Постанова № 19915750, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 року Справа № 5013/1433/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 25.11.11;

від позивача: ОСОБА_2 представник, паспорт ЕА №НОМЕР_1 від 27.06.02;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №12-50/23/1 від 23.05.11;

від третьої особи - 1: ОСОБА_4 представник, довіреність ВРЛ№846600 від 15.08.11;

представник третьої особи - 2 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Олександрія на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.11р. у справі №5013/1433/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин “Конвалія”, м. Олександрія

до відповідача Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м. Олександрія

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, м. Олександрія

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, м. Олександрія

про скасування п. 3 додатку до рішення від 26.12.03р. № 376.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2011р. по справі №5013/1433/11 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено. Сасовано пункт 3 додатку до рішення Олександрійської міської ради від 26.12.2003 № 376 в частині приватизації нежитлового приміщення площею 18,9 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Присуджено до стягнення з Олександрійської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Конвалія" - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, третя особа-1 ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованими і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 01.12.11р. на 10:20год.

В судовому засіданні 01.12.11р. оголошувалась перерва до 08.12.11р. на 10:25год.

Від позивача та третьої особи-2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Третя особа-2 не забезпечила явку повноваженого представника до судового засідання, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи-2, який не скористався своїм справи бути присутнім в судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що наказом представництва Фонду державного майна України у місті Олександрії від 26.11.1996 № 285 "Про реєстрацію товариства покупців" зареєстровано установчі документи товариства покупців, створеного членами трудового колективу торговельно-комерційного підприємства "Конвалія" (т. 3 а.с. 126).

Наказом представництва Фонду державного майна України у місті Олександрія від 20.11.1996 № 278 "Про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу та акту визначення ціни продажу патенту на право оренди приміщення ТКП "Конвалія" затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу (без приміщення) ТКП "Конвалія" в сумі 303,00 грн; затверджено акт визначення ціни продажу патенту на право оренди приміщення ТКП "Конвалія" в сумі 2350,00 грн; визначено ціну продажу об'єкту (майна ТКП "Конвалія" та патенту на право оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1) в сумі 2653,00 грн (том 3 а.с. 43).

Між представництвом Фонду державного майна у місті Олександрії (Продавець) та ТКП "Конвалія" (Покупець) 29.11.1996 укладено договір купівлі-продажу комунального майна, що приватизується шляхом викупу № 133, посвідченого приватним нотаріусом

Згідно вказаного договору купівлі-продажу та згідно акта прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу торговельно-комерційного підприємства "Конвалія" від 02.12.1996 Продавець передав, а Покупець прийняв згідно з відомостями інвентаризації викуплене ним державне майно торговельно-комерційного підприємства "Конвалія" вартістю 303,00 грн, а саме: основні засоби по залишковій вартості 303,00 грн; запаси і затрати 7099,00 грн; фінансові активи 600,00 грн; кредиторська заборгованість 9687,00 грн (том 2 а.с. 77).

Судова колегія враховує, що нежитлове приміщення загальною площею 451,1 кв.м (разом з підвалом) до складу цілісного майнового комплексу ТКП "Конвалія" не входило, та відповідно об'єктом приватизації за вищевказаним договором купівлі-продажу не було.

Також, між представництвом Фонду державного майна у місті Олександрії (Продавець) та ТКП "Конвалія" (Покупець) 03.12.1996 укладено договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення шляхом викупу № 17, згідно пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується передати Покупцю патент на право оренди приміщення (разом з підвалом) загальною площею 451,1 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а Покупець обов'язується прийняти вказаний патент і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, а саме 2350,00 грн (том 1 а.с. 74-76).

Крім того, між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" 25.12.2000 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 586 (далі договір від 25.12.2000 № 586), згідно пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі договору купівлі-продажу патенту від 01.12.1996 № 17 передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення наземне, що знаходиться на 1 поверсі 4-х поверхового будинку площею 211,5 кв.м, підвальне 126,2 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 337,7 кв.м згідно плану і знаходиться на балансі житлово-експлуатаційної контори № 2 для використання відповідно під розміщення магазину (том 2 а.с. 78-81).

Відповідно до п. 2.1 Договору, цей договір укладений на термін з 01.08.2000 по 03.12.2006 і вступає в дію з моменту підписання. Не пізніше як за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди Орендар повідомляє письмово Орендодавця про бажання продовжити оренду об'єкту або відмовитись від неї.

В п..1 зазначеного договору від 25.12.2000 № 586 сторони погодили, що передача приміщення в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 6.6, 10.2 договору від 25.12.2000 № 586, після закінчення терміну договору оренди "Орендар", який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право за інших рівних умов на продовження договору оренди на новий термін; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.

Як вбачається, до укладення договору від 25.12.2000 № 586 між позивачем та житлово-експлуатаційною конторою № 2 було укладено договір оренди № 12, згідно якого в оренду позивачу було передано приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 211,5 м.кв. торгової точки та 126,2 м.кв. складу. Термін дії даного договору з 03.12.1996 по 03.12.2006 (том 4 а.с. 13).

Також, в період дії договору від 25.12.2000 № 586 між позивачем та ОСОБА_5 01.05.2001 було укладено договір оренди нежилого приміщення № 3, згідно якого ОСОБА_5 прийняла в суборенду частину нежилого приміщення 25 м.кв. (том 2 а.с. 19-21).

Згідно рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 20.10.2003 № 818 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році" було вирішено запропонувати міській раді затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році, згідно додатку до якого у переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році значиться і спірне приміщення по АДРЕСА_1 площею 18,9 кв.м.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що як зазначає позивач, і не заперечується іншими учасниками судового процесу, що із вказаного переліку декілька виставлених об'єктів комунальної власності, у тому числі і спірне приміщення, викреслені міським головою Цапюком С.К. власноручно із проставленням підпису (том 2 а.с. 11-14).

Таким чином, згідно додатку до рішення виконавчого комітету від 20.10.2003 № 818, спірне приміщення по АДРЕСА_1 не було включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році (том 1 а.с. 15)

Так, рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 11.12.2003 № 982 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році" вирішено запропонувати міській раді затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації у 2004 році, до якого вже включено і спірне приміщення за адресою м. Олександрія АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 60).

Тобто, згідно пункту 3 вказаного рішення, рішення виконкому міської ради від 20.10.2003 № 818 визнано таким, що втратило чинність.

Спірним рішенням Олександрійської міської ради "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році" від 26.12.2003 № 376, міською радою затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2004 році, до якого під номером 3 включено приміщення по АДРЕСА_1 площею 18,9 кв.м (том 2 а.с. 36-39).

Колегія суддів також бере до уваги, що між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ОСОБА_5 25.03.2004 укладено договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу № 90, який нотаріально посвідчений 25.03.2004 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Куліш Л.Г., згідно пункту 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця нежитлове приміщення загальною площею 20,2 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (том 2 а.с. 1 - 4).

Наведене свідчить про те, що даний договір укладено до закінчення терміну дії договору оренди від 25.12.2000 № 586 та договору купівлі-продажу патенту на право оренди від 03.12.1996.

Між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Конвалія" на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2004 № 90 укладена додаткова угода від 30.03.2004 про зміни до договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000 № 586, згідно якої, пункт 1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000 викладено в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Олександрія, АДРЕСА_1 загальною площею 215,1 кв.м (наземне - 191,3 кв.м, підвал - 23,8 кв.м) і знаходиться на балансовому обліку комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 2" (том 2 а.с. 103).

Таким чином, площа що орендується позивачем, зменшена в частині наземної площі на площу, яка відчужена ОСОБА_5

Судом також встановлено, що приміщення, яке продовжувало перебувати в оренді ТОВ "Конвалія", було продане йому згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 02.12.2005 № 162 (том 2 а.с. 5 - 8).

