Постанова № 19915149, 08.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 року Справа № 5005/5367/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий: Князєва Є.Г., паспорт серії АК № НОМЕР_1 від 02.05.99,

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011р. у справі № 5005/5367/2011

за заявою боржника приватного підприємства “Агротехсервіс НК”, м.Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011 року по справі № 5005/5367/2011 (суддя Примак С.А.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора арбітражного керуючого Князєвої Є.Г; ліквідовано юридичну особу - приватне підприємство “Агротехсервіс НК”; провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Новомосковська обєднана державна податкова інспекція, м.Новомосковськ подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, а провадження у справі припинити, посилаючись на те, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника - приватного підприємства “Агротехсервіс НК” на суму 510 400 грн. не є безспірними.

Арбітражний керуючий Князєва Є.Г. просила припинити апеляційне провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки.

Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 статті 210 Господарського кодексу України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обовязкових платежів).

Крім того, статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обовязків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної ухвали. Порушення прав органів ДПІ може полягати в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функції органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення т сплати податків.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті, у звязку з чим доводи арбітражного керуючого Князєвої Є.Г. про припинення апеляційного провадження до уваги судовою колегією не приймаються.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Справа № 5005/5367/2011 про банкрутство приватного підприємства “Агротехсервіс НК” порушена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 року за заявою боржника в порядку ст.51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Зазначена ухвала отримана представником скаржника 04.05.2011 року (а.с.36).

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема:

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною 1 цієї статті, зокрема, такі відомості :

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону до заяви боржника додаються:

рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника .

На підтвердження неплатоспроможності заявником-боржником до матеріалів справи надані: договір №9-ФП про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 05.11.2010 року, за умовами якого ОСОБА_2 надав боржнику 530 000 грн. в якості безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, а боржник зобовязався повернути вказану фінансову допомогу до 10.12.2010 року; заяву ОСОБА_2 від 03.03.2011 року, адресовану боржнику, про визнання грошових вимог у сумі 510 400 грн.; рішення засновника про припинення приватного підприємства “Агротехсервіс НК”, призначення головою ліквідаційної комісії Кузнєцова М.Г., на якого покладено право підпису документів підприємства у період його ліквідації.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо вартості майна боржника юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобовязані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у звязку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Частиною 1 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для предявлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік предявлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення і з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.105 Цивільного кодексу України у Бюлетені державної реєстрації від 21.01.2011 року № 167(2) розміщено оголошення про ліквідацію приватного підприємства “Агротехсервіс НК”.

Повідомлення про рішення власників приватного підприємства “Агротехсервіс НК” від 08.01.2011 року щодо ліквідації останнього безпосередньо було направлено скаржнику - Новомосковській обєднаній державній податковій інспекції.

Постанова про визнання боржника банкрутом від 19.05.2011 року була отримана представником скаржника 04.06.2011 року (а.с.51).

Також в газеті “Голос України” № 102 (5102) від 07.06.2011 року було розміщено оголошення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Князєвої Є.Г. із зазначенням адреси для листування, а також повідомлено про місячний строк з дня публікації оголошення для прийняття претензій кредиторів.

Оскаржувана ухвала суду від 02.08.2011 року отримана представником скаржника 11.08.2011 року (а.с.102).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна і реєстр вимог кредиторів з даними про розмір погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

За запитами ліквідатора було надано відповіді: Новомосковського ВРЕР підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області вих.№ 14/8РЕР-378 від 08.06.2011 року про відсутність у боржника автотранспортних засобів; Відділу Державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції № 03-14/8030 від 16.06.2011 року про відсутність на виконанні виконавчих документі стосовно боржника; Інспекції державного технічного нагляду № 1892-02-13 від 17.06.2011 року про відсутність у боржника зареєстрованої сільськогосподарської техніки; відділу Держкомзему у м.Новомосковськ Дніпропетровської області вих.№988 від 25.06.2011 року про відсутність зареєстрованих за боржником земельних ділянок у м.Новомосковську; Бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” № 01-241 від 08.07.2011 року про відсутність інформації щодо обєктів нерухомого майна, яке належить боржнику; Центрального відділення ПуАТ “Себ Банк” про закриття 20.05.2011 року поточного рахунку боржника № 26001010104110.

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс місцевий господарський суд правильно встановив та виходив з того, що наданими до звіту і ліквідаційного балансу доказами встановлено, що ліквідатором вжито всі заходи, передбачені ст.ст. 23,25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, по виявленню майна банкрута, ліквідаційної маси та задоволенню вимог кредитора.

Матеріали справи не містять заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника.

На час винесення оскаржуваної ухвали Новомосковською обєднаною державною податковою інспекцією не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України).

Доводи скаржника про те, що матеріалами справи не підтверджена безспірність вимог кредитора, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки при зверненні боржника до суду із Заявою в порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність; тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

При порушенні провадження у справі за ознаками ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” загальні умови ініціювання справи про банкрутство не можуть бути застосовані (безспірність вимог, розмір та строк неоплати грошових зобовязань).

Також, виходячи з системного аналізу частин 1,2,3 статті 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, слід зазначити, що законодавець не вимагає подання доказів порушення виконавчих проваджень при порушенні справи про банкрутство за заявою боржника.

Зазначена правова позиція підтверджується висновками, викладеними як в постанові Верховного Суду України від 27.10.2008р. № 09/252 по справі № 5/65-09, так як в постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2010року по справі № Б-19/139-09.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті, оскільки не спростовують вищевикладене та правову оцінку матеріалів справи згідно із законом.

Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, передбачені статтею 104 господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції, м.Новомосковськ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2011р. у справі № 5005/5367/2011залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.М. Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Повний текст постанови підписаний 08.11.2011 року.