Постанова № 19918857, 22.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 № 57/146

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів:

За участю представників:

від Прокуратури Печерського району м.Києва Половенко Л.В. помічник прокурора

від позивачаОСОБА_1 представник за дов.

від відповідача ОСОБА_2 представник за дов.

від третьої особиОСОБА_3 представник за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району міста Києва

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.08.2011

у справі № 57/146 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальний консультант”

доКомунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району міста Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада

провизнання права оренди

за участюПрокуратури Печерського району м. Києва

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальний консультант” (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району міста Києва (відповідач) про визнання за позивачем права оренди обєкта оренди за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002 строком до 19.12.2018 і на тих самих умовах, які передбачені Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки строк дії договору № 96 закінчився 19.12.2010, протягом одного місяця після його закінчення жодна з сторін не направила іншій стороні заяви про припинення або зміну умов договору, тому відповідно до частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” він є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Проте відповідач направив позивачеві Тимчасовий договір № 96 оренди нерухомого майна підземного пішохідного переходу Арсенальна площа, предметом якого виступає те ж саме майно, що і в Договорі від 19.12.2002, але на інших умовах, в тому числі щодо строку дії договору, чим порушив права позивача.

Відповідач у відзиві на позову заяву заперечує проти позову, вважає, що зазначений спір повинен розглядатися адміністративним судом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 до участі у справі № 57/146 залучено Київську міську раду як третю особу, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 57/146 позов задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальний консультант” право оренди обєкта оренди за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002 року строком до 19 грудня 2018 року на тих самих умовах.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 57/146 мотивовано тим, що згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором; в місячний термін після закінчення строку Договору № 96 від 19.12.2002 жодна із сторін договору не направила іншій стороні заяви про припинення або зміну умов Договору; направлення відповідачем проекту Тимчасового договору № 96 оренди нерухомого майна - підземного пішохідного переходу Арсенальна площа - комунальної власності територіальної громади м. Києва від 03.03.2011 після спливу місячного терміну, встановленого ст. 17 вказаного закону, є невизнанням за позивачем права на продовження Договору оренди № 96 від 19.12.2002 на той самий термін та на тих самих умовах, що являє собою порушення Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а тому позовні вимоги судом першої інстанції задоволені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 57/146 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представником третьої особи, Київської міської ради, надані письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якіх зазначено, що строк дії договору № 96 від 19.12.2002 закінчився 19.12.2010, позивач не звертався до Київської міської ради з заявою про продовження договору, волевиявлення сторін щодо поновлення договору має бути оформлене відповідно до статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, проте Київська міська рада не приймала рішення про продовження вищезазначеного договору.

Представник прокуратури Печерського району в поясненнях суду зазначив, що він підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва у даній справі скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив та пояснення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

19.12.2002 між відповідачем - Комунальним підприємством „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арсенал-2002” (орендар) на підставі Рішення Київської міської ради від 19.12.2002 № 185/345 (додаток 3 п. 3.) був укладений Договір № 96 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі Договір).

Відповідно до вказаного договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду три нежитлових приміщення (будівлю, споруду), площею 288,1 кв.м., в т.ч. нежиле приміщення площею 251,8 кв.м.; нежиле приміщення 21,3 кв.м.; нежиле приміщення площею 15 кв.м. в підземному пішохідному переході Арсенальна площа, для розташування центру дозвілля, включаючи в себе пункт обміну іноземної валюти площею 3 кв.м.

Додатковою угодою № 4 від 05.01.2010 до Договору у звязку з зміною найменування юридичної особи орендаря ТОВ „Арсенал 2002” на ТОВ „Універсальний консультант” змінено преамбулу Договору в частині найменування орендаря.

Як вбачається зі статуту позивача, копія якого міститься в матеріалах справи, перейменування здійснено відповідно до протоколу № 13/09 Загальних зборів учасників від 1012.2009.

Строк дії договору встановлений 3 роки (пункт 6.2. Договору).

На підставі розпорядження Київського міського голови від 04.09.2003 № 223 та листа Головного управління комунальної власності м. Києва № 042/8/90-867 від 21.11.2003 додатковою угодою № 3 від грудня 2003 року про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002 пункт 6.2. Договору був викладений в новій редакції: „Строк дії Договору - 8 років.

Отже, з врахуванням вказаних вище змін до Договору, строк його дії було встановлено до 19.12.2010.

Направлення проекту Тимчасового договору № 96 від 03.03.2011 орендодавцем (відповідачем) позивачу, останній вважає діями, які свідчать про невизнання за позивачем права оренди обєкта оренди за Договором № 96 на тих же умовах строком до 19.12.2018.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач зазначив, а відповідач підтвердив, що в місячний термін після закінчення строку Договору № 96 від 19.12.2002, тобто в термін до 19.12.2010, жодна із сторін договору не направила іншій стороні заяви про припинення або зміну умов Договору № 96 від 19.12.2002, а тому відповідно до частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статті 764 Цивільного кодексу України договір № 96 від 19.12.2002 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Майно, яке є предметом оренди за Договором, є комунальною власністю, а тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем при укладенні Договору регулюються Законом України „Про оренду державного і комунального майна”.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 6.6 Договору він припиняє свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору закінчився 19.12.2010.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України закріплено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Разом з тим, в пункті 6.4 Договору сторони встановили та погодили, що укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (рішення Київської міської ради).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено істотні умови договору оренди, частиною 3 цієї статті встановлено, за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада є субєктом здійснення повноважень власника комунального майна.

Укладання договору оренди на вказане приміщення на новий термін дії можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (рішення Київської міської ради) (п. 6.4 Договору).

Таким чином, Договором встановлено припинення його дії з закінченням строку укладення та можливість укладення нового договору оренди за наявності Рішення Київради. Наведені положення відповідають вимогам чинного законодавства, тому в даному випадку не може застосовуватись загальне положення частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, на яке посилається позивач та суд першої інстанції в своєму рішенні (Зазначена правова позиція викладена також в постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2010 у справі № 35/52).

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що даний спір не підвідомчий господарським судам, виходячи з наступного.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

У відповідності до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно статті 1 Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Даний спір виник між орендарем та орендодавцем як субєктами господарювання щодо господарської діяльності з орендних відносин, а тому даний спір підвідомчий господарським судам.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району міста Києва є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 57/146 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 57/146 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальний консультант” (01042, м.Київ, вул. Саперне поле, 26А, ідентифікаційний код 32045173) на користь Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них” Печерського району м.Києва (01010, м.Київ, вул. А.Іванова, 19, ідентифікаційний код 32045173) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарського суду міста Києва

Матеріали справи № 57/146 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий Ю.Б. Михальська

Судді Б.В.Отрюх

А.І.Тищенко

Головуючий суддя

Судді