Постанова № 19918134, 11.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.11.2011 р. справа №30/75пд

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Зубченко І.В. та Склярук О.І., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд (суддя Попков Д.О.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» (представник ОСОБА_1., довіреність від 23.11.2010) до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(представник ОСОБА_2., довіреність від 16.08.2011) за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкритого акціонерного товариства «Обласна аптечна управляюча компанія» (представник до судового засідання не зявився) за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р.,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області 04.10.11 року прийнято рішення у справі №30/75пд, згідно якого вирішено задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»(далі Товариство) до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі Банк) про визнання окремих положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. недійсним та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р., а саме:

Визнано недійсним наступні положення іпотечного договору № PL 08-738/100 від 27.10.2008р.:

ьп. 2.1. в частині слів «…в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобовязання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобовязання в майбутньому»;

ьп.2.1.7. в частині слів Застереження: «За обставини укладення сторонами Кредитного договору змін та/або доповнень до Кредитного договору, в тому числі, але не включно, щодо зміни суми Кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання Боргових зобовязань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»;

ьп.2.3. повністю «У разі зміни розміру Боргових зобовязань після укладення цього Договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі».

Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ (ідентифікаційний код 216685166) права іпотеки за укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг», м. Донецьк (ідентифікаційний код 23602109) договором іпотеки № PL 08-738/100 від 27.10.2008р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №8119465 від 27.10.2008р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №8119456 від 27.10.2008р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»: нежиле приміщення загальною площею 125,2 кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4., за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718, що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008 року, виданого МКП «Маріупольське БТІ».

Стягнуто з Банку на користь Товариства витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 10.10.11 року.

Рішення суду обґрунтоване ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 ст.215, ст.217, ч.2 ст.548, ч.1 та ч.2 ст.553, ч.2 ст.554, ч.1 ст.559, ч.1 ст.653 ЦК України та статями 17, 19 Закону України «Про іпотеку», зокрема, недійсністю окремих частин іпотечного договору внаслідок допущення порушень чинного законодавства при його укладенні та ухилянням відповідача від здійснення дій, повязаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження, попри наявність обставин, що вказують на припинення іпотечних правовідносин через неузгоджене з майновим поручителем збільшення процентних ставок за кредитним договором.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №30/75пд, заперечуючи висновки, встановлені рішенням господарського суду Донецької області, а також вважаючи, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми, Банк звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд, обґрунтовуючи її тим, що суд неправильно застосував ст.ст. 526, 559, 629 ЦК України, ст.ст. 17, 19 Закону України «Про іпотеку»та порушив ст.ст. 33, 43 ГПК України.

За твердженнями відповідача, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, а тому суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що укладений 07.04.2009 року між Товариством та Банком Договір №1 про зміну іпотечного договору, підписаний уповноваженим представником Товариства та нотаріально посвідчений, а отже підлягає захисту згідно принципу цивільного законодавства свободи договору. Одночасно апелянт відзначив, що договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до його умов.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було в повній мірі та належним чином проаналізовано як умови основного зобовязання, так і умови спірного договору.

Вважає, що іпотека, як один із видів забезпечення виконання зобовязань, регулюється спеціальними нормами Закону України «Про іпотеку», тому до іпотечних правовідносин не можна застосовувати норми Закону України «Про заставу»та норми Цивільного кодексу України, які є загальними по відношенню до норм, що регулюють іпотечні відносини, а тому оскаржуване рішення Банк розцінює як таке, що прийняте в порушення норм матеріального й процесуального права, без належної оцінки та зясування обставин справи. Банк просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог у повному обсязі.

Позивач проти доводів скаржника заперечив, просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Банк підтримав заявлені у ній вимоги, Товариство заперечило проти задоволення цієї скарги з підстав, викладених усно.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 08.11.11 року з 0953 до 1001 години.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно наявного в матеріалах справи договору про надання кредитної лінії №CR 08-271/100 від 26.05.2008р. (т.1 а.с.а.с.52-64) (далі Кредитний договір) укладеного між Банком та відкритим акціонерним товариством «Обласна аптечна управляюча компанія»(далі Фірма), Банк надає Фірмі Кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Фірмі Кредит (в гривні та/або євро та/або доларах США) в розмірі, що не перевищує Ліміт фінансування, для поповнення обігових коштів, а Фірма приймає, зобовязується належним чином використати та повернути Банку Кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому Договорі.

В подальшому задля забезпечення грошових зобовязань Фірми за Кредитним договором, 27.10.2008р. між Банком та Товариством було укладено Іпотечний договір №PL 08-738/100 (т.1 а.с.а.с.12-24) (далі Іпотечний договір).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання.

Так, згідно положень ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку»визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника.

Проаналізувавши наведені у ст.1 Закону України «Про іпотеку»терміни та порівнявши їх із приписами статей 553, 572, 575 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобовязання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави.

В свою чергу, здійснивши таке співставлення норм матеріального права та дослідивши Іпотечний договір, з якого виникли цивільні права та обовязки Банку (іпотекодержателя) та Товариства (іпотекодавця), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки (іпотеки), який підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 ЦК України та норм Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, в силу статті 553 ЦК України та пунктів 1.1-1.4 Іпотечного договору, Товариство передає в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання Фірмою основного зобовязання за Кредитним договором, наступне нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 125,2 кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4. (т.1 а.с.а.с.32-33), за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718 (т.1 а.с.34), що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008р. (т.1 а.с.35), виданого МКП «Маріупольське БТІ», вартістю за згодою сторін 781766,05 грн.

Пункт 2.1 Іпотечного договору визначає зміст і розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання, зокрема:

ьповернення кредиту в сумі 3300000,00 доларів США та повним погашенням заборгованості не пізніше 28.05.2011р. (п.2.1.1);

ьсплата відсотків за користування кредитом у розмірі: в доларах США на підставі відсоткової ставки в розмірі LIBOR + 9,5% (LIBOR плюс девять цілих пять десятих відсотків) річних, із розрахунку 360 днів на рік; в євро на підставі відсоткової ставки в розмірі EURIBOR + 8% (EURIBOR плюс вісім відсотків) річних, із розрахунку 365 днів на рік та в гривні 21% річних (п.2.1.3).

Іпотечний договір також містить умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобовязання третьої особи 1 перед відповідачем за Кредитним договором, законність окремих положень якого наразі оспорюється позивачем в досліджуваній позовній заяві:

ьп. 2.1. Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Боржником боргових зобовязань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або повязані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до кредитного договору, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому, а також інші фактичні вимоги;

ьп. 2.1.7. Застереження: Сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом Кредитного договору та будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі положення кредитного договору є достатніми для включення відповідних положень кредитного договору в текст договору лише шляхом посилання. За обставини укладення сторонами кредитного договору змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання боргових зобовязань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні;

ьп.2.3. У разі зміни розміру Боргових зобовязань після укладення цього договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі.

27.10.2008 року спірний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек (т.1 а.с.37) і у звязку з його укладенням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки (т.1 а.с.49).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, положення частини 1 та 5 статті 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

В контексті статті 7 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання.

Однак, доведені до відома іпотекодавця умови кредитного договору не надавали можливості передбачити параметри зміни розміру процентної ставки за вже виданим траншем за кредитною заявкою від 07.04.2009р. (т.1 а.с.73).

Таким чином, як вбачається, вказівка у спірних положеннях іпотечного договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань поручителя суперечить ст.7 Закону України «Про іпотеку», яка вимагає попереднього визначення основного зобовязання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої його відповідальності на момент укладання Іпотечного договору.

Приписи ст.217 ЦК України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, враховуючи, що допущені при укладанні іпотечного договору порушення чинного законодавства повязані тільки з наявністю оспорюваних положень, а правовідносини майнової поруки могли відбутися між сторонами і без таких застережень, судом попередньої інстанції було вірно застосовано ст.217 ЦК України стосовно недійсності лише окремих частин спірного договору.

В світлі статей 216, 236 ЦК України, спірні положення договору є недійсними з моменту вчинення Іпотечного договору, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, та припиняють можливість настання передбачених ними прав та обовязків сторін на майбутнє.

Викладене вище, відповідно, зумовлює висновок апеляційного суду, що спірні положення не створюють підстав для виникнення у Банка права змінювати основне зобовязання із збільшенням обсягу відповідальності Товариства без погодження такої зміни з останнім.

Водночас, протягом дії Кредитного договору його сторонами було внесено зміни стосовно виконання основного зобовязання, шляхом укладення відповідних додаткових угод до нього, а саме:

договором №1 від 27.10.2008р. (т.1 а.с.а.с.67-69) внесено зміни до п.1.4.1 та п.1.4.2 Кредитного договору, зокрема, змінено розмір процентів за користування кредитними коштами: в доларах США LIBOR + 9,5% (замість 11,5 %), в євро EURIBOR + 8% (замість 11,5 %) та у гривні 21% (без змін), а також введено додаткового майнового поручителя Дочірнє підприємство «Аптека 65»товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна аптечна холдингова компанія»;

договором №2 від 07.04.2009р. (т.1 а.с.а.с.70-71) внесено зміни до п.1.4.1 Кредитного договору щодо порядку визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у гривні, шляхом їх встановлення сторонами у відповідних кредитних заявках.

Поряд з тим, важливо зазначити, що з підписанням останніх змін до Кредитного договору, відповідач та третя особа 1 виклали в новій редакції кредитну заявку від 28.10.2008 року, збільшивши при цьому розмір процентів за користування кредитними коштами у гривні з 21% до 22% річних, тим самим фактично збільшивши обсяг відповідальності майнового поручителя.

Однак, колегія апеляційної інстанції зауважує, що доказів попереднього або одночасного із укладанням вказаних додаткових угод узгодження з позивачем як іпотекодавцем змін основного зобовязання матеріали справи не містять та факт такого узгодження заперечується Товариством.

Згідно приписів ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України «Про іпотеку», відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в встановленому порядку.

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Здійснивши аналіз положень ст.19 Закону України «Про іпотеку»судова колегія наголошує на тому, що можливість первісно не визначеного в Іпотечному договорі збільшення розміру процентів ставиться у залежність від попередньої державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що відповідно до ч.1 вказаної статті відбувається лише внаслідок укладання відповідних змін до іпотечного договору.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду Донецької області стосовно того, що збільшення розміру процентів за Кредитним договором попередньо неузгоджені в Іпотечному договорі вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до Іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобовязання.

Зокрема, збільшення процентних ставок за Кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за Іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобовязання. В світлі зазначеного, спірний договір є таким, що припинив свою дію 07.04.2009 року.

В свою чергу, є очевидним, що з припиненням Іпотечного договору, відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Проте, наполягання Банку на необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки та як наслідок продовження утримання під обтяженням та обмеженням спірного майна, обмежує вільне розпорядження ним з боку Товариства, чим порушує його гарантовані права та інтереси як власника.

Колегією також приймається до уваги, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення допущено описку в частині зазначення порядкового номеру пункту Іпотечного договору, який визнається недійсним, а саме замість п.2.1.7 вказано п.2.1.2. Проте, вказана описка не впливає на законність прийнятого судового рішення та може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ч.1 ст.89 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 04.10.11 року у справі №30/75пд підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя І.Зубченко

Суддя О.Склярук

Надруковано: 7 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

2 третім особам

1 у справу

1 господарському суду Донецької області

1 Донецькому апеляційному господарському суду