Постанова № 19918780, 22.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011                                                                                           № 25/061-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

від позивача – Голінний А.М.;

від відповідача – Корзаченко В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль»

на рішення господарського суду Київської області від 16.08.2011 року.

у справі № 25/061-11 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терапостаченерго"

до Приватного підприємства «Автомагістраль»

про стягнення 774883,60 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31484658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 77/7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35754906) 343439 (триста сорок три тисячі чотириста тридцять дев’ять) грн. 80 коп. основного боргу, 111670 (сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 20690 (двадцять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 94 коп. 3 % річних, 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 76 коп. державного мита та 144(сто сорок чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов у частині стягнення 110198,00грн. основного боргу, 68738,32 грн. інфляційних втрат, 16107,51 грн. 3 % річних, 23676,56 грн. пені, 7205,94 грн. штрафу залишено без розгляду. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2011 року Приватне підприємство «Автомагістраль» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 25/061-11.

В судове засідання 01.11.2011 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та подав клопотання про відкладення розгляду справи., у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.11.2011 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (за договором - Постачальник) та Приватним підприємством «Автомагістраль» (задоговором - Покупець) укладено договір поставки від 03.03.2008 № 1/03/2008 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів - мазуту, пічного палива та бітума (далі - Товар).

Відповідно до пункту 2.1. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість Товару при поставці кожної партії визначається в рахунках-фактурах Постачальника (за договором - Рахунки) або товарно-транспортних, або видаткових накладних (за договором - Накладні). Рахунки та Накладні є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії, вважається узгодженою сторонами в Рахунку (в момент здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар) або в Накладній (в момент передачі Товару Покупцю).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, якщо поставка Товару Покупцю буде відбуватися з відстрочкою оплати за Товар, Покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленого Товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому Товару.

Згідно пункту 5.1. Договору право власності на Товар виникає у Покупця в момент передачі йому Товару, який фіксується в Накладних.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір, суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони у передбаченій законом формі дійшли згоди з усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами їх повноважних представників та скріплено відбитками печаток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, Відповідачем у повному обсязі не оплачено Товар, отриманий ним відповідно до видаткових накладних:

від 14.03.2008 на суму 67296,00 грн.,

від 15.03.2008 на суму 67440,00 грн.,

від 04.04.2008 на суму 56660,00 грн.,

від15.04.2008 на суму 72139,80 грн.,

від 16.04.2008 на суму 56240,00 грн.,

від 16.04.2008 на суму 56096,00 грн.,

від 21.04.2008 на суму 50432,00 грн.,

від02.05.2008 на суму 51872,00грн.,

від11.07.2008 на суму 44496,00 грн.,

від 16.07.2008 на суму 60966,00 грн.

(Всього десять накладних на суму 583637,80 грн.).

На підтвердження отримання Відповідачем Товару, до позовної заяви Позивачем додано копії видаткових накладних:

від 04.04.2008 № РН-0000005 у сумі 56660,00 грн.,

від15.04.2008 № РН-0000006 у сумі 72139,80 грн.,

від 16.04.2008 № РН-0000007 у сумі 56240,00 грн.,

від 16.04.2008 № РН-0000008 у сумі 56096,00 грн.,

від 21.04.2008 № РН-0000011 у сумі 50432,00 грн.,

від 02.05.2008 № РН-0000013 у сумі 51872,00 грн.

(Всього шість накладних на суму 343439,80 грн., а.с. №№ 17 –22, Т.1).

Відповідно до тверджень позовної заяви, Відповідачем Товар, що отримано за вказаними у ній накладними на суму 583637,80 грн. оплачено частково, а саме: 27.05.2011 сплачено 80000,00 грн. та 02.07.2011 сплачено 50000,00 грн. (з урахуванням вказаних оплат, заборгованість складає 453637,80грн.).

На підтвердження часткової оплати Відповідачем Товару, Позивачем надано:

щодо сплати 27.05.2011 80000,00 грн. - довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк» від 12.07.2011 № 427 та платіжне доручення від 27.05.2011 № 879 (а.с. №№ 62 - 63, Т.1);

щодо сплати 02.07.2011 50000,00 грн. –довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (а.с. № 61, Т.1).

Крім того, Позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем 07.05.2008, відповідно до якого заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем Товар складала 478175,80 грн.

На момент подання позову до господарського суду першої інстанції, Відповідачем обов’язок по оплаті Товару, отриманого відповідно до Договору, належним чином не виконано, на підтвердження наявності заборгованості у сумі 453 637 грн. Позивачем додано до позовної заяви розрахунок заборгованості (а.с. № 7, Т.1), надано довідку від 12.07.2011 № 38 про наявну заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 453637,80 грн., підписану відповідальними особами керівництва та бухгалтерії Позивача та скріплену відбитком його печатки (а.с. № 64, Т.1) та довідку від12.07.2011 вихідний №132/1101-08-2, видану відділенням «Придніпровське»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про те, що кошти від Відповідача на поточний рахунок Позивача за період з 22.03.2010 по 11.07.2011 не надходили, підписану відповідальною особою банківської установи та скріплену відбитком її печатки (а.с. № 60, Т.1).

З метою встановлення всіх фактичних обставин справи, суд першої інстанції ухвалою від 20.06.2011 витребував від Позивача оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду) або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності.

Представником Позивача надано для огляду оригінали шести видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви, а саме:

від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн.,

від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн.,

від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн.,

від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн.,

від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн.,

від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн.

(Всього шість видаткових накладних щодо отримання Товару на суму 343439,80грн.).

З метою з’ясування вимог Позивача, а також для встановлення судом факту поставки Товару, стягнення оплати за який у сумі 453637,80грн. входить до позовних вимог, ухвалою господарського суду від 26.07.2011 витребувано від Позивача належним чином завірені копії всіх документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На виконання вимог вказаної ухвали, через канцелярію господарського суду Київської області листом від 26.07.2011 Позивачем надано: копію Договору, копії шести видаткових накладних, оригінали яких надавалися суду у судовому засіданні 12.07.2011 для огляду, а копії були додані до позовної заяви - всього щодо отримання Товару на суму 343439,80 грн., копію акту звіряння розрахунків між Позивачем та Відповідачем станом на 07.05.2008 на суму 478175,80грн., що підписаний уповноваженими особами Позивача і Відповідача та скріплений відбитками їх печаток, лист директора Позивача від06.05.2011 №22 щодо надсилання Відповідачу для підписання актів звіряння розрахунків за Договором станом на 05.05.2011 та доказ його направлення –копію повідомлення про вручення поштового відправлення від07.05.2011 з відбитком календарного штемпелю поштового відділення, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про включення до нього Позивача, копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи –Позивача, копію Статуту Позивача.

У відзиві на позов від 12.07.2011, наданому представником Відповідача у судовому засіданні 12.07.2011, твердження якого були ним підтримані у виступі, позов, у частині стягнення основного боргу у сумі 453637,80грн. Відповідачем визнається. Відзив підписано представником Відповідача, який був присутній у судовому засіданні і повноваження якого підтверджені наявною в матеріалах справи довіреністю від02.03.2011, дійсною до 31.12.2011, підписаною директором Відповідача та скріпленою відбитком печатки Відповідача, яка прямо передбачає право представника повністю або частково визнавати позовні вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Видаткові накладні від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від 15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від 21.04.2008 №РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн. - беруться судом до уваги у якості письмових доказів поставки Товару Позивачем Відповідачу та належним шляхом оформленого прийняття Відповідачем Товару на суму 343439,80 грн.

Довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк» від 12.07.2011 № 427 та платіжне доручення від27.05.2011 № 879 про сплату 80000,00 грн. з вказаним у платіжному дорученні призначенням платежу – «оплата за мазут по рах.-ф. №34 від 16.07.08 №35 від 11.07.08 в т.ч. ПДВ: 13333,33 грн.», а також довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» від 11.07.2011 про сплату 50000,00 грн. з вказаним у ній призначенням платежу –«Часткова оплата за мазут згідно рах. СФ-1 від 14.03.2008 р. ПДВ 8333,33», з урахуванням того, що вищезазначені призначення платежу не відповідають номерам та датам шести видаткових накладних, що були предметом дослідження і оцінки судом та на підставі яких судом встановлено факт поставки Товару на суму 343439,80 грн., беруться до уваги судом у якості письмових доказів того, що перерахування вказаних коштів не здійснювалось в рахунок сплати за вищевказаними накладними.

Крім того, довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк» від 12.07.2011 № 427, платіжне доручення від 27.05.2011 № 879 про сплату 80000,00 грн., довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» від 11.07.2011 про сплату 50000,00 грн., а також довідку від 12.07.2011 вихідний № 132/1101-08-2, видану відділенням «Придніпровське» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про те, що кошти від Відповідача на поточний рахунок Позивача за період з 22.03.2010 по 11.07.2011 не надходили –з урахуванням періодів, за які видані вказані довідки, беруться судом до уваги у якості письмових доказів наявної заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати Товару, отриманого за шістьма видатковими накладними, що були предметом дослідження і оцінки судом (всього на суму 343439,80 грн.).

Акт звіряння розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем від 07.05.2008 № б/н, за яким заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем Товар складає 478175,80 грн., зважаючи на вказану у ньому суму заборгованості, відповідність дат та сум видатковим накладним, наданим у матеріали справи - в якості письмового доказу визнання Відповідачем боргу за отриманий Товар у цій сумі на період звіряння.

Акт звірки розрахунків не може бути безспірним доказом наявності заборгованості. Всі суми вказані у акті повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова відвиконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Договору, тверджень позовної заяви та пояснень представників Позивача та Відповідача у судових засіданнях у даних правовідносинах сторонами погоджено умови розрахунків згідно з пунктом 3.3. Договору, а саме: з відстрочкою оплати - оплата Товару протягом шістдесяти банківських днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до частини 1 статті 253, частини 5 статті 254, частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Зважаючи на дати поставок, вказаних у наданих видаткових накладних, строки оплати Товару закінчилися:

08.07.2008 року за видатковою накладною від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн.,

17.07.2008 року за видатковою накладною від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн.,

18.07.2008 року за видатковою накладною від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн.,

18.07.2008 року за видатковою накладною від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн.,

23.07.2008 року за видатковою накладною від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн.,

31.07.2008 року за видатковою накладною від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 343439,80 грн. за Товар, що отримано відповідно до видаткових накладних від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн. відповідає матеріалам справи.

У відзиві на позов від 12.07.2011, підписаному особою, повноваження якої встановлені судом першої інстанції на підставі довіреності від 02.03.2011, позов, у частині стягнення основного боргу у сумі 453637,80 грн., Відповідачем визнається.

Відповідно до частини 5 статті 22, частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково у письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно з частиною 6 статті 22, частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, зокрема, що дії відповідача не суперечать законодавству.

Підставою позову у цій справі є несплата коштів за Товар, що отриманий за десятьма видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, на загальну суму 583637,80 грн., заборгованість за якими, (з урахуванням часткових оплат у сумі 130000,00грн. ) заявлена Позивачем до стягнення у розмірі 453637,80грн.

Шість з зазначених видаткових накладних, а саме: видаткові накладні від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн. - на загальну суму 343439,80 грн. були надані суду –оригінали (для огляду) та копії (до матеріалів справи).

Проте, чотири видаткові накладні, а саме: видаткові накладні від14.03.2008 на суму 67296,00 грн., від 15.03.2008 на суму 67440,00грн., від11.07.2008 на суму 44496,00 грн., від 16.07.2008 на суму 60966,00 грн. – на загальну суму 240439,80грн., на які як на підставу решти позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 110198,00грн. посилається Позивач, не були надані.

З огляду на вищевказане, визнання Відповідачем позовної вимоги щодо стягнення основного боргу було правомірно прийнято судом першої інстанції у частині наданих суду видаткових накладних, що були предметом дослідження і оцінки, а тому, позовна вимога про стягнення основного боргу у сумі 453637,80 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 343439,80 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки Позивач не доведено заборгованість по видаткових накладних від 14.03.2008 № РН-0000001 на суму 67296,00грн., від 15.03.2008 №РН-0000002 на суму 67440,00 грн., від 11.07.2008 № РН-0000035 на суму 44496,00 грн., від16.07.2008 № РН-0000034 на суму 60966,00 грн. на основі яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, то частині стягнення 110198,00 грн. основного боргу, 68738,32 грн. інфляційних втрат, 16107,51грн. 3% річних, 23676,56грн. пені, 7205,94грн. штрафу з підстав несплати Відповідачем коштів за товар, отриманий відповідно до видаткових накладних від 14.03.2008 № РН-0000001 на суму 67296,00 грн., від 15.03.2008 №РН-0000002 на суму 67440,00 грн., від 11.07.2008 №РН-0000035 на суму 44496,00 грн., від16.07.2008 № РН-0000034 на суму 60966,00 грн. слід відмовити.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати та три відсотка річних від простроченої суми, розмір яких, відповідно до розрахунку суду першої інстанції, становить: 20690,94 грн. –3% річних, 111670,74 грн. – інфляційних втрат.

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, згідно якого розмір інфляційних втрат становить 111670,74 грн., розмір 3 % річних становить 20690,94 грн., вважає останній вірним і відповідно суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 111670,74 грн. та позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 20690,94 грн.

Крім того, до позовних вимог входить стягнення 65302,60 грн. пені та 17 509,14 грн. штрафу, з яких позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, заявлених за не оплату Товару, отриманого за наданими суду видатковими накладними складає 41626,04грн. пені та 10303,20 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення строків здійснення платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та у вигляді штрафної неустойки (штрафу) у розмірі 3 відсотків від неоплаченої суми.

Заперечуючи проти позову, Відповідач заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України. Клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності не заявлялось.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому згідно з частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем від 07.05.2008, тобто, до спливу строку виконання зобов’язання та, відповідно, до початку перебігу позовної давності, наданий Позивачем лист директора Позивача від06.05.2011 №22 щодо надсилання Відповідачу для підписання актів звіряння розрахунків за Договором станом на 05.05.2011 та доказ його направлення –копія повідомлення про вручення поштового відправлення від07.05.2011 з відбитком календарного штемпелю поштового відділення також не перериває позовну давність, оскільки не свідчить про визнання Відповідачем боргу та складений після її спливу.

З огляду на вказане, спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення штрафу та пені за накладними від 04.04.2008 № РН-0000005 у сумі 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 у сумі 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 у сумі 56240,00 грн., від16.04.2008 № РН-0000008 у сумі 56096,00 грн., від 21.04.2008 № РН-0000011 у сумі 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 у сумі 51872,00 грн. сплинула, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені.

Враховуючи наведе вище, суд першої інстанції цілком обґрунтовано, згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, заявлених за не оплату Товару, отриманого за вищевказаними накладними у розмірі 41626,04грн. пені та 10303, 20 грн. штрафу.

З огляду на встановлені суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 343439,80 грн. основної заборгованості, 111670,74 грн. інфляційних втрат, 20690,94 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені заяви Позивача про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 110198,00 грн. основного боргу, 68738,32 грн. інфляційних втрат, 16 107,51 грн. 3 % річних, 23676,56 грн. пені, 7205,94 грн. штрафу згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №25/061-11.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2011 року у справі №25/061-11 змінити та викласти в наступній редакції.

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31484658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 77/7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35754906) 343439 (триста сорок три тисячі чотириста тридцять дев’ять) грн. 80 коп. основного боргу, 111670 (сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 20690 (двадцять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 94 коп. 3% річних, 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 76 коп. державного мита та 144 (сто сорок чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позовних вимог відмовити.

.          2. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

          3. Справу № 25/061-11 повернути до господарського суду Київської області.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді