Постанова № 19918512, 18.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

18.11.2011

Постанова

Іменем України

15.11.2011 р. справа №30/122пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пасічник О.В.

за участю представників: від позивача: не зявився. від відповідача:ОСОБА_1. довір., ОСОБА_2. довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від15.09.2011р.

по справі№30/122пд (суддя Довгалюк В.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк

провизнання недійсним договору суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк про визнання недійсним договору суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. по справі №30/122пд (суддя Довгалюк В.О.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»м.Донецьк державне мито в розмірі 85 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та визнати договір суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р. дійсним.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне зясування обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що приймаючи оскаржуване рішення, судом не прийнято до уваги вимоги ст. 92 Цивільного кодексу України та приписи ст. 241 Цивільного кодексу України, а також посилається на те, що ТОВ «Медичний стоматологічний центр «Естетика»схвалило підписаний директором договір.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю явки представника у судове засідання, а також просив апеляційну скаргу без участі його представника не розглядати.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно з ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки ТОВ «Медичний стоматологічний центр «Естетика»було належним чином повідомлене про час і місце судового засідання, воно не було позбавлене права реалізувати свої процесуальні права через керівника підприємства чи іншого представника, а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір позивача надати будь-які додаткові докази, які не були подані суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає.

При таких обставинах судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника позивача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши повноважних представників відповідача, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Вимагаючи визнати недійсним договір суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р., укладений між сторонами у справі, позивач визначає порушення умов ч.ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме, відсутність обсягу цивільної дієздатності директора ТОВ «Медичний стоматологічний центр «Естетика»на укладення спірної угоди, оскільки її не погоджено з ревізійною комісією, а відповідно до п.9.3.21 Статуту ТОВ Медичний стоматологічний центр «Естетика» угоди, вартість яких перевищує 10% вартості майна товариства укладаються за згодою ревізійною комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»(далі суборендодавець), в особі директора Серова Олега Олександровича, діючого на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»(далі суборендар), в особі директора Коновалова Сергія Олександровича, діючого на підставі статуту було укладено договір суборенди частини приміщення №2-А (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 статті 1 договору, згідно умовам даного договору суборендодавець зобовязується передати суборендарю в тимчасове платне користування ( в суборенду) (далі суборенда) приміщення, визначені в статті 2 договору (далі приміщення).

Пунктом 2.1 статті 2 договору визначено, що приміщення представляє собою частину адміністративної будівлі А-4, загальною площею 203, 4 квадратних метрів, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 144/5.

Факт передачі орендованого приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2011р., підписаного обома сторонами.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти і інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»директор діє від імені товариства в межах, встановлених даним законом та установчими документами.

Згідно п. 9.1 Статуту ТОВ «Медичний стоматологічний центр «Естетика»(далі Товариство) управління Товариством здійснюють: Вищий орган Товариства Загальні збори учасників; Виконавчий орган одноособовий орган директор.

Пунктом 9.3.21 Статуту Товариства визначені повноваження директора, серед яких повноваження самостійно укладати угоди, вартість яких не перевищує 10% вартості майна Товариства та за згодою з Ревізійною комісією укладати угоди, вартість яких перевищує 10% вартості майна Товариства.

Згідно п. 4.16. Статуту позивача, майно Товариства складається з основних фондів і обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена у балансі Товариства.

Відповідно до фінансового звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»станом на 01 квітня 2011р. необоротні активи складають 194600 грн. 00 коп., оборотні активи 84 600 грн. 00 коп., тобто майно позивача станом на 01 квітня 2011р. складає 279200 грн. 00 коп.

Статтею 9 договору визначено, що вартість договору складається з суборендної плати за місяць помноженої на кількість місяців суборенди.

Таким чином вартість договору складає: 31730 грн. 40 коп. х 21 місяць = 666338грн.40коп.

Виходячи з вищезазначеного, позивач вважає, що директор станом на дату укладання договору (01 квітня 2011р.) мав повноваження укладати угоди, вартість яких не перевищує 27920грн. 00 коп., тоді як вартість спірного договору значно перевищує обмеження вказані у п. 9.3.21. Статуту Товариства та складає 666338 грн. 40 коп., тому прийняття рішення щодо суборенди частини приміщення за адресою: місто Донецьк, вулиця 50-річча СРСР, будинок 144/5, є компетенцією загальних зборів учасників позивача. Крім того, директор перед підписанням договору повинен був отримати згоду Ревізійної комісії.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика» не отримав згоду Ревізійної комісії на укладення договору суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р.

Ухвалюючи рішення по справі, господарським судом не враховано те, що згідно п.2 ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до приписів ст.ст. 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»з метою забезпечення учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб створено Єдиний державний реєстр, в якому містяться, в тому числі, відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно, відомостей, передбачених абзацом сороковим частини другої статті 17 цього Закону.

Позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про існуючі обмеження щодо права директора позивача укладати угоди.

Крім того, статтею 31 договору визначено, що до моменту підписання договору, сторони зобовязуються надати один іншому належним засвідчені копії документів, в тому числі, документів, які підтверджують повноваження особи, яка підписує даний договір від імені сторони.

Доказів передачі відповідачу перелічених в статті 31 договору документів позивачем не надано.

Відповідач просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та визнати договір суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р. дійсним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту порушеного права.

При цьому обраний відповідачем спосіб захисту свого порушеного чинним законодавством не передбачений.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі №30/122пд підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк задоволенню частково.

Судові витрати та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі №30/122пд задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі №30/122пд скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»м.Донецьк про визнання недійсним договору суборенди частини приміщення №2-А від 01.04.2011р. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний стоматологічний центр «Естетика»(вул. 50-річчя СРСР, б. 136, м.Донецьк, 83100, ЄДРПОУ 25100659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99»(вул. Артема, 138а, м.Донецьк, 83004, ЄДРПОУ 33161952) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: І.В. Приходько

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСДО