Постанова № 19917150, 20.10.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2011 р.           справа №4/302

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Геза Т.Д., Манжур В.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача

(скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

не з’явився

не з’явився

Приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від 15.09.2011р. (повний текст складено та підписано 15.09.2011р.)

у справі№ 4/302 (суддя С.Ю.Гринько)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс” м. Одеса до відповідачаПриватного підприємства „Каверін” м. Донецьк простягнення 2354,48грн. ВСТАНОВИВ: У серпні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс” м. Одеса, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк про стягнення 2354,48грн., з яких індекс інфляції в сумі 1 752,26грн. та 3% річних в сумі 602,22грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс” м. Одеса до приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк про стягнення 2354,48грн., з яких індекс інфляції в сумі 1 752,26грн. та 3% річних в сумі 602,22грн., були задоволені у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 відповідач - приватне підприємство „Каверін”, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 15.09.2011р. у справі № 4/302 скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції помилково датою оплати заборгованості стягнутою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 22/161 було визначено 12.08.2011р., оскільки сума у розмірі 22630, 35грн. стягнута постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. у справі № 22/161 була сплачена відповідачем 02.08.2011р. шляхом перерахування за платіжним дорученням № 3388 на депозитний рахунок ВДВС Куйбишевського РУЮ м. Донецька суми у розмірі 22630, 35грн. Зазначає, що позивачем у відповідності до умов п. 12.6. договору поставки № 543/1 від 12.12.2007р. не було повідомлено відповідача про зміну найменування банківської установи з «ОАО «Морской транспортный банк»на ПАТ «МАРФІН БАНК», що позбавило відповідача здійснити оплату безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою від 03.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

17.10.2011р. від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 1310-11/1 від 13.10.2011р.), у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 –без змін.

У судові засідання представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотному боці ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. та поштове повідомлення наявне в матеріалах справи про отримання скаржником ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. Явка сторін ухвалою від 03.10.2011р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 22/161 від 18.10.2010р. стягнуто з приватного підприємства “Каверін” м. Донецьк (83054, м. Донецьк, вул.. Політбійців, б.3/137, код ЄДР 31272550; п/р 260073017687 в Донецькому управлінні Промінвестбанку, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мірс”м. Одеса (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 37, офіс 1, ЄДР 19217374; п/р 26000214701 в Одеській філії ВАТ “Морський транспортний банк”, МФО 328168) борг у сумі 17 570грн. 67коп., 3% річних в сумі 882,39грн. за період з 18.10.2008р. по 20.06.2010р., інфляційні в сумі 3641,88грн. за період з листопада 2008р. по травень 2010р., 220,95грн. витрати по сплаті державного мита за подання позову, 203,99грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011р. касаційна скарга приватного підприємства “Каверін” була залишена без задоволення, а постанова Донецького апеляційного господарського суду у справі № 22/161 від 18.10.2010р. –без змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає факти, встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010 по справі № 22/161, щодо наявності за відповідачем заборгованості в сумі 17 570грн. 67коп.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що 21.07.2011р. ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку були прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження за наказами господарського суду Донецької області № 22/161 від 01.07.2011р. на суму 22094,94грн. та на суму 535,41грн., у пункті 2 яких було запропоновано боржнику виконати вимоги наказів в семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

Згідно копії поштового конверту доданого скаржником до апеляційної скарги, вбачається,що постанови ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку від 21.07.2011р. про відкриття викового провадження за наказами господарського суду Донецької області № 22/161 від 01.07.2011р. були направлені відповідачеві (боржникові) 28.07.2011р.

На виконання вимог вищенаведених постанов, відповідач за платіжним дорученням № 3388 від 02.08.2011р. перерахував на депозитний рахунок ВДВ Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку суму стягнуту постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010 по справі № 22/161 у розмірі 22630,35грн.

Згідно наявного в матеріалах справи реєстру документів по рахунку (а.с. 27) вбачається, що 12.08.2011р. перераховані боржником кошти в сумі 22630,35грн. на депозитний рахунок ВДВС були перераховані ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку на рахунок позивача.

Отже, позов заявлений про стягнення 602,22грн. - 3% річних за період з 21.06.2010р. по 11.08.2011р. та 1752,26грн. - індексу інфляції за період з червня 2010р. по липень 2011р., нарахованих на суму грошових коштів, примусове стягнення яких вже завершене.

Заявлені до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних позивач обґрунтовує положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, і остання передбачає, що боржник який прострочив грошове зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є обґрунтованими.

Однак, здійснений позивачем розрахунки 3% річних апеляційний суд вважає помилковими, оскільки відповідач за платіжним дорученням № 3388 від 02.08.2011р. перерахував на депозитний рахунок ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку суму стягнуту постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2010 по справі № 22/161 у розмірі 22630,35грн., а отже з 03.08.2011р. відповідач вже не є простроченим боржником в розумінні ст. 612 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що 3% річних підлягають задоволенню за період з 21.06.2010р. по 02.08.2011р. за наступним арифметичним розрахунком:

17 570,67грн. * 3 * 408 : 365 : 100 = 589,22грн.

А в сумі 3 % річних у розмірі 13,00грн. нарахованої за період з 03.08.2011р. по 11.08.2011р. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 підлягає зміні в частині належних до стягнення 3 % річних.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати про сплаті держмита за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника, оскільки часткове задоволення апеляційної скарги не є суттєвим для зміни суми витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 – змінити.

Викласти абзац 1 –ий, 2 –ий та 3 –ій резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2011р. у справі № 4/302 в наступній редакції:

1. «Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „МІРС” м. Одеса до приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк про стягнення 2354,48грн., з яких: 602,22грн. - 3% річних та 1 752,26грн. - індекс інфляції, задовольнити частково в сумі 2341,48грн., з яких 589,22грн. –3% річних та 1 752,26грн. - індекс інфляції.»

2. «В сумі 3 % річних у розмірі 13,00грн. –відмовити.»

3. «Стягнути з приватного підприємства „Каверін” м. Донецьк-83054, вул. Політбійців, буд. 3, кв. 137, ЄДРПОУ 31272550 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МІРС” м. Одеса-65012, вул. Осипова, буд. 37, офіс 1, ЄДРПОУ 19217374 суму 3% річних в розмірі 589,22грн., 1752,26грн. індексу інфляції, 101,43грн. державного мита та 234,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Т.Д.Геза

В.В.Манжур

Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 -ДАГС