Постанова № 19916208, 05.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.08.2011 р. справа №40/64

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Зубченко І.В.

Акулової Н.В., Бойко І.А.

за участю представників від позивача:ОСОБА_2 згідно довідки з ЄДРПОУ №7-22-415 від 15.08.2005р. від відповідача:ОСОБА_1 за довіреності №71 від 20.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарського районного споживчого товариства, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.)

у справі№40/64 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовомКомандитного товариства "Фортуна", м. Шахтарськ, Донецька область

доШахтарського районного споживчого товариства, м. Шахтарськ, Донецька область

простягнення 21165,29грн. В С Т А Н О В И В:

Командитне товариство "Фортуна", м. Шахтарськ, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Шахтарського районного споживчого товариства, м. Шахтарськ, Донецька область, про стягнення помилково отриманих грошових коштів у сумі 21165,29грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №40/64 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Шахтарського районного споживчого товариства на користь Командитного товариства "Фортуна" безпідставно отримані грошові кошти в сумі 17396,17грн., витрати по державному миту в сумі 173,96грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 193,97грн. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008р., згідно якого позивач помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 19241,17грн., не був укладений, відповідно до приписів ст.181 Господарського кодексу України, оскільки протокол розбіжностей до нього не був підписаний відповідачем, отже не були узгоджені всі суттєві умови договору; перерахування спірних сум підтверджено платіжними дорученнями, у тому числі доведено момент придбання та збереження відповідачем грошових коштів; дані правовідносини є позадоговірними, а тому позивач обґрунтовано застосовує до них приписи статті 1212 Цивільного кодексу України; у розрахункових документах чітко не визначено призначення платежу, тому позивач має всі правові підстави для самостійного визначення призначення платежу, отже він правомірно вимагає стягнути помилково перераховані кошти з відповідача. В частині позовних вимог судом відмовлено з підстав застосування строків позовної давності, про що було заявлено відповідачем, а також позивачем не доведено, що претензійна сума була списана відповідачем.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Шахтарське районне споживче товариство звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. у справі №40/64 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд першої інстанції частково задовольнивши позовні вимоги, в порушення приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України без необхідності та без клопотання заінтересованої сторони вийшов за межі позовних вимог, оскільки не дав належної оцінки доказам, які надані сторонами у справі та невірно визначив правову підставу, яка зумовила сплату грошових коштів у сумі 19241,17грн. Підставою сплати спірних грошових коштів відповідач вважає договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2008р., порядок укладення якого, на думку скаржника, суд першої інстанції взагалі не дослідив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. порушене апеляційне провадження у справі №40/64.

У відзиві на апеляційну скаргу Командитне товариство "Фортуна" проти доводів скаржника заперечило та зазначило, що між позивачем та відповідачем ніяких договорів оренди не укладалось, проте позивач перераховував грошові кошти за оренду на підставі неукладеного договору оренди, на укладенні якого наполягав саме відповідач. Відповідач не надав суду жодного доказу наявності будь-яких укладених договорів оренди, за якими позивач повинен сплачувати йому грошові кошти, тобто належної правової підстави для отримання цих коштів у відповідача не існує. Приміщення магазину, за яке відповідач вимагає сплати орендної плати, не належить відповідачу, оскільки його було передано як внесок до статутного капіталу командитного товариства та з моменту державної реєстрації командитного товариства все передане йому за установчим договором майно є власністю товариства, тобто відсутні будь-які підстави сплачувати орендну плату за користування майном, яке фактично вже є власністю позивача. Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо відсутності правовідносин між сторонами, визначив, що у даному випадку мало місце отримання грошових коштів без достатньої правової підстави, які були помилково перераховані відповідачу, та застосував норми діючого законодавства України, що регулюють ці правовідносини. Також відповідач порушив вимоги Указу президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»та не повернув отримані грошові кошти, зважаючи на те, що ніяких договірних відносин між ним та позивачем не існувало.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. судовий розгляд відкладався. У судових засіданнях 10.08.2011р. та 17.08.2011р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 23.08.2011р. представники сторін підтримали правові позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідачем (орендодавець) був складений договір оренди з позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар), який датований 01.01.2008р. та згідно п.п.1.1., 1.3., 5.1. якого передбачалось орендодавцю передати, а орендарю прийняти в строкове платне користування на умовах цього договору приміщення магазину загальною площею 218,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торгівельного підприємства, строком до 01.02.2008р. з моменту приймання приміщення за актом прийому-передачі.

Означений договір містить відмітку ОСОБА_2 про його отримання 16.01.2008р. та підписання 01.02.2008р. з протоколом розбіжностей. При цьому, підпис ОСОБА_2 не був посвідчений печаткою Командитного товариства "Фортуна".

Як вбачається із змісту протоколу він був складений та підписаний 01.02.2008р. Приватним підприємцем ОСОБА_2, яка виклала в ньому свої заперечення, зокрема, щодо розміру орендної плати та строку дії договору оренди. Копії підписаного Шахтарським районним споживчим товариством протоколу розбіжностей до договору, Командитному товариству "Фортуна" та Приватному підприємцю ОСОБА_2 не направлялись, про що свідчать матеріали справи.

Разом з тим, відповідачем (орендодавець) був складений договір оренди з позивачем (орендар), датований 01.02.2008р., згідно п.п.1.1., 1.3., 5.1. якого передбачалось орендодавцю передати, а орендарю прийняти в строкове платне користування на умовах цього договору приміщення магазину загальною площею 21 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торгівельного підприємства, строком до 30.12.2008р. (один рік) з моменту приймання приміщення за актом прийому-передачі.

Означений договір містить відмітку позивача про його підписання 22.02.2008р. з протоколом розбіжностей. Однак, до матеріалів справи позивачем не було додано протоколу розбіжностей, в якому він виклав свої заперечення та про складання якого він зробив відмітку у договорі від 01.02.2008р. Як вбачається із копії протоколу розбіжностей до договору оренди нежитлового приміщення, яка надана до матеріалів справи позивачем, протокол від 22.02.2008р. був підписаний не позивачем, а Приватним підприємцем ОСОБА_2

Виходячи з положень ст.ст.180, 181 ГК України та ст.638 ЦК України, якщо протокол розбіжностей до договору не був підписаний оферентом, то не були узгоджені всі суттєві умови договору, внаслідок чого договір є неукладеним сторонами, тобто є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2008р. є неукладеним, оскільки протокол розбіжностей до договору, в якому Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) викладено свої заперечення щодо розміру орендної плати та строку дії договору оренди, тобто істотних умов договору, не був розглянутий та врегульований відповідачем (орендодавцем). Так, в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем заходів для врегулювання розбіжностей з ПП ОСОБА_2, включення до договору всіх прийнятих пропозицій та передачі в двадцятиденний термін до суду розбіжностей, що залишились неврегульованими, якщо на це є згода другої сторони, як того вимагають положення ч.ч.5, 6 ст.181 ГК України.

Таким чином посилання відповідача на договір від 01.01.2008р. як на правову підставу збереження здійснених позивачем орендних платежів у сумі 19241,17грн. є безпідставним.

Водночас, договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008р. не може бути визнаний неукладеним з підстав не врегулювання відповідачем протоколу розбіжностей до цього договору, оскільки протокол від 22.02.2008р. був підписаний не позивачем, а ПП ОСОБА_2, яка не є стороною за цим договором, тобто виходячи з приписів ч.4 ст.181 ГК України в неї відсутнє право заперечувати умови договору, укладення якого запропоновано відповідачем позивачу. Інших протоколів розбіжностей позивачем до матеріалів справи надано не було. При цьому, зроблене позивачем у договорі від 01.02.2008р. застереження про підписання договору із протоколом розбіжностей без наявності такого протоколу не зумовлює висновку про не досягнення між сторонами згоди за всіма умовами договору та не укладення договору.

За висновками судової колегії договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008р. за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України і статей 283-292 ГК України.

В цьому договорі оренди сторони узгодили предмет договору (пункт 1.1.), розмір орендної плати (пункт 3.2.) та строк дії договору (пункти 5.1., 5.2.). Зокрема, розмір орендної плати складає 35грн. без урахування за користування землею. Умовами договору також передбачено, що передача майна оформляється актом прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований Бюро технічної інвентаризації м. Шахтарська 18.03.2002р., реєстраційний №42 в реєстраційній книзі №1 на праві колективної власності за відповідачем на підставі Свідоцтва про право власності від 18.03.2002р., виданого на підставі рішення Великошишівської сільської ради від 31.10.2001р. №37.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем не підтверджено належними доказами право власності на магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Між тим, як стверджує позивач, він користується вказаним нежитловим приміщенням з кінця 1995 року по теперішній час, та лише у 2008 році відповідачем було запропоновано укласти договір оренди.

У період з січня 2008 року по січень 2010 року позивачем було перераховано відповідачу орендну плату у загальній сумі 19241,17грн., що підтверджується копіями квитанцій, які наявні в матеріалах справи. Тобто, позивач за користування нежитловим приміщенням, яке на праві власності належить відповідачу, сплачував останньому орендну плату.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність посилання на будь-які договори, однак зазначення природи перерахованої суми, а саме: «орендна плата», «за оренду приміщення»у призначенні платежів, визначених в розрахункових документах, які наявні в матеріалах справи, та твердження позивача щодо сплати цих коштів саме на виконання договору від 01.02.2008р., судова колегія доходить висновку, що саме на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008р. позивачем у період з 13 березня 2008 року по 12 січня 2010 року була перерахована відповідачу орендна плата у сумі 18201,17грн.

Відповідно до приписів ч.8 ст. 181 ГК України, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Отже, враховуючи, що позивач ще до укладення між сторонами договору від 01.02.2008р. користувався обєктом оренди та знав про всі властивості орендованого приміщення, відсутність підписаного між сторонами акту прийому-передачі орендованого майна у даному випадку не спростовує факту передачі відповідачу обєкту оренди та не спричиняє такого наслідку як неукладення договору оренди.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписання договору від 01.02.2008р. за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Оскільки, для застосування ст.ст.1212, 1213 ЦК України обовязково має бути відсутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, а у даному випадку договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2008р. є укладеним та не припинив своєї дії у відповідності до розділу 5 цього договору, протилежного позивачем не доведено, то стягнення з відповідача орендних платежів у сумі 18201,17грн. на підставі ст.1212 ЦК України є неправомірним.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 18201,17грн. підлягають залишенню без задоволення.

Під час розгляду справи, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення сум, сплачених квитанціями від 17.01.2008р., 18.02.2008р. та 13.03.2008р. відповідно до ст.257 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 1040грн. поданий до суду після закінчення трирічного строку позовної давності встановленого ст.257 ЦК України. Так, позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 30.03.2011р., про що свідчить вхідний штамп №02-38/2843, а право на предявлення вимог щодо стягнення вказаних коштів у позивача виникло ще у січні-лютому 2008 року. В свою чергу, позивачем не доведено, що причина пропуску строку позовної давності поважна виходячи з приписів ст.267 ЦК України.

Згідно із ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 1040грн. підлягають залишенню без задоволення.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1924,12грн. на підставі ч.7 ст.8 ГПК України, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що претензійна сума була списана відповідачем, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1924,12грн., підлягають залишенню без задоволення.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №40/64 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 17396,17грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шахтарського районного споживчого товариства, м. Шахтарськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №40/64 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №40/64 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 17396,17грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Командитного товариства "Фортуна", м. Шахтарськ, Донецька область до Шахтарського районного споживчого товариства, м. Шахтарськ, Донецька область про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 17396,17грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. (повний текст підписано 14.06.2011р.) у справі №40/64 - залишити без змін.

Стягнути з Командитного товариства "Фортуна" (86253, Донецька область, Шахтарський район, с. Велика Шишівка, вул. 60 років ВЛКСМ, 40, ідентифікаційний код 23985760) на користь Шахтарського районного споживчого товариства (86251, Донецька область, Шахтарський район, с. Молодецьке, база, ідентифікаційний код 01747401) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у сумі 86,98грн.

Повернути Шахтарському районному споживчому товариству, м. Шахтарськ, Донецька область надмірно сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 18,85грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Акулова

І.А. Бойко

Надруковано 6 примірників: 2 позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС