Постанова № 19919099, 29.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 № 56/370

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Калатай Н.Ф.

від позивача не зявився.

від відповідача не зявився.

від третьої особи-1 не зявився.

від третьої особи-2 Палій Є.В.

від третьої особи-3 не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально галузевого

обєднання "Південно Західна залізниця"

на рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року.

у справі № 56/370 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Міністерства інфраструктури України

до Головного управління комунальної власності міста Києва

треті особи

1) Державне територіально галузеве обєднання "Південно Західна залізниця"

2) Київська міська рада

3) Інспекція державного архітектурно будівельного контролю

про про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року Державне територіально галузеве обєднання "Південно Західна залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року у справі № 56/370 та прийняти нове рішення, яким визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135. м. Київ. пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднанім «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ. вул. Лисенка.6. код 04713033) та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 39, а саме: - будівля трансформаторної підстанції 3805 (ТП-3805), літера «А» за Технічним паспортом, інвентарний № 010091.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 56/370.

Міністерство транспорту та звязку України заявляло клопотання про зупинення провадження у справі у звязку із реорганізацією останнього відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», а також Міністерство транспорту та звязку України подало копію Указу Президента України № 1085/200 від 10.12.2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та копію розпорядження Кабінету України від 10.12.2010 року № 2219-р. «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади», за змісту яких вбачається, що процес реорганізації триває.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 01.03.2011 року апеляційне провадження у справі № 56/370 зупинено до завершення реорганізації Міністерства транспорту та звязку України. Зобовязано сторін повідомити Київський апеляційний господарський суд про завершення реорганізації Позивача, докази подати до суду.

14.11.2011 року від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у звязку із закінченням реорганізації та замінити Міністерство транспорту та звязку України його правонаступником Міністерством інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги,14, код ЄДРПОУ 37472062).

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського змінено склад колегії суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 56/370. Замінено Міністерство транспорту та звязку України його правонаступником Міністерством інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги,14, код ЄДРПОУ 37472062). Розгляд апеляційної скарги у справі № 56/370 призначити на 29.11.2011 року.

В судове засідання 29.11.2011 року представники позивача, відповідача та третіх осіб 1, 3 не зявилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача, відповідача та третіх осіб 1, 3 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи 2, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майновий комплекс Дарницької дистанції електропостачання, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально галузевого обєднання "Півленно Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 39г, а саме будівля реакторної пункту живлення Депо станції Дарниця, літера "А" за Технічним паспортом; огорожа пункту живлення Депо станція Дарниця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-західна залізниця" та обліковується на балансі відокремленого підрозділу дарницької дистанції електропостачання. З моменту побудови спірного майна воно експлуатується виключно Залізницею. Проте, в оформленні права власності на вказане майно відповідачем було відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст. 116 Конституції України до функцій Кабінету Міністрів України, зокрема, віднесено управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені в Законі України "Про управління об'єктами державної власності".

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Стаття 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 (втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 564 від 01.06.2011 року) затверджене Положення про Міністерство транспорту та звязку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління обєктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно із ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" (далі - залізниця), визначено, що залізниця - це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" та статутне територіально-галузеве обєднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту)

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна залізниці є майно, в т.ч. нерухоме, передане залізниці.

Згідно з п. 4.1. Статуту Майно Залізниці становлять необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці.

Згідно із Статутом залізниці до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки № 171468 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу залізниці входить відокремлений підрозділ Дарницька дистанція електропостачання (далі - Дистанція). Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ дистанцію, дистанція є відокремленим підрозділом без права юридичної особи Державного територіально галузевого обєднання "Південно Західна Залізниця", майно підрозділу є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідки про балансову належність, інвентарної картки обліку основних засобів, будівля реакторної пункта живлення площею 15,8 кв.м. та огорожа площею 74,8 кв.м., за Технічним паспортом, по вул. Зрошувальна, 39Г "літ А", в м. Києві обліковується на балансі відокремленого підрозділу Дарницька дистанція електропостачання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових розрахунків, дистанція сплачує податок за землю, на якій розташовано спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів даної справи, третя особа-1 звернулась до відповідача з заявою щодо оформлення права власності на спірне майно. Листом від 29.05.2009 року № 042/13/1-4627 на вказану заяву Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність повного пакету документів, оформленого відповідно до вимог п.15 Положення, необхідного для здійснення оформлення права власності на обєкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності. В листі відповідачем зазначено, що матеріали технічної інвентаризації будівлі, виготовлені БТІ, містять примітку щодо неподання акта про прийняття в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси та дозволу на будівництво, у звязку з чим до Головного управління необхідно надати документи, передбачені пунктом 11.1. Положення. Крім того, як зазначено в листі відповідача, третьою особою не надано наказу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном про закріплення обєкта на праві господарського відання та дозвіл Міністерства транспорту та звязку України на оформлення права власності із зазначенням причин оформлення, передбачених законодавством.

Факт відсутності у позивача документів, про які зазначив відповідач у вищевказаному листі, та які необхідні відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, позивачем та третьою особою-1 визнається.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, що відповідач не порушує прав позивача та третіх осіб на спірне майно, оскільки у нього відсутні будь-які власні претензії на предмет спору. Правомірність набуття позивачем спірного майна Головним управлінням комунальної власності м. Києва не заперечується. Положенням про Головне управління комунальної власності міста Києва не передбачено повноважень відповідача щодо визнання чи невизнання права власності на нежитлові приміщення за будь-якими юридичними чи фізичними особами.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав з боку відповідача, оскільки відмова відповідача здійснити оформлення права власності, викладена у листі 042/13/1-4627 від 29.05.2009, не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на зазначене в позовній заяві майно. Оскільки порушення відповідачем прав позивача не знайшло свого підтвердження, підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та право чинів щодо нерухомості регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно до п.п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 (в редакції, яка діяла на час звернення з заявою про оформлення права державної власності) (далі - Положення), Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти не житлового фонду усіх форм власності (крім не житлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У вказаному Положенні зазначено переліки документів, на підставі яких здійснюється оформлення права власності та видача свідоцтв про право власності на обєкти нерухомого майна.

Згідно ч. 2 п. 9 Положення, в разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 584/744, одним з основних завдань Головного управління є здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності (п.п. 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва).

Головне управління комунальної власності міста Києва розглядало наданий третьою особою пакет документів, керуючись саме п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положенням про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820, отже, діяло в даних правовідносинах як орган державної реєстрації прав.

Дії та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до суду (ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"), отже позивач не позбавлений прав оскаржити відому відповідача у видачі правовстановлюючого документа на спірне майно у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів врахувала висновки Верховного суду України, які викладені у постановах від 10.10.2011 року за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справах № 30/119 та № 11/191.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року у справі № 56/370 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 56/370 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Калатай Н.Ф.

30.11.11 (відправлено)