Постанова № 19915649, 29.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2011 року Справа № 5005/5136/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 1469 від 24.11.2011р.)

при секретарі: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_1., представник, довіреність № 29295/10/10-1 від 19.09.11;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011р. у справі № 5005/5136/2011

за завою Приватного підприємства “Геліос-Д”, м. Дніпропетровськ

до боржника Приватного підприємства ”ГАММА”, м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 року у справі № 5005/5136/2011 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Приватного підприємства”Гелі ос-Д”, м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства ”ГАММА”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства “ГАММА”, м. Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу Приватне підприємство”ГАММА”, м. Дніпропетровськ ; згідно з п.6 ст.31ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що є погашеними вимоги кредиторів до банкрута на суму 322000грн., припинено повноваження ліквідатора та провадження у справі.( а.с.112-113; т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права 86 ГПК України, ст.ст.22,32, п.6 ст.40, ст.52 ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з цією ухвалою господарського суду Дніпропетровської області , її оскаржує в апеляційному порядку Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську, посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, матеріалам, обставинам справи, зокрема :

- оскаржувана ухвала господарського суду позбавила ДПІ здійснити позапланову перевірку банкрута, яка є обовязковою згідно із чинним законодавством;

- господарським судом порушено вимоги ст.ст.19,67 Конституції України, ст.ст.41,78 Податкового Кодексу України, ст.2 ЗУ”Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст.4,4-7,43 ГПК України, вимоги Розяснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові від 29.12.76р. №11 “Про судове рішення”, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950року;

- господарським судом порушено вимоги ст.ст.25,52 ЗУ ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки ліквідатором неналежним чином виконано обовязки згідно з вимогами ЗУ ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, внаслідок чого не було сформовано належним чином баланс боржника;

- Лівобережна МДПІ не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, в якому було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ініціюючий кредитор, боржник правом участі в судовому засіданні ( ст.22 ГПК України) не скористались, як не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України), про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2011року ( а.с.5, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненої згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.20002р. № 75; а також поштовими повідомленнями про вручення вказаної ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду сторонам ( а.с.135;138).

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, а також те, що апеляційний господарський суд обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги, неявка представника боржника, ініціюючого кредитора не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, будь-які клопотання, учасників процесу до апеляційного господарського суду про подальше відкладення розгляду справи не надходили, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України , виходячи з наступних підстав.

20.04.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №5005/5136/2011 за заявою Приватного підприємства ”Геліос Д” до боржника Приватного підприємства ”ГАММА”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом на підставі ст.52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “ ( а.с.1; т.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості на суму 75000 грн. 00 коп., що підтверджується договором № 01/12, рахунком №20/12, накладною, простим векселем серії АА №1038289, протестом про неоплату цього векселя від 11.03.2011р., виконавчим надписом нотаріуса від 11.03.2011року, актом прийому передачі цінних паперів по договору №01/12 від 10.01.2011року, акт предявлення векселя до сплати від 09.03.2011року, постановою Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.03.2011р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення на підставі протесту про неоплату векселя, постановою Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 11.04.2011р. про повернення виконавчого документу без виконання через відсутність боржника за його місцезнаходженням та відсутністю у боржника майна і грошових коштів. ( а.с.3-17;28-29;т.1).

Постановою ВДВС Індустріального МУЮ від 11.04.2011р. підтверджується неможливість виконання вищевказаного виконавчого надпису за рахунок майна боржника, а також через відсутність грошових коштів ( а.с.29; т.1).

Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.04.2010р. серії АЕ №823346 ініціюючий кредитор посилався на підтвердження факту відсутності боржника юридичної особи за місцезнаходженням. (( а.с.27;т.1); оригінал цієї довідки залучено до матеріалів справи). При цьому згідно з вищевказаним витягом місцезнаходження боржника було зазначено адресу: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, провулок Фестивальний, буд..20, кв.8 ( а.с.27; т.1).

Відповідно до ст.93 ЦК України ( в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи ( переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 ЗУ від 15.05.2003р. №755-1V”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р., №755-1V ( редакції з 19.05.2011р., що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ініціюючий кредитор довів факт відсутності первинних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням про, що також зазначено п.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. ”Про судову практику у справах про банкрутство”.

28.04.2011р. постановою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі боржник ПП”ГАММА” м. Дніпропетровськ було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1рік, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ( а.с.33; т.1), її не було змінено чи скасовано в апеляційному та в касаційному порядку, однак , і жодним із учасників судового процесу вказана постанова не була оскаржена ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Зазначена постанова набрала законної сили ( ст.115 ГПК України) та Лівобережною міжрайонною ДПІ її було отримано 31.05.2011р., що визнається скаржником, не спростовується, підтверджується змістом листа Лівобережної міжрайонної ДПІ від 31.05.2011р. ( а.с.55;т.1). Отже, з 31.05.2011р. скаржника було проінформовано про те,що боржника визнано банкрутом та по відношенню до нього відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, Лівобережна МДПІ у відповідності до ч.5 ст.52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” могла реалізувати свої права, як потенційного кредитора, щодо заявлення в місячний строк з дня отримання повідомлення ліквідатора грошових вимог до банкрута.

Цим же листом від 31.05.2011р. № 17477/10/10-1 Лівобережна міжрайонна ДПІ повідо- мила ліквідатора про відсутність податкового боргу за підприємством банкрута станом на 31.05.2011р., однак, зазначила про необхідність проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Однак, зазначена норма матеріального права передбачає, що вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними, що підтверджується вищенаведеними доказами, зокрема, документами виконавчого провадження.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник це субєкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед кредиторами, у тому числі зобовязання щодо сплати податків і зборів( обовязкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, зазначеною ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

-відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України, на що і посилався ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення справи.

Статтею 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, зокрема, що ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника ( органів управління банкрута), здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

22.09.2011р. до господарського суду ліквідатором було надано на затвердження господарському суду звіт ліквідатора з додатком та ліквідаційний баланс банкрута ( а.с.105; т.1). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011року було затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено. Вищевказана ухвала господарського суду і є предметом апеляційного оскарження.

З матеріалів справи вбачається,що згідно з Витягом із Единого реєстру заборони відчудження об”єктів нерухомого майна від 25.05.2011р., ( а зазначену справу порушено 20.04.2011р., заяву ініціюючим кредитором подано 14.04.2011р.), 28.03.2011р. було вчинено напис №4 про тип обтяження арешт нерухомого майна за адресою: м.Олександрія,Кіровоградська область, вул..Героїв Сталінграду, буд..19 “б”, яке належить власнику ПП”Гамма” ( а.с.51); також стосовно цього нерухомого майна, що належить боржнику, було вчинено записи щодо обтяження 28.04.2010р., 24.04.2007р.; також зазначений Витяг від 25.05.2011р. містить запис від 26.05.2005р. про заборону відчудження обєкту нерухомості, що належить боржнику 15/50 частини будівлі кінотеатру “Мир” за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт.Приазовське, вул.. Пушкіна, №5 ( а.с.50). Натомість, матеріали справи не містять, а ліквідатором, в межах ліквідпроцедури не з”ясовано та не надано господарському суду доказів в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України, підтверджуючих факт відсутності у боржника нерухомості як у м.Олександрія, Кіровоградська область, так і в Запорізькій області в смт. Приазовському; а до звіту ліквідатора лише надано довідку Дніпропетровського МБТІ від 06.06.2011року №6579 про відсутність відомостей про реєстрацію права власності за боржником на нерухоме майно лише в м.Дніпропетровську ( а.с.63).

Також, з витягу із Держреєстру обтяжень рухомого майна від 25.05.2011року ( а.с.82-88) вбачається,що було накладено арешти на автотранспорт боржника ( автомобіль вантажний “МАN” №ВА0761 АІ( запис №13 від 27.10.2010р.); автомобіль вантажний ЗІЛ 138 А № 03656ОН ( запис №12 від 12.11.2009р.); автомобіль SKODA Fabia Combi №05105ОМ( запис №10 від 23.04.2009р.), тоді як довідкою ДАІ від 18.05.2011р. №14/2 РЕР-2022 ( а.с.65) підтверджується,що лише станом на 13.05.2011р. за ПП”Гамма” автотранспортні засоби не зареєстровані, тоді як справу про банкрутство порушено було 20.04.2011р., а ліквідпроцедуру розпочато 28.04.2011р. ( а.с.33-34). Тобто, ліквідатором не встановлено та недоведено належними доказами відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України факт відсутності рухомого майна ( автотранспорта) у боржника саме станом на 28.04.2011р. ( день відкриття ліквідпроцедури), не вжито заходів по зясуванню цих обставин та розшуку майна.

Вищевказані обставини свідчать про те, що обовязок ліквідатора щодо пошуку майна боржника, формування ліквідмаси у відповідності до ст.25 ЗУ“ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не було виконано належним чином, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав цим обставинам належної правової оцінки згідно з вимогами закону, тому висновок господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваної ухвали господарського суду щодо затвердження ліквідбалансу банкрута, звіту ліквідатора, припинення провадження , ліквідації банкрута у справі в звязку з цим є передчасним та таким, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи. За цих підстав ухвала господарського суду підлягає скасуванню. Щодо решти доводів апеляційної скарги, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки не спростовують вищевикладеного.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки.

Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обовязкових платежів).

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ“ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, доки не буде встановлено фактична наявність або відсутність податкового боргу у платника податків відсутнього боржника, постанова про визнання його банкрутом стосується обовязку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобовязань перед бюджетом у такого платника податків.

Відтак, ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обовязків органів ДПІ, а остання не може бути позбавлена права оскарження зазначених ухвал господарського суду. А порушення прав органів ДПІ полягає в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю та правильністю обчислення та сплати податків.

Розглядаючи апеляційну скаргу МДПІ, яка не підтвердила доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги вищевикладене та положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України. Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності податкової заборгованості банкрута ( постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011р. у справі № 5005/5136/2011скасувати.

Матеріали справи направити на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М.Лисенко

повний текс постанови підписано 02.12.2011р.