Постанова № 19918882, 09.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2011 № 13/108

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів:

при секретарі судового засідання Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. (підписане 06.06.2011р.)

по справі№ 13/108 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична фірма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім»

про стягнення заборгованості 96458,63 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група »

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» про стягнення за договором №210108-1 від 21.01.2008р. та Додатковою угодою №1 від 17.04.2008р. до договору №210108-1 від 21.01.2008р. заборгованості в розмірі 96 458,63 грн.

28.04.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮніТім" було подано зустрічний позов до Товариства обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"про стягнення за договором №210108-1 від 21.01.2008р. 37358,40 грн. основного боргу, 8735,11 грн. пені, 2674,45 грн. 3% річних, 373,58 грн. інфляційних втрат, 491,41 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» 79936,20 грн. основного боргу, 4804,36 грн. пені, 624,16 грн. 3% річних, 799,36 грн. інфляційних втрат, 861,64 грн. витрат по сплаті державного мита, 210,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. по справі № 13/108 скасувати та прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 09.09.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 13/108 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі Розпорядження Секретаря палати від 09.11.2011р., розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Сулім В.В., Рєпіна Л.О.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група”(надалі позивач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім”(надалі відповідач за первісним позовом, виконавець) було укладено договір № 210108-1 на поставку обладнання та виконання монтажних робіт, відповідно до умов якого виконавець зобовязується передати у власність замовника протипожежні та не вогнестійкі двері та виконати монтажні роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити обладнання та роботи на умовах, визначених даним договором (п.1.1).

Згідно п.1.2 договору асортимент, кількість, комплектність, ціна обладнання та вартість робіт зазначені у Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору (Додаток №1, Додаток №2).

Розділом 2 Договору сторони передбачили строки та порядок розрахунків, згідно якого на протязі 3 банківських днів після підписання Договору, замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 100% вартості обладнання зазначеного в Специфікаціях. Після поставки обладнання перед початком робіт замовник сплачує виконавцю 30% вартості робіт, визначених Договором. На протязі 3 банківських днів після підписання Акту приймання-передачі робіт замовник проводить остаточний розрахунок з виконавцем.

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка обладнання здійснюється виконавцем на протязі 80 календарних днів з дати отримання авансового платежу.

17.04.2008 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони домовились про поставку та монтаж додаткової кількості дверей згідно специфікацій (Додаток №1, Додаток № 2 ) до даної Додаткової угоди.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди, виконавцем для отримання передплати було виставлено рахунок-фактура № СФ-0000924 від 15.09.2008 року на суму 79936,20 грн., який був сплачений замовником, що підтверджується платіжним дорученням № 27,335 від 19.09.2008 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору, виконавець зобовязаний був на протязі 80 календарних днів з дати отримання авансового платежу, тобто до 09.12.2008 року здійснити поставку обладнання замовнику.

Проте, свої зобовязання щодо поставки обладнання згідно умов Договору та Додаткової угоди ТОВ «ЮніТім» не виконало.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором №210108-1 від 21.01.2008р. та Додатковою угодою №1 від 17.04.2008р. до договору позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 15098,91 грн. пені за прострочку поставки обладнання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п. 6.2 Договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань згідно договору, винна сторона, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, зая кий нараховується пеня, від суми простроченного зобов'язання, за кожний день прострочки виконання.

Позивачем на підставі п.6.2 Договору заявлено до стягнення 15098,91 грн. пені за період з 06.12.2008р. по 24.09.2010р. нарахованої на суму 79936,20 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4804,36 грн.

Оскільки позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочку поставки обладнання, вартість якого згідно рахунку-фактури № СФ-0000924 від 15.09.2008 року становить 61540,20 грн., здійснивши перерахунок пені виходячи з вартості непоставленого обладнання та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3698,72 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3698,72 грн. В решті заявленої до стягнення пені позов залишається без задоволення.

З огляду на зазначене, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені за первісним позовом має бути змінено.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом претензію № 226 від 21.05.2010 року, (отримана останнім 08.06.2010 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення), з повідомленням, що позивач за первісним позовом вже не потребує поставки обладнання та вимагав повернення сплачених коштів в розмірі 79936,20 грн. в строк до 21.06.2010 року.

Проте, відповідач за первісним позовом на претензію не відреагував, кошти в сумі 79936,20 грн. не повернув.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передати оплачений товар або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79936,20 грн. підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 799,36 грн інфляційних та 624,16 грн. 3% річних за період з 21.06.2010р. по 24.09.2010р., в звязку з невиконанням відповідачем грошового зобовязання по поверненню 79936,20 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає обставинам справи, та вимогам закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 799,36 та 3% річних в сумі 624,16 грн.

Щодо зустрічного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” (далі позивач за зустрічним позовом) подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” (далі відповідач за зустрічним позовом) 37358,40 грн. основного боргу, 8735,11 грн. пені, 2674,45 грн. 3% річних, 373,58 грн. інфляційних втрат, 491,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” посилається на те, що 03.11.2008 року ним було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” лист № 715/01, в якому позивач повідомив, що роботи по монтажу дверей виконані в повному обсязі та просив підписати Акти виконаних робіт та здійснити їх оплату.

Також, як зазначає позивач, 08.12.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” Акт прийняття виконаних робіт на загальну суму 48980,30 грн.

Проте, як стверджує позивач за зустрічним позовом, зазначений Акт замовником підписано не було, у звязку з чим ним було підписано Акт в одноособовому порядку, про що було зроблено запис на даному документі.

За твердженням позивача за зустрічним позовом з посиланням на Акт звірки розрахунків станом на 12.12.2008р., складеного і підписаного лише виконавцем, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” за монтаж дверей склала 37358,40 грн.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до 3.2 договору монтаж обладнання здійснюється виконавцем на протязі 25 робочих днів з моменту поставки за умови надання замовником належним чином підготовленого обєкта та сплати замовником виконавцю 30% вартості робіт.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено обовязок виконавця поставити обладнання та виконати всі роботи в обсязі та строки, передбачені вказаним договором та здати роботи замовнику шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2.2 договору після поставки обладнання перед початком робіт замовник оплачує виконавцю 30% вартості робіт, визначеної даним договором.

Згідно п. 5.4 договору, про завершення виконаних робіт за договором, виконавець інформує замовника, який зобовязаний протягом двох робочих днів від дати повідомлення прийняти встановлене обладнання та виконані роботи.

Протягом трьох банківських днів після підписання акту приймання-передачі робіт замовник проводить остаточний розрахунок з виконацем (п.2.2.3 договору).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України передбачає що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вибачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтверджували надсилання на адресу відповідача за зустрічним позовом листа від 03.11.2008р. та акту виконаних робіт на загальну суму 48 980,30 грн., отримання яких відповідач заперечує.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своєчасного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” про завершення виконання робіт та направлення йому станом на дату звернення Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” до суду з позовом Акту приймання-передачі робіт для його підписання та оплати.

Скаржник посилається на те, що 13.04.2011р. перед поданням зустрічного позову ТОВ «ЮніТім» цінним листом повторно направлено лист №1267/01 на адресу ТОВ «Кримська юридична група» з проханням замовника підписати акт приймання-передачі виконаних робі та акт взаєморозрахунків (копії опису від 13.04.2011р., листа №1267/01 від 12.04.2011р. від 12.04.2001р. та квитанції від 13.04.2011р. додані до апеляційної скарги).

Проте, додані до апеляційної скарги документи є додатковими доказами у розумінні ст. 101 ГПК України. При цьому відповідач за первісним позовом не надав суду апеляційної інстанції обгрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. За таких обставин такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська юридична група” 37358,40 грн. основного боргу, 8735,11 грн. пені, 2674,45 грн. 3% річних та 373,58 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. має бути змінено в частині стягнення суми пені за первісним позовом. В решті рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮніТім» на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі № 13/108 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 13/108 змінити.

3. Пункт 2. Резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮніТім"(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204, код ЄДРПОУ 34296911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (95000, м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Київська, 2/79, оф. 902, код ЄДРПОУ 32177846) 79936,20 основного боргу, 3 698,72 грн. пені, 624,16 грн. 3% річних, 799,36 грн. інфляційних втрат, 850,59 грн. витрат по сплаті державного мита, 208,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.»

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі № 13/108 залишити без змін.

5. Матеріали справи № 13/108 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді