару, видатковими накладними, довіреностями, товаротранспортними накладними, актами прийому-передачі документів за договором, а також довідками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1066/23-300/33730050 від 06.07.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП „Миколаївський облавтодор” за квітень 2010 року” та № 1052/23-300/33730050 від 29.06.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків філією „Жовтневий райавтодор” ДП „Миколаївський облавтодор” за лютий 2010 року”.

Але, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, так як відповідач повинний довести, що саме Підприємство вчинило будь-які дії, що свідчать про прийняття спірного договору до виконання, а таких доказів в матеріалах справи немає.

Так, з наданих відповідачем специфікацій на постачання товару, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, актів прийому-передачі документів вбачається, що всі ці зазначені документи підписані начальником Філії та скріплені печаткою останньої, а ніяким чином не Підприємства.

Довідка ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1052/23-300/33730050 від 29.06.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків філією „Жовтневий райавтодор” ДП „Миколаївський облавтодор” за лютий 2010 року” також не має ніякого відношення до Підприємства та стосується лише Філії.

В довідці ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1066/23-300/33730050 від 06.07.2010 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП „Миколаївський облавтодор” за квітень 2010 року” містяться дані про те, що нібито14.04.2010 р. та 22.04.2010 р. Підприємство перерахувало відповідачеві 200000 грн. та 364876 грн. 77 коп. відповідно.

Але, зазначена довідка ДПІ повністю спростовується банківськими виписками від 04.09.2009 р. на суму 20945 грн. 15 коп., від 14.04.2010 р. на суму 200000 грн. та від 22.04.2010 р. на суму 364876 грн. 77 коп. в яких одержувачем цих коштів зазначений відповідач у справі, а платником Філія, а не Підприємство.

Таким чином, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що доводять факт вчинення Підприємством будь-яких дій, які б свідчили про схвалення спірного договору, внаслідок чого протилежні висновки місцевого суду є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки, спірний договір вчинений особою, яка не мала на це необхідного обсягу цивільної дієздатності та в наступному, цей правочин не був схвалений Підприємством, то він є недійсним з моменту його укладення на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч.1 ст. 236 ЦК України.

Згідно ст. ст. 215, 216 ЦК України та ст. ст. 207, 208 ГК України господарські суди розглядають справи за позовами: про визнання правочину (господарського договору) недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК України, бути обєднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування у грошах (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (статті 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

За умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, державне мито сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину державне мито сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку обєднання відповідних вимог державне мито підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Так як, вимога про застосування наслідків недійсності правочину, тобто майнові вимоги по справі не заявлені, державне мито за ці вимоги не сплачено, то колегія суддів не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 216 ЦК України за власною ініціативою.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Підприємства.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України відповідач повинний відшкодувати позивачеві всі понесені судові витрати по справі, а саме: 85 грн. на сплату держмита за подання позову, 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42 грн. 50 коп. на сплату держмита за подання апеляційної скарги, а всього 363 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області 06 жовтня 2011 року у справі № 5016/2806/2011 (3/158)скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір поставки № 16-8/10/08 від 16.10.2008 року, що укладений між директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром” п. Матвійчуком Олегом Васильовичем та начальником філії „Жовтневий райавтодор” Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” п. ОСОБА_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорпром” на користь Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” 363 грн. 50 коп. понесених судових витрат по справі.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Шевченко В.В.

Судді:Бєляновський В.В.

Мирошниченко М.А.