Постанова № 19915748, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 року Справа № 32/5005/11997/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Cоловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 29.11.2011 року:

прокурора: Киричок О.В., прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської

області, посвідчення № 112 від 12.07.2010 року;

позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 257 від 20.10.2011 року;

відповідача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 від 25.09.1997 року;

ОСОБА_3, представник, довіреність № 1134 від 03.10.2011

року;

третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011р. у справі № 32/5005/11997/2011

за позовом: Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа: Нікопольська обєднана державна податкова інспекція

про: звільнення земельної ділянки та інш.,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011 року Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобовязання звільнити земельну ділянку по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області, за виключенням земельної ділянки площею 373,7 кв.м., яка використовується під розміщенням нежитлової будівлі насосної станції та земельної ділянки, необхідної для її обслуговування, а саме земельну ділянку площею 2499, 3 кв.м.; зобовязання привести земельну ділянку площею 2499,3 кв.м. по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області у придатний для використання стан шляхом знесення гаражу за власний рахунок; стягнення збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2873 кв.м. по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області на користь державі в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області у розмірі 96379,96 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 32/5005/11997/2011 позов задоволено в повному обсязі. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобовязано звільнити земельну ділянку площею 2499,3 кв.м. по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області, знести будівлю гаражу площею 90 кв.м. за власний рахунок та відшкодувати 96379,96 грн. збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року у справі № 32/5005/11997/2011 та прийняти нове, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що вказане рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для його скасування. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що спірна земельна ділянка ніколи не була зайнята ним самовільно і перебувала у його законному володінні на підставі правовстановлюючих документів договору оренди, укладеного між ним та позивачем на підставі рішення виконкому Нікопольської міської ради від 10.10.2001 року № 683/5, зареєстрованому в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.11.2001 року за № 177.

Крім того, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам є матеріали справи про адміністративне правопорушення, що підтверджують факт скоєння цього правопорушення, зокрема: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис з вимогою усунення порушення, акт обстеження земельної ділянки.

Також відповідно до ст.ст. 623, 1166 ЦК України, майнова шкода є порушенням майнових прав фізичної або юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю за відсутності будь-якого договору між сторонами. Орендодавець, в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі», має право на відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення договірних зобовязань, а не на стягнення позадоговірної шкоди.

Скаржник також зауважує на те, що твердження позивача про начебто використання ним спірної земельної ділянки спростовується наданими позивачем документами, зокрема листом його комісії від 09.06.2011 року, в якому прямо зазначено, що «ознак про ведення будівельних робіт нових обєктів не встановлено…», тобто не встановлено ознак користування 2873 кв.м. землі.

Крім того, спірну будівлю, яку в оскаржуваному рішенні визнано «гаражем», було побудовано на законно отриманій земельній ділянці і відповідно до мети договору її оренди розміщення промислового обєкту мукомольно-крупяного цеху. Господарський суд Дніпропетровської області в даному випадку невірно застосував ст. 212 Земельного кодексу України щодо зобовязання її знесення. У свою чергу, будівництво будівель і споруд без відповідних дозвільних документів є самовільним будівництвом, відповідальність за яке настає за ст. 97 КУпАП. Відповідальність за порушення вказаної норми закону на нього ніколи не накладалася.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено на 29.11.2011 року. У судовому засіданні 29.11.2011 року оголошено перерву до 08.12.2011 року.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без його участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Нікопольського міжрайонного прокурора про зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області, за виключенням земельної ділянки площею 373,7 кв.м., яка використовується під розміщення нежитлової будівлі насосної станції та земельної ділянки, необхідної для її обслуговування , а саме земельну ділянку площею 2499,3 кв.м. по вул. Першотранвева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області; привести земельну ділянку площею 2499,3 кв.м. за вказаною адресою у придатний для використання стан шляхом знесення гаражу за власний рахунок; а також відшкодувати збитки, завдані безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 2873 кв.м. по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі Дніпропетровської області на користь держави в особі Нікопольської міської ради в розмірі 96379, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурором був наданий акт обстеження земельної ділянки, розташованої по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі від 09.06.2011 року.

