Постанова № 19915825, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 року Справа № 5013/414/11

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Прокопенко А.Є.доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засіданя: Манчік О.О.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №927 від 09.11.11;

Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2011р. у справі №5013/414/11

за позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", м. Кіровоград

про визнання кредитором, повернення майна та стягнення 500 884 грн. 14 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2011 року по справі №5013/414/11 відмовлено в задоволенні позову Державного агентства резерву України, м. Київ про визнання позивача кредитором дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", м. Кіровоград та зобовязання ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", м. Кіровоград внести Держкомрезерв до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", повернути до державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 263,884 тони, жито групи "А" у кількості 1,583 тонн та сплатити штрафні санкції у розмірі 500 884 грн. 14 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Державне агентство резерву України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

27.10.2011р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить розглядати справу без участі їхнього представника.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Кабінетом Міністрів України 11.08.2010 р. прийнято постанову №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до п. 2 цієї постанови Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати дочірні підприємства Компанії згідно з додатком.

Серед підприємств, що перераховані в Переліку дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації (який є додатком до вищезгаданої постанови), значиться Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 (код згідно ЄДРПОУ - 00951907).

В газеті "Урядовий кур'єр" №216 від 18.11.2010 р. було опубліковано оголошення дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" про ліквідацію цього підприємства згідно наказу ДАК "Хліб України" №134 від 25.10.2010 р. (т. 1, а.с. 112). В оголошенні зазначено, зокрема, що вимоги кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня публікації оголошення головою ліквідаційної комісії Богуновим Іваном Феліксовичем особисто шляхом надсилання листа із відміткою про вручення за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Покровська, 8.

18.01.2011 р. Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України, направив на адресу голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (надалі - ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1") заяву про визнання кредиторських вимог від 17.01.2010 р. №1173/юр, що підтверджується матеріалами справи (т.1, а.с. 113-117). Відповідно до цієї заяви позивач просив визнати його кредитором та внести до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1".

Ліквідаційною комісією відмовлено позивачу у визнанні кредиторських вимог листом, який відправлено на адресу позивача 01.03.2011 р. та отримано останнім 04.03.2011 р. (т.1, а.с. 118-119).

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Із змісту частини 5 цієї статті вбачається, що до суду кредитор повинен звернутись не пізніше місячного строку після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, до звернення позивача з даним позовом до господарського суду, ліквідаційною комісією ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" складено та затверджено лише проміжний ліквідаційний баланс.

Позовна заява з вимогами до ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" надійшла до господарського суду Кіровоградської області 24.03.2011 р., тобто позивач звернувся до господарського суду в межах строку, визначеного ст. 112 ЦК України.

Апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Відповідно ч. 1,2 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Як вбачається із частини першої прохальної частини позовних вимог, позивачем не визначено суми грошових коштів, щодо якої позивач вважає себе кредитором по відношенню до відповідача, що унеможливлює їх вирішення та відповідно внесення таких відомостей до проміжного ліквідаційного балансу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між Державним комітетом України по матеріальному резерву та відповідачем 12.08.1999 р. укладено договір №1-Д-99 про відповідальне зберігання (надалі - договір №1-Д-99, т. 1, а.с. 9-12), за умовами якого на відповідача покладено обов'язок щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Позивач посилається на те, що саме на виконання договору №1-Д-99 на ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" було закладено на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву, а саме: пшеницю 2, 3, 4 класу, жито групи "А", насіння соняшника, ячмінь 1 та 3 класу. За висновком позивача факт прийняття відповідачем на відповідальне зберігання цих матеріальних цінностей державного резерву підтверджується приймальними актами по формі Р-16 за 1998-1999 роки, які додані до матеріалів справи.

Господарський суд однією з підстав відмови у задоволенні позову вважає відсутність між сторонами договірних відносин.

В ході судового розгляду даної справи господарським судом досліджено рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2002 р. по справі №1/123, (оригінал якого знаходиться на зберіганні в архіві суду, т.1, а.с.140-143). Даним рішенням встановлено, що договір №1-Д-99 від 12.08.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей фактично не укладений, оскільки Державний комітет України з матеріального резерву не узгодив суперечності, що виникли між сторонами при укладенні цього договору і повернув проект договору з протоколом розбіжностей зберігачу.

Даний факт не підлягає доведенню в силу вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим господарським судом не враховане наступне.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв", який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. Водночас, статтею 2 названого Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню.

Відповідно до статті 12 цього Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним. Отже, відповідальний зберігач матеріальних цінностей державного резерву не є носієм права власності або права повного господарського відання на цінності державного резерву. Відповідно до п. 10 Порядку, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Частиною 1 статті 937 Цивільного кодексу України унормовано, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Такими документами є приймальні акти )збережувальні зобов'язання) по формі р-16, які підписані відповідальним зберігачем та скріплені печаткою.

Приймальний акт (збережувальне зобов'язання) по формі Р-16 - це типовий документ, який має наступний текст: „Прийняті по даному акту на відповідальне зберігання товари (матеріальні цінності), які належать Держрезерву України, зобов'язуємося зберігати відповідно із /діючими правилами та інструкціями Держрезерву в належному та повному збереженні, не витрачати їх без наряду Держрезерву України. За порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів) першої групи несемо відповідальність в установленому порядку.

Таким чином, особи, які підписують акт по формі Р-16, приймають на себе відповідні зобов'язання щодо розміщення та зберігання запасів держрезерву, за що вони несуть передбачену Законом України "Про державний матеріальний резерв" відповідальність.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснюють перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

25 квітня 2003 року уповноваженими особами Держкомрезерву була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку і звітності зерна державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні боржника, на підставі якої було складено акт.

При перевірці (акт перевірки від 25.04.2003) було встановлено, що належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву боржником не забезпечується, має місце факт самовільного використання матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 3 класу у кількості 27,964 тонн, жита групи А у кількості 1,583 тонн. Крім того, виявлено факт безтоварної закладки пшениці 3 класу у кількості 235,920 тонн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає зазначений акт перевірки неналежним доказом з врахуванням того, що цей акт ним не підписаний.

Апеляційний господарський суд вважає зазначений акт належним доказом у справі, оскільки відповідно постанови Верховної Ради України від 20.02.1996р. №57/96-ВР " Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву за самовільне їх відчуження (використання)" з актами, складеними за результатами перевірок, обов"язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

У разі відмови цих посадових осіб від підписання акту перевірки, на ньому уповноваженим представником Держрезерву України або його територіальних органів, робиться відповідний запис.

Як вбачається із акту перевірки від 25.04.2003р. (а.с. 32-37, т.с. 1) начальником Дніпропетровського КРВ Скульбідою В.П. та головним спеціалістом Герасимовою І.В. Державного комітету з державного матеріального резерву була проведена перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні ДП ДАК "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1.

При проведенні перевірки були присутні керівник підприємства Колісніченко С.В.. головний бухгалтер Соф"янчук Л.В., які від підпису зазначеного акту відмовились, про що здійснено запис начальником Дніпропетровського КРВ Скульбідою В.П.

Відповідно ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині зобов"язання дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" повернути до державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 263,884 тон, жито групи "А" у кількості 1,583 тон підлягають задоволенню, а рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні цієї частини вимог, скасуванню.

Вимоги про зобов"язання відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 500 884 грн. 14 коп. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання регламентовано ч.1 ст. 15 ЦК України.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплений ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов"язання особи сплатити штрафні санкції.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2011 року у справі № 5013/414/11 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зобов"язати Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" Кіровоградський комбінат хлібопродуктів" м. Кіровоград повернути до державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 263,884 тон, жито групи "А" у кількості 1,583 тонн.

Стягнути з ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", м. Кіровоград до Державного бюджету України 85 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати накази."

Стягнути з ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", м. Кіровоград на користь Державного бюджету України 42 грн.50 коп. держмита по апеляційній скарзі.

Видати наказ.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 09.12.2011р.