Постанова № 19915915, 15.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2011 року Справа № 38/5005/15471/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Головко В.Г. ( зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 15.12.11р.)

при секретарі: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2011р. у справі № 38/5005/15471/2011

за заявою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг

до боржника приватного підприємства ”Суперкіт”, м.Кривий Ріг

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2011 року у справі № 38/5005/15471/2011 (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг до боржника приватного підприємства ”Суперкіт”, м.Кривий Ріг про визнання банкрутом було повернуто без розгляду заяву ініціюючого кредитора на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, ст.ст.6,7,9 ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. ( а.с.1; т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права п.3 ч.1 ст.63 , ст. 86 ГПК України, ст.ст.6,7,9 ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі, просить скасувати ухвалу суду, направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зокрема :

- господарським судом порушено вимоги ст.ст.1, 6, 7, 9, 52 ЗУ ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009року № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство”;

- господарським судом не взято до уваги, що податковий борг, який заявлявся як кредиторські вимоги у заяві про визнання банкрутом ПП”Суперкіт” виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій та розрахунків, що підтверджується матеріалами справи та є безспірними;

- господарським судом не взято до уваги, що в заяві Центральної МДПІ про визнання ПП”Суперкіт” банкрутом наведено вичерпні докази, що свідчать про неплатоспроможність боржника, а саме: відсутність розрахункових рахунків, відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутність керівних органів за місцезнаходженням, що є підставою для звернення до суду з заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника.

Ініціюючий кредитор, боржник, скаржник правом участі в судовому засіданні ( ст.22 ГПК України) не скористались, як не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України), про час та місце судового засідання сповіщені були належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011року ( а.с.42; т.1) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.20002р. № 75.

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, а також те, що апеляційний господарський суд обмежений строком розгляду апеляційної скарги, неявка представника боржника та ініціюючого кредитора, не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні ( ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2011р. Центральна МДПІ у м. Кривому Розі звернулась з заявою про визнання банкрутом ПП “Суперкіт” на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( а.с.2-6).

Заяву про порушення провадження по справі про банкрутство було обґрунтовано тим, що у боржника є непогашений податковий борг перед бюджетом в сумі 2538 грн. 89 коп., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.09р. №0003211502/0, прийнятими на підставі акту перевірки від 09.11.09р., №3405/418/1640/34340387; від 15.03.10р. №586/46/1640/34340387, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011року по справі № 2а-15343/10/0470 ( а.с.14-16;18-28). Згідно з відмітками адміністративного суду постанова від 15.02.2011року по справі № 2а-15343/10/0470 не набрала законної сили ( а.с.14-15).

Докази, підтверджуючі, що зазначена постанова адміністративного суду виконувалась в примусовому порядку( виконавчий лист, документи виконавчого характеру ( постанови ВДВС) відсутні, до заяви ініціюючого кредитора не надано.

При цьому до заяви ініціюючого кредитора надано довідку із Единого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.09.2011року ( а.с.7-8), з якої вбачається, що 13.05.2009року було внесено до реєстру запис про відсутність юридичної особи боржника за місцезнаходженням.

Згідно довідки МДПІ від 30.09.2011року останню податкову звітність ПП”Суперкіт” надано до Центральної МДПІ 08.10.2008р. декларацію з податку на прибуток та з податку на додану вартість підприємства; 06.11.2008р. –розрахунок комунального податку ( а.с.13).

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України; на ці дві підстави і посилався ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення справи.

Відповідно до ст.93 ЦК України ( в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місцеведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи ( переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 ЗУ від 15.05.2003р. №755-1V”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи це –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1.2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( редакції з 04.02.2011р., що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відповідно до ст..ст..33,34 ГПК України довідкою із Единого державного реєстру від 20.09.2011року підтверджується факт відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням ( п.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009року “Про судову практику у справах про банкрутство” .

А факт неподання протягом року податкової звітності до органів ДПІ боржником підтверджено довідкою скаржника від 30.09.2011року про надання останньої податкової звітності у вересні 2008року, тоді як ініціюючий кредитор звернувся з заявою про порушення цієї справи 28.10.2011року ( а.с.2).

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер, про що також зазначено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 “Про судову практику у справах про банкрутство” , а судам слід на підставі ч.2 ст.8 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.3 ч.1 ст.63 ГПК України відмовляти в прийнятті таких заяв про порушення справ про банкрутство.

Без спірність вимог ініціюючого кредитора за грошовим зобов”язанням підтверджується,зокрема, виконавчими документами, виключний перелік, яких визначено в ст.17 ЗУ”Про виконавче провадження” від 21.04.99р. №606-ХIV ( в ред.ЗУ від 08.07.2011року №3674-V, яка діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом).

З 01.01.2011року набув чинності Податковий Кодекс України; згідно з п.1.3 ст.3 цього Кодексу останній не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені ЗУ” “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 цього Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, стягнення заборгованості з боржника на користь ініціюючого кредитора - Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг повинно було здійснюватись в судовому порядку та відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “ та Податкового Кодексу України ініціюючим кредитором повинні вживатись заходи з примусового виконання судового рішення ( постанова адміністративного суду) та до заяви ініціюючого кредитора повинні надаватись такі докази, зокрема, підтверджуючи неможливість виконання судового рішення через відсутність майна або грошових коштів у боржника.

При цьому доводи ініціюючого кредитора про те, що ним самим, поза межами виконавчого провадження встановлено факти відсутності такого майна боржника, що підтверджується наданими довідками до заяви ініціюючого кредитора ( а.с.28-32), не приймаються до уваги, оскільки зазначене не звільняє ініціюючого кредитора від обов’язку, передбаченого ч.10. ст..7 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі.

Поняття кредитора також наведено в статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, отже, кредитором є юридична або фізична особі, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Боржник згідно зі ст.1 цього ж Закону є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів).

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р.”Про судову практику в справах про банкрутство” регламентовано, що до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка ( пеня та штраф), визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Із наданих до матеріалів справи корінців податкових повідомлень-рішень від 16.11.2009року,30.03.2010року ( а.с.16,20), корінців першої податкової вимоги від 30.11.2009року №1/600 ( а.с.25), корінця 2-ї податкової вимоги від 18.01.2010року №2/12 ( а.с.27), актів перевірки від 09.11.2009року ( а.с.19), від 15.03.2010рок ( а.с.22-23) вбачається, що заборгованість в сумі 2538 грн. 89 коп. є фінансовими санкціями за порушення строків подання податкових декларацій, тобто не є грошовими зобов’язаннями в розумінні ст..1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “.

Враховуючи вищевикладене, необхідність повноти дослідження усіх матеріалів справи ( ст..101 ГПК України) суд зазначає, що ініціюючим кредитором при поданні заяви про ініціювання справи про банкрутство боржника порушено вимоги ч.10 ст.7 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “, а також, що в заяві ініціюючого кредитора не зазначено докази, а саме дати, номера документів виконавчого характеру ( виконавчі листи, постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження та інше), крім того, грошові вимоги ініціюючого кредитора складаються із фінансових санкцій, тому висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині ухвали, щодо повернення заяви ініціюючому кредитору без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, ст.ст.6,7,9 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “ є таким, що відповідає вимогам Закону, матеріалам, обставинам справи; правові підстави зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду –відсутні.

Зазначена правова позиція повністю підтверджується висновками, викладеними в постановах Вищого господарського суду України від 22.09.2010року по справам №№Б29/72-10, Б29/74-10, які є остаточними.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2011р. у справі № 38/5005/15471/2011–залишити без змін.

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя В.Г.Головко

повний текс постанови підписано 16.12.2011року.