Постанова № 19915886, 14.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011 року Справа № 5013/1307/11

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Фузейникової В.О.

за участю представників сторін:

від позивача:. ОСОБА_1., довіреність №2966/07 від 06.04.11р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином у минулому судовому засіданні;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Житлобуд” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011р. у справі № 5013/1307/11

за позовом публічного акціонерного товариства “Кіровоградобленерго”, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, м.Кіровоград

до приватного підприємства “Житлобуд”, м. Кіровоград

про стягнення 18 403 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Житлобуд" 17645 грн. 76 коп. боргу за спожиту електроенергію, 459 грн. 35 коп. - пені, 209 грн. 19 коп. збитків від інфляції, 88 грн. 91 коп. - три відсотка річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011р. у справі № 5013/1307/11 (суддя Макаренко Т.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з приватного підприємства "Житлобуд" на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж заборгованість у сумі 18403 грн. 21 коп., з яких: 17645 грн. 76 коп. боргу за спожиту електроенергію, 459 грн. 35 коп. - пені, 209 грн. 19 коп. збитки від інфляції, 88 грн. 91 коп. - три відсотка річних та державне мито в сумі 184 грн. 03 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у судах в сумі 236 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, приватне підприємство “Житлобуд” звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскільки договір постачання електроенергії № 1235 від 05.10.2005р. був укладений на визначений час, а умови його пролонгації чітко визначені у договорі, починаючи з 2011р. необхідність у продовженні дії договору відпала, умови договору сторонами були виконані, то користуючись своїм правом відповідач повідомив належним чином позивача про припинення його дії, що і є підставою вважати такий договір як таким, що закінчив строк своєї дії, а відтак зобов`язання між сторонами також припинені починаючи з 01.01.2011р.; представником позивача було знято покази обліку, але не підтверджено споживачем, про що свідчить відсутність підпису та відбитків печатки споживача на актах про використання електричної енергії.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. у справі № 5013/1307/11 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (постачальник) та приватним підприємством "Житлобуд" (споживач) було укладено договір постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року, за умовами якого постачальник електричної енергії (позивач у справі) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач у справі) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно умов договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

В пункті 2.2.3 договору сторони обумовили оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 2,4,5 додатку № 1 до договору “Порядок розрахунків” остаточний розрахунок за спожиту електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електроенергії здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних днів після дати виписки рахунку.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачеві згідно рахунків № 1235М/1 від 25.02.2011 року, строк оплати до 04.03.2011 року, № 1235М/1 від 25.05.2011 року, строк оплати до 01.06.2011 року та №1235М/1 від 29.06.2011 року, строк оплати до 06.07.2011 року електричної енергії на загальну суму 17 645 грн. 76 коп. Загальна кількість поставленої електричної енергії на зазначену суму підтверджується актами про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, а також відомістю про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року, яка підписана представниками сторін, а зі сторони відповідача начальником ЖКВ ОСОБА_2.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до листів № 182 від 30.11.2010 року та № 118 від 02.06.2011 року, які було направлено на адресу позивача, дію договору № 1235М від 05.10.2005 року було припинено.

Разом з тим, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що отримав від позивача відповідь на пропозицію про припинення дії договору (а.с. 137).

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, доводи відповідача про те, що ПП "Житлобуд" було направлено пропозицію про припинення дії договору листом № 182 від 30.11.2010 року спростовується копією журналу вхідної кореспонденції з резолюціями за період з 30.11.2010 року по 06.12. 2010 року.

Із вказаних копій вхідної кореспонденції вбачається, що листом № 182 від 30.11.2010 року ПП "Житлобуд" надсилало позивачеві пропозицію про зменшення ліміту е/е на грудень 2010 року. Щодо листа № 118 від 02.06.2011 року, в якому зі слів відповідача, також, зазначалась пропозиція про розірвання договору, позивачем отримано його не було.

Таким чином, сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни (розірвання) договору постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року, а також відповідачем не подано доказів звернення до суду про вирішення даного питання у судовому порядку. Також, матеріали справи не містять рішення суду про зміну або розірвання договору постачання електричної енергії № 1235м від 05.10.2005 року.

Відтак, між сторонами існують договірні відносини на підставі вказаного вище договору.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що акти про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року складено позивачем із порушенням п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, а саме, представником позивача було знято покази обліку, але які не підтверджено споживачем, про що свідчить відсутність підпису та відбитків печатки споживача на актах про використання електричної енергії суд зазначає наступне.

Зазначені доводи відповідача спростовуються поданими до матеріалів справи позивачем копією відомості про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року, яка підписана представниками сторін, а саме зі сторони відповідача начальником ЖКВ ОСОБА_2., яка відповідно до "Списку осіб, які уповноваженні надавати в Кіровоградське міське РЕМ акти про обсяг спожитої електроенергії" від 14.05.2010 року уповноважена на підписання даних актів.

Посилання відповідача на те, що житлові будинки, які перераховано у довідці № 27 від 04.08.2011 року (а.с 34) та які вказано в актах про використану електричну енергію за лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, і які лише входять до Переліку струмоприймачів по ПП "Житлобуд" (Додаток № 11 від 12.06.2008 року до Договору), ПП "Житлобуд" не належать, оскільки останній не являється ні балансоутримувачем, ні власником зазначених об'єктів, не підтверджено матеріалами справи. Оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано відповідних документів та доказів передачі житлових будинків на баланс Кіровоградській міській раді чи відповідним житлово-комунальним господарствам.

Крім того, відповідач вказує на те, що за договором № 1235М від 05.10.2011 року розрахунки із позивачем за спожиту електричну енергію проводять самостійно мешканці житлових будинків, що підтверджується наданою для прикладу відповідачем квитанцією від 29.09.2011 року.

Однак, як вбачається із рахунків № 1235М/1 від 25.02.2011 року, № 1235М/1 від 25.05.2011 року, № 1235М/1 від 29.06.2011 року та відомості про розрахункові обліки ПП "Житлобуд" від 19.05.2011 року рахунки позивачем виставлялися саме відповідачу за спожиту електричну енергію, яка використовувалась в ліфтах, під'їздах, місцях загального користування, тобто за комунальне навантаження.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження підстав щодо сплати коштів згідно вказаної квитанції № F095045388 від 29.09.2011 року, мешканкою житлового будинку по вул. Полтавська, 24, корп. 1 під'їзд 4-5 за комунальне навантаження вказаного будинку на суму 2018 грн.

Крім того, з долученого до матеріалів справи листа відповідача від 04.11.2011р. № 226 вбачається, що останній просить додати в договір №1235-М від 05.10.2005р. будинки по вул. Роднікова, 77 і 77 корп. 2; пр. Перемоги, 20; вул. Дзержинського, 35; вул. Жадова, 20, корп.1; Г. Сталінграда, 32 (3-5 під`їзди); Г. Сталінграда, 3/163, тобто відповідач своїми діями підтверджує, що дія договору фактично продовжується.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевказане свідчить, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не подано доказів розірвання договору № 1235М від 05.10.2011 року на постачання електроенергії в установленому чинним законодавством порядку. Відповідачем також не доведено правомірність мешканки житлового будинку по вул. Полтавська, 24 на здійснення оплати за комунальне навантаження вказаного будинку, оскільки, матеріали справи не містять даних про передачу відповідачем житлових будинків відповідному об'єднанню співмешканців.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відтак, наявними є правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 17645 грн. 76 коп. за спожиту електроенергію.

Крім того, відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, за невнесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3 - 2.2.4 договору, з порушенням термінів визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,8 % за кожен прострочений день платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період виникнення заборгованості.

Оскільки відповідачем заборгованість не сплачена вчасно та з порушенням встановлених договором строків, позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 459 грн. 35 коп. за період лютий-червень 2011 року, три відсотка річних в сумі 88 грн. 91 коп., збитків від інфляції на суму 209 грн. 19 коп. за період з лютий-червень 2011 року, які також підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011р. у справі № 5013/1307/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Житлобуд” - без задоволення.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко