Постанова № 19915727, 06.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 року Справа № 21/5005/6134/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.(доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

секретар судового засідання Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 20.05.11;

представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011р. у справі №21/ 5005/6134/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання права постійного користування землею.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011 року по справі №21/5005/6134/2011 (головуючий суддя Назаренко Н.Г., судді: Євстигнеєва Н.М., Бєлік В.Г.) в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство “Дніпроважмаш” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Cкаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення прийнято з неповним зясуванням обставин справи, а висновки викладені в ньому, не відповідають обставинам справи. Суд не звернув уваги на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 07.08.02р. № 137/3 позивача було зобовязано переоформити право постійного користування земельними ділянками на право оренди таких земельних ділянок і останній не мав можливості зробити інакше, оскільки ухилення від оформлення договору оренди призвело б до порушення вимог чинного законодавства. Крім того, судом не були застосовані положення, викладені в Рішенні Конституційного суду України від 22.09.05р. № 5-рн/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) згідно якого, раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають зміні тільки в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р., прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 06.10.2011р. о 11 год. 30 хв.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.11р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 20.10.11р. на 11:30год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.11р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 03.11.11р. на 12:00год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.11р. прийнято заявлений Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш»відвід колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді доповідача Лотоцької Л.О, суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

Розпорядженням керівника апарату суду Малої О.В. від 04.11.11р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №21/5005/6134/2011.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.11р. у складі головуючого судді Павловського П.П. доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В. прийнято справу №21/5005/6134/2011 до свого провадження, апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 29.11.11р. на 10:15год.

В судовому засіданні 29.11.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.12.11р. на 10:35год.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, який не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні.

В судовому засіданні 29.11.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення має бути скасовано, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом встановлено, що у 1980 році Дніпропетровському заводу металургійного обладнання (правонаступником якого є ПАТ "Дніпроважмаш") (далі - позивач) Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих (далі - відповідач) було видано Державний акт на право користування землею Б № 020252, відповідно до якого позивачу у безстрокове користування була надана земельна ділянка площею 127,4 га.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України відповідно до ч.2 ст. 92 якого, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

На підставі чого, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підприємство позивача, яке не належить до державної та комунальної власності не може мати права постійного користування земельними ділянками.

Як вбачається, 07.08.2002 року Дніпропетровською міською радою відповідно до норм земельного законодавства та на підставі листа-замовлення АТ "Дніпроважмаш", прийнято рішення № 137/3, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 127,4 га Дніпропетровського заводу металургійного обладнання, що визначено згідно Державного акту на право безстрокового користування землею Б № 020252; затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, та передано земельні ділянки по вул. Сухий Острів, 3 в оренду, строком на пятнадцять років АТ "Дніпроважмаш" по фактичному розміщенню заводу, адміністративного будинку та хімічної лабораторії (а.с.26-27).

02 вересня 2004 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки відповідно до п.1.1 якого Орендодавець (відповідач) передає, а Орендар (позивач) приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 109, 8123га, що знаходиться за адресою: вул. Сухий Острів, 3 (Ленінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:08:589:0041 строком до 07.08.2017р.

Як вже було зазначено вище, позивач мав у постійному користуванні земельну ділянку, але після набрання чинності Земельним кодексом України відповідно до п. 6 Перехідних положень був зобовязаний переоформити право постійного користування на відповідну земельну ділянку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа N 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковим до виконання.

Судова колегія зауважує, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі позивач обґрунтовує посиланням на те, що останній під впливом органів місцевого самоврядування здійснив заходи щодо укладення вказаного договору, що суперечить ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що позивач звернувся до відповідача щодо укладення договору оренди під тиском відповідних обставин, які не відповідали його внутрішній волі, що є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Однак, господарський суд першої інстанції не врахував наведеного в звязку з чим, дійшов невірного висновку, щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.09.04р.

Вимоги позивача щодо визнання права постійного користування землею, судова колегія також вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

В редакції ст. 7 Земельного кодексу України, яка діяла на момент видачі Державного акту промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям земельні ділянки можуть належати на праві постійного користування. На той час Земельний кодекс України не повязував право постійного користування юридичних осіб із формою власності.

01.01.2002 року набрав чинності новий ЗК України, ч. 2 ст. 92 якого передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Згідно п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»№ 563-ХІІ від 18.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями та п. 6 розділу X «Перехідні положення»ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі не переоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Однак, як вже зазначалось, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобовязання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»від 18 грудня 1990 року № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

В мотивувальній частині зазначеного рішення вказано, що використання терміна «набувають», що означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь», після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Крім того, абз. 18 п. 5.5. наведеного рішення регламентовано, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»№ 449 від 02.04.2002 року раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Враховуючи зміст наведених норм чинного законодавства України, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду є чинним, а отже позивачу належить право постійного користування визначеною в ньому земельною ділянкою.

Додатково необхідно також зауважити, що згідно абз. 5 п. 5.6. рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Такі підстави передбачені ст. 141 ЗК України, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до положень п. 3, п. 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його письмовою та оформленою належним чином заявою до суб'єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні докази про добровільну відмову від права постійного користування та про припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав передбачених ст. 141 ЗК України.

Враховуючи наведене, позивачем доведена наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність підстав для визнання недійсним договору оренди землі та визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, договір оренди землі укладений позивачем під тиском відповідних обставин, а також відсутні докази добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог ст. ст. 141,142 ЗК України, що підтверджено матеріалами справи і є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічних витрат згідно ст. 49 ГПК України за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011р. у справі №21/ 5005/6134/2011 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2011р. у справі № 21/5005/6134/2011 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.09.04р., укладений між Дніпропетровською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш», посвідчений 02.09.04р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3892.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ (49000, вул. Сухий Острів, 3, код ЄРДПОУ 00168076) право постійного користування земельною ділянкою площею 109,8123га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3 яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:08:589:0041 у відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Б №010252.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на користь Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ судові витрати, в тому числі за розгляд апеляційної скарги у розмірі 127,50грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Суддя О.В. Чус

Постанова виготовлена

в повному обсязі 08.12.11р.