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954 "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства" цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти. Визначення загальнодержавного значення об'єктів здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до частини 2 Постанови КМУ від 10.12.2003 № 1891 "Про затвердження методики оцінки майна", окреме індивідуально визначене майно - об'єкти у матеріальній формі (інвентарні об'єкти або групи інвентарних об'єктів та інше окреме майно), що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно ж викопіровки із технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 поетажного плану та журналу внутрішніх вимірів, приміщення яке шляхом викупу приватизоване ОСОБА_5, до приватизації значилось як кладова, приналежна об'єкту під № 42 (том 2 а.с. 16-18).

Із технічних паспортів, наданих сторонами на викуплені ними в процесі приватизації приміщення, вбачається, що згідно свідоцтва про право власності, видане 15.03.2004 виконкомом Олександрійської міської ради на підставі рішення виконкому Олександрійської міської ради № 105 від 19.02.2004 на житловий будинок з підвалом та вбудованими нежитловими приміщеннями, територіальна громада м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради була власником усього приміщення (том 3 а.с. 33-37, том 2 а.с. 138-144).

Відтак, вже після укладення договору купівлі-продажу від 25.03.2004, на підставі якого ОСОБА_5 придбано приміщення площею 20,2 кв.м оформлено технічний паспорт на вказане приміщення (том 2 а.с. 138-144).

Судова колегія вважає, що на момент прийняття Олександрійською міською радою рішення від 26.12.2003 № 376, приміщення площею 20,2 м.кв. не було інвентарним об'єктом, на відміну від всього приміщення, яке перебувало в оренді у позивача, а відтак не могло бути самостійним об'єктом малої приватизації, про що також дійшов вірного висновку суд першої інстанції.

Доводи апелянта відносно того, що проведення Торгово-промисловою палатою незалежної оцінки нежитлового приміщення площею 20,2 м.кв. по АДРЕСА_1 в м. Олександрія та складання за її результатами звіту про незалежну оцінку майна, колегія суддів не вважає належним доказом, оскільки незалежна оцінка проводилась і звіт складався вже після прийняття Олександрійською міською радою спірного рішення.

Також у додатку до рішенні Олександрійської міської ради від 26.12.2003 № 376 зазначено, що до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації у 2004 році під номером 3 включено нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 18,9 м.кв.

Тобто, фактично згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 25.03.2004 № 90, ОСОБА_5 придбано приміщення площею 20,2 м.кв.

Проте, як вбачається із технічних паспортів, площа приміщення, яке викуплене ОСОБА_5, складала до викупу і складає після - 18,9 м.кв., інша площа - це 1/2 площі тамбура (1,3 м.кв.), яка не була включена ні до заяви ОСОБА_5 про включення приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у 2004 році (том 1 а.с. 93), ні до самого Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації в 2004 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради від 26.12.2003 № 376.

Наведене підтверджує, що приватизоване ОСОБА_5 приміщення не було окремим індивідуально визначеним майном, а отже останньою безпідставно придбано частину приміщення площею 1,3 м.кв.

Згідно ч.ч. 1-3 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Матеріали справи не містять доказів того, що затвердження рішенням Олександрійської міської ради від 26.12.2003 № 376 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації в 2004 році, здійснювалось за поданням Фонду комунального майна міської Ради.

Крім того, відсутні і докази виконання Фондом комунального майна Олександрійської міської ради обов'язку щодо повідомлення адміністрації ТОВ "Магазин "Конвалія" про включення приміщення площею 18,9 м.кв. до Переліку.

Відповідно до статті 4 Указу Президента України від 30.12.1994 № 827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, в тому числі такого, договором оренди якого не передбачено право на викуп орендованого майна, мають права на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу, якщо вони до 1 вересня 1995 року подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку.

З 1 вересня 1995 року приватизація зазначених у частині першій цієї статті об'єктів малої приватизації здійснюється на загальних підставах.

