Постанова № 19915948, 04.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.06.2011 р.           справа №7/5009/556/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.

суддівАкулової Н.В., Геза Т.Д.

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:не з’явився

на рішення господарського суду Запорізької області

від07.04.2011р.

у справі№7/5009/556/11 (суддя Н.С. Кутіщева-Арнет)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя

простягнення основного боргу у сумі 18654,93грн., пені у сумі 14402,51грн., 3% річних у сумі 7,90грн., інфляційних втрат у сумі 825,13грн.

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», м. Запоріжжя

простягнення штрафних санкцій у сумі 3274,67грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя про стягнення основного боргу у сумі 18654,93грн., пені у сумі 14402,51грн., відсотків річних у сумі 7,90грн., інфляційних втрат у сумі 825,13грн.

До початку розгляду справи по суті Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», м. Запоріжжя з вимогою стягнути штрафні санкції у сумі 3274,67грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” 18654грн. 93коп. основного боргу, 1215грн. 32коп. пені, 7грн. 84коп. 1% річних, 818 грн. 11коп. суми індексу інфляції, 2070грн. 30коп. державного мита, 236 грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” 255грн. 88коп. пені, 102грн. 00коп. державного мита, 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами був укладений договір поставки №177 від 16.07.2010р.; на виконання умов зазначеного договору позивач у серпні та вересня 2010 року поставив відповідачу товар в асортименті на загальну суму 18654,93грн., а відповідач прийняв цей товар; у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 18654,93грн.; позивач нарахував пеню за прострочення платежу, відсотки річних та витрати від індексу інфляції; відповідно до розрахунку суду розмір пені становить 1215грн. 32коп. пені, 1% річних - 7грн. 84коп., втрат від інфляції - 818 грн. 11коп.; відповідач у зустрічному позові нарахував пеню за прострочення поставки; відповідно до розрахунку суду розмір пені становить 255грн. 88коп.; за висновком суду, що застосований сторонами порядок нарахування пені не відповідає положенням ст.3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та Постанови Правління Національного банку України №377 від 09.08.2010р.

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів»не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині стягнення 18654,93грн. основного боргу змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” штрафні санкції у сумі 3274,67грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем 08.02.2011р. частково здійснено оплату товару у сумі 5214,97грн., тому розмір заборгованості є значно меншим. Також при розрахунку штрафних санкцій за зустрічним позовом суд першої інстанції посилався на вимоги ст.3 ЗУ «Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», хоча в зустрічній позовній заяві позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну поставку товару, що жодним чином не відноситься до несвоєчасного виконання грошових зобов’язань.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. відновлено строк для апеляційного оскарження та порушено апеляційне провадження у справі №7/5009/556/11.

Представники сторін у судове засідання 29.06.2011р. не з’явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 06.06.2011р, 07.06.2011р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010р. між ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (постачальник) та ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” (покупець) укладено договір поставки №177, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1. договору).

Поставці підлягають наступні товари: залізобетонні вироби, бетон, розчин цементний, вапняний. Загальна кількість товару, який підлягає поставці, його асортимент, дольове співвідношення за типами, визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами цього договору. Товар поставляється в строки вказані в специфікаціях до договору (пункти 2.1., 2.2., 3.1. договору).

Специфікацією №1 від 16.07.2010р. передбачено строк поставки –10 календарних днів з дня підписання специфікації.

Ціна товару визначається специфікаціями, які є невід’ємними частинами договору. Ціна договору на момент його укладення (специфікація №1 до договору) складає 24614,89грн., у тому числі ПДВ 20%. Ціна договору коригується шляхом зазначення про це в наступних специфікаціях. Ціна товару може бути змінена лише за згодою сторін (пункти 5.1., 5.2., 5.3. договору).

Покупець сплачує товар в наступному порядку: 100% вартості товару по факту поставки протягом 5 банківських днів б безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено в специфікаціях до цього договору (пункт 5.4. договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов‘язки були передбачені договором між сторонами.

Факт передачі товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ДС 0001678 від 04.08.2010р. на суму 1200грн., №ДС 0001763 від 13.08.2010р. на суму 4469грн. 98коп., №ДС 0001766 від 13.08.2010р. на суму 2979грн. 98коп., №ДС 0001858 від 27.08.2010р. на суму 5214грн. 97коп., №ДС 0001986 від 03.09.2010р. на суму 3209грн. 98коп., №ДС 0002245 від 27.09.2010р. на суму 1580грн. 02коп., з підписами уповноважених представників покупця (арк. справи 17-31).

Фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не представив.

Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків. Таким чином, відповідно до умов договору поставки №177 від 16.07.2010р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов‘язання.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов‘язань передбачена статтею 525 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару виконав лише частково платіжним дорученням №892 від 09.02.2011р. оплатив 5214,97грн. за панель для охолодження з/б згідно розрахунку №ДС-938 від 27.08.2010р. У зв’язку з викладеним заборгованість відповідача складає 13439,96грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд безпідставно дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18654,93грн. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 18654,93грн. підлягають задоволенню частково у сумі 13439,96грн., в іншій частині –провадження слід припинити в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно пункту 6.1.1. договору за прострочку виконання грошового зобов’язання винна сторона зобов’язана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 0,1% річних від несплаченої суми.

За умовами пункту 6.3.1.1 договору за прострочку виконання зобов’язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прос рочки.

Пунктом 6.3.1.2. договору передбачено, що пеня за порушення грошового зобов’язання по договору обмежується розміром та в порядку, передбаченим законом.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення відсотків річних у сумі 7,90грн., інфляційних втрат у сумі 825,13грн. та пені у сумі 14402,51грн., суд першої інстанції правомірно врахував пункти 6.1.1., 6.3.1.1., 6.3.1.2. договору, а також положення наведених вище норм законодавства, та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 0,1% річних у сумі 7,84грн., втрат від інфляції у сумі 818,11грн. та пені у сумі 1215,32грн., у розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення. В решті позовних вимог щодо стягнення відсотків річних, інфляційних втрат та пені місцевий суд відмовив обґрунтовано.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом, пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 3274грн. 67коп.

Як вже зазначалось, товар поставляється в строки вказані в специфікаціях до договору (пункт 3.1. договору). Специфікацією №1 від 16.07.2010р. передбачено строк поставки –10 календарних днів з дня підписання специфікації.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копіях накладних поставка товару відбулась з порушенням строків.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6.3.1.1 договору передбачено, що за прострочку виконання зобов’язань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов’язання за кожен день прос рочки.

У даному випадку постачальником було прострочено зобов’язання з поставки товару, тому висновок місцевого суду, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, а це обмеження передбачено у Законі України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, є помилковим та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів»підлягає пеня у сумі 3274,67грн., розмір якої апеляційним судом перевірено.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 5214,97грн. та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення пені у сумі 3018,79грн., в цій частині рішення господарського суду Донецької області слід скасувати, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 5214,97грн. слід припинити, а в частині стягнення пені у сумі у сумі 3274,67грн. - задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів».

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 –задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 –частково скасувати.

Викласти 2 абзац резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2(р/р 26004301156614 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя», МФО 313355, ЄДРПОУ 13604509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», 69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 12 (р/р 2600110318801 в ПАТ «Мета банк», МФО 313582, ЄДРПОУ 3061658) 13439грн. 96коп., основного боргу, 1215грн. 32коп. пені, 7грн. 84коп. 1% річних, 818грн. 11коп. суми індексу інфляції, 155грн. 94коп. державного мита, 108грн. 56коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 абзацем в наступній редакції:

«Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 5214,97грн.»

Викласти 5, 6 абзаци резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 в наступній редакції:

«Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», 69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 12 (р/р 2600110318801 в ПАТ «Мета банк», МФО 313582, ЄДРПОУ 3061658) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2(р/р 26004301156614 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя», МФО 313355, ЄДРПОУ 13604509) 3274грн. 67коп. пені, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Виключити з резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №7/5009/556/11 7 абзац.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», 69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 12 (р/р 2600110318801 в ПАТ «Мета банк», МФО 313582, ЄДРПОУ 3061658) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2 (р/р 26004301156614 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя», МФО 313355, ЄДРПОУ 13604509) 58,65грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод надпотужних трансформаторів»надмірно сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 51грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                 І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.В. Акулова

Т.Д. Геза

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –господарському суду