Як вбачається з акту комісією у складі юрисконсульта Держкомзему в м. Нікополь, двох державних інспекторів Нікопольського регіонального відділу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та помічника Нікопольського міжрайонного прокурора у присутності приватного підприємця ОСОБА_2 проведена перевірка та обстеження земельної ділянки, розташованої по вул. Першотравнева, 79-а.

В результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_2 огороджена і фактично використовується земельна ділянка загальною площею 0,2873 га без правовстановлюючих документів.

На земельній ділянці розташована нежитлова будівля насосної станції, площею 373,7 м2 , що є власністю ОСОБА_2 Також на земельній ділянці розташована капітальна будівля гаражу площею 90 м2, право власності на яку не зареєстровано.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 274/1 від 13.04.2011 року затверджено склад комісії з питань визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді як власнику землі, при використанні земельної ділянки ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 341 від 17.05.2011 року затверджено акт комісії від 11.05.2011 року № 3 по визначенню та відшкодуванню збитків ОСОБА_2 за період з 16.11.2006 року по 30.04.2011 року в розмірі 96379,96 грн.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 вказаного закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

До відносин, повязаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Статтею 30 Земельного кодексу України (в редакції 08.06.2000 року, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Статтею 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час звернення до суду, унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, що набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні приписи містить і стаття 377 Цивільного кодексу України.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобовязаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відсутність у такої особи переоформлених на її імя правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки, у звязку з чим в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Матеріалами справи підтверджено право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на нерухоме майно незавершене будівництво насосної станції, набуте за договором купівлі-продажу від 28.03.2001 року № 2-765, що підтверджено довідкою Нікопольського МБТІ від 31.03.2011 року № 2225.

З матеріалів справи також вбачається, що спірна земельна ділянка знаходилася в користуванні відповідача в період з 17.10.2001 року по 17.10.2006 року на підставі договору оренди від 17.10.2001 року, укладеного між Нікопольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2

Рішенням Нікопольської міськради від 29.05.2009 року № 56-39/V відповідачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою та зобовязано його замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Першотравнева, 79-а намічувальною площею 0,2807 га.

Строк дії дозволу на розроблення проекту становить один рік (п. 4 рішення).

11.05.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до міського голови з заявою про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована по вул. Першотравневій, 79-а, яка залишена без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»визначено спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а саме: державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи (далі - Держземінспекція).

Відповідно до п. «а»ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель.

На реалізацію Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року № 1958, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за № 1223/8544, затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно з п. 1.2 Порядку державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі Держземінспекція) та її територіальні органи.

Таким чином, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, покладено на Держземінспекцію.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача, в звязку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів не приймає у якості доказу у справі оригінал акту обстеження земельної ділянки, розташованої по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі від 09.06.2011 року, який надійшов на адресу суду 07.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області додав до позовної заяви ксерокопію акту обстеження земельної ділянки, розташованої по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі від 09.06.2011 року, відповідність якої оригіналу була засвідчена Нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської області.

Завсідчена ксерокопія акту, на підставі якого приймалося судове рішення, не містила підпису головного спеціаліста юрисконсульта відділу Держкомзему в м. Нікополь ОСОБА_4

Оригінал акту обстеження земельної ділянки, розташованої по вул. Першотравнева, 79-а в м. Нікополі від 09.06.2011 року, який надійшов на адресу суду 07.12.2011 року, містить підпис головного спеціаліста юрисконсульта відділу Держкомзему в м. Нікополь ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оригінал акту був підписаний вказаною особою після прийняття рішення судом першої інстанції.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував наведених вимог законодавства, застосував норми законодавства, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме ст. 212 Земельного кодексу України, дійшов помилкового висновку про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011р. у справі № 32/5005/11997/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3; код ЄДРПОУ 37338501) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 524 грн. 40 коп. державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв