Постанова № 19915711, 06.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 року Справа № 5005/3917/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І

за участю представників, які були присутні в судовому засіданні 01.12.2011р.:

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов. №70/200 від 30.07.2011р.;

ОСОБА_2.- предст., дов. №70/201 від 30.10.2011р.;

відповідача: ОСОБА_3.- предст., дов. №6 від 01.09.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2011р. у справі №5005/3917/2011

за позовом: публічного акціонерного товариства «Металургтрансремонт»(м. Дніпропетровськ)

до: публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про: стягнення 81184 грн. 98 коп. збитків, повязаних зі сплатою податку на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2011 року у справі №5005/3917/2011 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги ВАТ „Металургтрансремонт” (м. Дніпропетровськ) до ВАТ „Суха Балка” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про стягнення 81184 грн. 98 коп. збитків, повязаних зі сплатою податку на земельну ділянку задоволені.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищик І.В. головуючого, Верхогляд Т.А., Білецької Л.М., постановою від 14.07.2011р. перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011р. у даній справі за результатами розгляду касаційної скарги відкритого акціонерного товариства «Металургтрансремонт»на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р., касаційна скарга задоволена частково. Постанова суду апеляційної інстанції від 14.07.2011р. у справі №5005/3917/2011 скасована, а справа направлена на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відповідач публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Суха Балка»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2011 року у справі №5005/3917/2011 просив скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Сторона вважає помилковим застосування господарським судом ст. 224 ГК України, оскільки між сторонами у справі не виникало будь-яких господарських зобовязань в розумінні ст.ст. 173, 174 ГК України. Відповідач звертає увагу на те, що підставою для визначення та стягнення збитків є акт, передбачений Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, проте такий акт в матеріалах справи відсутній. Судом не надано правової оцінки нормам ст.ст. 76, 112 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 18, 22, 24, 25, 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних обєктів»від 09.07.2010р. Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів того, що саме встановленням охоронної зони йому заподіяно збитки. Крім того, відповідач посилається і на порушення судом норм процесуального права. В порушення ст. 34 ГПК України в якості доказів обґрунтування збитків були взяті копії платіжних доручень про сплату позивачем земельного податку, хоча доказом доведення розміру збитків повинен бути акт, складений відповідно до «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Позивач публічне акціонерне товариство «Металургтрансремонт»(м. Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених у судовому рішенні, та просив залишити судове рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

01.12.2011 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких відповідач

розяснює свою позицію відносно доводів апеляційної скарги і судового рішення.

У судовому засіданні 01.12.2011р. була оголошена перерва до 06.12.2011р. до 10:25.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області №558 від 13.06.2001р. було вирішено надати ВАТ «Металургтрансремонт»право постійного користування земельною ділянкою промисловості (код 1.10.5) загальною площею 7,67 га під розміщення Криворізького локомотивного заводу по вул. Конституційній, 23; визначити на території ВАТ «Металургтрансремонт» право обмеженого користування земельними ділянками (сервітут): площею 0,02 га для проїзду по вул. Конституційній і площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач.

На підставі зазначеного рішення відкритому акціонерному товариству «Металургтрансремонт»був виданий Державний акт на право постійного користування землею. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №539 від 17.10.2001р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2009р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2009р. по справі №31/76-09 між тим ж сторонами і про той же предмет спору, встановлено, що у фактичному користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач. Лінія електропередач (відпайка ВЛ-150 кВ) обліковується на балансі відповідача. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009р.

Оскільки відповідач плату за земельну ділянку, яку використовує під охоронну зону ліній електропередач не здійснює, позивач звернувся з позовом про стягнення з нього збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку під землями сервітуту та отримувати економічну вигоду в повному обсязі, оскільки відповідно до Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних обєктів», охоронні зони ліній електропередач використовуються з обмеженнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.07.2010р. N 2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»охоронні зони обєктів енергетики - зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля.

За приписами ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики, у тому числі і охоронні зони об'єктів енергетики. Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

Підприємства, які будують чи експлуатують об'єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об'єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд (ч.1, 2 ст. 16 вищезазначеного Закону України).

Також слід зазначити, що відповідно до пункту "в" частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Згідно з частиною першою статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Матеріали справи містять лист відкритого акціонерного товариства «Суха Балка»№3371 від 05.07.2010р. до позивача про розгляд питання щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту відносно спірної земельної ділянки, яка використовується відповідачем для розміщення ліній електропередач. Позивач листом від 08.07.2010р. №144 відповів, що не заперечує проти укладання договору та направив необхідні документи, проте договір на встановлення сервітуту сторонами укладений не був.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пункт "д" ч. 1 ст.156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами (ст. 157 Земельного кодексу України).

Пунктом 4 ст. 101 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Оскільки встановленні ВАТ «Металургтрансремонт»рішенням міської ради обмеження (сервітут) щодо використання земельної ділянки безперечно призводять до заподіяння збитків власнику земельної ділянки у вигляді позбавлення можливості використовувати спірну земельну ділянку під землями сервітуту та отримувати економічну вигоду в повному обсязі та зменшення зниження ступеня прибутковості здійснюваної діяльності, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення збитків повязаних зі сплатою податку на земельну ділянку площею 1,1 га у розмірі 81184 грн. 98 коп. за період з липня 2010р. по грудень 2010р. включно.

Крім того, факт використання відповідачем земельної ділянки площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач та наявність збитків завданих обмеженим користуванням земельною ділянкою був встановлений судовими рішеннями у справі №31/76-09 між тими ж сторонами і про ой же предмет спору, а отже за приписами ст. 35 Господарського процесуального суду України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011року у справі №5005/3917/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат