Постанова № 19915456, 14.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 року Справа № 5013/982/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Єрьоміній К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 510- ГО/10 від 27.12.10;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 22.10.10;

представник третьої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2011р. у справі №5013/982/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий

банк”, м.Київ

до відповідача підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з

обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Альтаір-Інформ”, м.Київ

без самостійних

вимог на предмет

спору на стороні відповідача

про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості

у розмірі 162 538 434 грн. 29 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2011р. (суддя Змеул О.А.) у справі №5013/982/11 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ “Український промисловий банк”.

Стягнуто з ПзІІ в формі ТОВ "Кіровоград-Нафта" на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованість за Генеральним договором №148-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 24.06.2008р. у сумі 162 538 434,29 грн., державне мито в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування вищезгаданого рішення місцевим господарським судом покладено неналежне виконання Позичальником /ТОВ “Альтаір-Інформ”/ умов укладених в рамках генеральної угоди №148-08 від 24.06.2008р. кредитних договорів, а саме, відсутність доказів погашення кредитної заборгованості, що за умовами наведених вище правочинів є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції при його прийнятті не було взято до уваги наявність відкритого виконавчого провадження з виконання наказу у іншій справі №34/240 про стягнення з ТОВ “Альтаір-Інформ” на користь ТОВ "Український промисловий банк" заборгованості за генеральним договором №148-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 24.06.2008р., що тягне за собою подвійне стягнення спірної заборгованості, чим порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ “Альтаір-Інформ” та ТОВ "Кіровоград-Нафта"; наполягає на неправомірній зміні обтяження іпотечного майна без відома Іпотекодавця тощо.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, 24.06.2008р. між ТОВ "Український промисловий банк” (далі - Банк/Позивач) та ТОВ “Альтаір-Інформ” (далі - Позичальник/Боржник/третя особа) укладено Генеральний договір №148-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі- Генеральний договір) на цілі, що відповідають статутній діяльності Позичальника та не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п.2.2. Генерального договору, сторони (Банк та Позичальник) домовились, що кожна кредитна операція буде здійснюватись Банком за письмовою заявою Позичальника і проводитись на підставі кредитних договорів, укладених сторонами в межах встановленого Генеральним договором ліміту.

Згідно з п.2.4. Генерального договору, на момент укладення останнього ліміт кредитування становив 108 000 000,00 грн. Строк здійснення кредитування встановлений у період з 24.06.2008р. до 04.06.2013р.

Згаданий вище Генеральний договір є визначальним та основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникають усі наступні правовідносини щодо здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

Отже, з метою реалізації положень Генерального договору щодо визначення конкретних умов здійснення кредитування, виходячи із встановленого в ньому ліміту, між Позичальником та Банком було укладено наступні кредитні договори:

1.№148-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 24.06.2008р. (надалі кредитний договір-1) на суму 12 000 000,00 грн. /з урахуванням додаткових угод від 29.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 28.11.2008р., 25.12.2008р., що є його невідємними частинами/;

2.№148-02/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 25.06.2008р. (надалі кредитний договір-2) в розмірі 12 000 000,00 грн. /з урахуванням додаткових угод від 29.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 28.11.2008р., 25.12.2008р., що є його невідємними частинами/;

3.№148-03/К-08 (в національній валюті) на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 15.07.2008р. (надалі кредитний договір-3) в розмірі 66 000 000,00 грн. /з урахуванням додаткових угод від 29.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 28.11.2008р., 25.12.2008р., що є його невідємними частинами/;

4.№148-04/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 29.07.2008р. (надалі кредитний договір-4) в розмірі 18 000 000,00 грн. /з урахуванням додаткових угод від 29.08.2008р., 30.09.2008р., 31.10.2008р., 28.11.2008р., 25.12.2008р., що є його невідємними частинами/.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Генеральним договором передбачено, що Позичальник за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань зобов'язується сплатити Банку неустойку та відшкодувати збитки в порядку, передбаченому Генеральним договором, договорами кредиту та чинним законодавством України.

Також, у пункті 7.2. Генерального договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов будь-якого з Договорів кредиту, укладених в межах цього генерального договору, Позичальник несе відповідальність у випадках та розмірі, зазначених у кожному окремому Договорі кредиту.

Відповідно до п.8.1. кредитних договорів, у разі порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, уклавши Генеральний договір №148-08 від 24.06.2008р., а також, в його межах згадані вище кредитні договори, Позичальник погодився на всі умови, визначені цими договорами та взяв на себе обов'язок їх виконувати.

Проте, всупереч умовам Генерального договору та укладених в його межах кредитних договорів, Позичальник свої грошові зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, згідно наданому позивачем обґрунтованому розрахунку, заборгованість відповідача станом на 12.08.2011р. становить 162 538 434,29 грн., у тому числі 104 179 752,00 грн. заборгованості за кредитом, 48 675 554,86 грн. заборгованості по процентах та 9 683 127,43 грн. пені.

Відповідно до наданої позивачем довідки, проценти за користування кредитом нараховані Позичальникові по 30.11.2010р. включно, адже подальше їх нарахування припинено на підставі рішення кредитного комітету ТОВ “Укрпромбанк” від 30.11.2010р.

Відповідно до п.4.1 Генерального договору, виконання Позичальником зобов'язань за цим договором та за кожним з укладених в його межах Договорів кредиту (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Генеральним договором та Договорами кредиту) забезпечується іпотекою нерухомого майна.

Пунктом 4.3 Генерального договору передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором забезпечується також всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Так, в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором №148-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 24.06.2008р., між ТОВ "Укрпромбанк" та ПІІ ТОВ "Кіровоград-Нафта" (Іпотекодавець/Відповідач) укладено іпотечні договори №148/Zіп-08-1 від 25.06.2008р. та №148/Zіп-08-2 від 29.07.2008р.

Частинами 1,3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. Таке право Іпотекодержателя, в свою чергу, передбачено й п.п.2.1.4., 4.3 Іпотечних договорів.

Згідно ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, зокрема, доведеність факту наявності кредитної заборгованості ТОВ “Альтаір-Інформ” перед ТОВ "Укрпромбанк" у загальному розмірі 162 538 434,29 грн., а також, з огляду на визначені п.п.2.1.4., 4.3 наведених вище договорів іпотеки та нормами чинного законодавства України права Іпотекодержателя /Банку/, задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про звернення стягнення на майно за договорами іпотеки №148/Zіп-08-1 від 25.06.2008р. та №148/Zіп-08-2 від 29.07.2008р. колегія суддів вважає цілком обґрунтованим.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень апеляційний господарський суд вважає за доцільне зауважити наступне:

Так, дійсно, 09.06.2010р. господарським судом м.Києва прийнято рішення у справі №34/240 про стягнення з ТОВ “Альтаір-Інформ” на користь ТОВ “Укрпромбанк” заборгованості у сумі 140 990 834,77 грн. за Генеральним договором №148-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 24.06.2008р. Більш того, на виконання даного рішення видано наказ №34/240 від 23.07.2010р. та відкрито виконавче провадження.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта стосовно того, що прийняття рішення про звернення стягнення на іпотечне майно при існуванні вищезгаданого рішення господарського суду м.Києва про стягнення кредитної заборгованості стане наслідком подвійного стягнення, оскільки, відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, згідно довідки ТОВ “Укрпромбанк” №7804 від 10.08.2011р., кошти на виконання згаданого вище рішення суду від 09.06.2010р. у справі №34/240 за період з 09.06.2010р. по 10.08.2011р. надійшли на накопичувальний рахунок ліквідатора позивача лише у сумі 28,82 грн.

Слід зауважити також, що будь-яких обмежень чи застережень для іпотекодержателя у разі звернення стягнення на заставне майно при наявності судового рішення про стягнення заборгованості з основного боржника чинне законодавство України не містить. Отже, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, не звільняє Іпотекодавця від взятих до виконання зобов'язань за Іпотечним договором та не може бути підставою для позбавлення Іпотекодержателя права задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна.

З приводу посилань апелянта на зміну обтяження переданого в іпотеку нерухомого майна, у зв 'язку зі збільшенням ліміту кредитування, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що за п.1.1 Іпотечних договорів, іпотекою забезпечуються такі вимоги Іпотекодержателя, як повернення кредитних коштів у валюті фактичної заборгованості за кожним з договорів, що укладені в межах та Генерального договору; сплата процентів за користування кредитними коштами; сплата Іпотекодержателю комісії за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Тобто, умовами Іпотечних договорів №148/Zіп-08-1 від 25.06.2008р. та №148/Zіп-08-2 від 29.07.2008р. чітко визначено коло вимог, які Іпотекодержатель може пред'явити Іпотекодавцю у разі порушення Позичальником умов Генерального договору або/чи укладених в його межах кредитних договорів. В той же час, іпотечні договори укладені з урахуванням змін ліміту кредитування за вказаним Генеральним договором, що спростовує доводи скаржника щодо змін обтяження іпотечного майна без відома Іпотекодавця.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим за умов надання належної правової оцінки наявним у справі доказам, у звязку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2011р. у справі №5013/982/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-Нафта”, м.Кіровоград, без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.А. Сизько