Товариство покупців, створене членами трудового колективу торговельно-комерційного підприємства "Конвалія" зареєстроване наказом представництва ФДМУ в м. Олександрії 26.11.1996 № 285 (том 3 а.с. 126).

Відтак, позивач не міг скористатись правом на викуп майна згідно Указу Президента України від 30.12.1994 № 827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні".

Згідно статті 5 Указу Президента України від 30.12.1994 № 827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" встановлено, що приміщення, у яких розташовані приватизовані до набрання чинності цим Указом об'єкти малої приватизації, та приміщення, зазначені у статті 4 цього Указу, викуповуються власником приватизованого об'єкта малої приватизації.

У разі відмови власника приватизувати відповідне приміщення та у випадках, передбачених статтею 4 цього Указу, надання приміщень у оренду здійснюється державними органами приватизації на строк не менш як 10 років шляхом продажу патентів на право оренди приміщень.

Згідно частин 1 та 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Відповідно до пунктів 49 - 51 Закону України "Про державну програму приватизації" покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років.

У разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Проте, сторонами не було надано доказів, того, що позивач на той момент відмовився від приватизації відповідного приміщення, а зазначені вище правові норми не передбачають автоматичної відмови власника об'єкта приватизації від приватизації приміщення, в якому знаходився об'єкт приватизації у разі отримання ним патенту.

Також, довідка спеціаліста регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області ОСОБА_10 про результати залучення до перевірки з питань додержання законодавства при приватизації ОСОБА_5 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Олександрії від 09.07.2008 не є доказом відмови позивача від приватизації (том 3 а.с. 123, 124).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що подальші дії позивача, а саме приватизація іншої частини приміщення, включеного до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації у 2005 році (рішення міської ради від 24.06.2005 № 699) шляхом викупу, свідчать про його намір викупу приміщення (том 3 а.с. 137-143).

Тому, враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія", яке є правонаступником ТКП "Конвалія", є власником об'єкта приватизації - майна цілісного майнового комплексу ТКП "Конвалія", розміщеного у спірному приміщенні і те, що від нього не надходило заяв про відмову від приватизації вказаного приміщення, ненадання йому права на приватизацію спірного приміщення є порушенням вимог частини 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих (державних) підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

На підстав наведеного, а також враховуючи вимоги ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), п. 30 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно яких саме на місцеві Ради покладені функції щодо затвердження переліків об'єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні , за конкурсом або шляхом викупу, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів комунальної власності, Олександрійська міська Рада мала право при ухваленні рішення № 376 від 26.12.2003 в якості способу приватизації (умов приватизації) вбудованого нежитлового приміщення орієнтовною площею 18,9 м.кв. по АДРЕСА_1 застосовувати викуп цього об'єкту комунального майна та включати це приміщення до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Тобто, як свідчать матеріали справи, позивач скористався правом на викуп приміщення, саме як включеного до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Фонд комунального майна Олександрійської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 11.12.1998, Фонд комунального майна міської ради є виконавчим органом міської ради, утворюється за її рішенням на базі представництва Фонду державного майна України у м. Олександрії, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядковується виконкому, міському голові (том 3 а.с. 72 - 74).

Відповідно до статей 1, 2, 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна , на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позивач будучи власником об'єкта приватизації - майна цілісного майнового комплексу ТКП "Конвалія", розміщеного у спірному приміщенні, відповідно мав право на його приватизацію, тобто на набуття приміщення у власність, чим порушено його права як власника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що при прийнятті Олександрійською міською радою рішення від 26.12.2003 № 376 порушено як норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" так і права позивача, що правомірно визнано підставою для задоволення позовним вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи, а судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги позивача.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно о задовольнив позовні вимоги, а отже рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Олександрія на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.11р. у справі №5013/1433/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.11р. у справі №5013/1433/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський СуддяО.В. Чус СуддяВ.В. Швець Постанова виготовлена та підписана в повному обсязі 09.12.11р.