Рішення № 19912302, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/35707.12.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Простягнення 26155, 29 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Хімяк Т.Я.

Від відповідача: Кіорогло І.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення 24990, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 976, 32 грн. пені та 188, 97 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/357 та призначено її розгляд на 07.12.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти стягнення страхового відшкодування в порядку регресу заперечень не навів, просив відмовити у позовних вимогах про стягнення пені та річних у звязку з пропуском строку позовної давності.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010 р. на вул. Грінченка у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля Tucson», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

ОСОБА_1 15.06.2010 р., керуючи автомобілем Tucson», державний номер НОМЕР_2, на вулці Грінченка в м. Києві, при зміні напрямку руху (повороті праворуч), не пропустив автомобіль «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення з вказанм автомобілем, що призвело до пошкодженея транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана Відділом ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 15.06.2010 р., та постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 05.07.2010 року в адміністративній справі № 3-6782/10, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. на користь держави.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.07.2010 року в адміністративній справі № 3-6782/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «ІЛТА».

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3565 від 19.08.2009 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2.2. договору добровільного страхування наземного транспорту № 3565 від 10.07.2009 р. визначено, що страховим ризиком, зокрема, є КАСКО, цивільна відповідальність та нещасний випадок.

16.06.2010 р. ТОВ «ІЛТА»письмово повідомило позивачу про настання страхового випадку у звязку з ДТП, в яку потрапив працівник ТОВ «ІЛТА», що підтверджується подорожнім листом № 820 від 15.06.2010 р., у звязку з чим 25.06.2010 р. позивачем було оглянуто пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1 та складено протокол № 03/07 огляду транспортного засобу

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, замовив у СПД ОСОБА_3, що діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 7300/08 від 17.06.2008 р., проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Відповідно до звіту СПД ОСОБА_3 № 03/07 від 29.07.2010р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, становить 32553, 47 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до страхового акту № 2250 від 23.07.2010 р., дорожньо-транспортна пригода, що сталася 15.06.2010 р., в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, відповідає умовам страхування і є страховим випадком. На підставі цього позивач вирішив згідно заяви страхувальника виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»25126, 55 грн.

Фактично сплати страхового відшкодування відбулася шляхом проведення взаємозаліку взаємних однорідних вимог відповідно до угоди № 1 від 23.07.2010 р. між страховиком та страхувальником.

Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2010 року в адміністративній справі № 3-6782/10 ОСОБА_1, який керував автомобілем Tucson», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Peugeot 206», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу Tucson», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «НАСК «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/1255846 (третій тип договору).

З огляду на те, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3565 від 19.08.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1, - Відкритого акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА», у звязку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу вих. № 1017/0/17-11 від 28.04.2011 р. про відшкодування шкоди в розмірі 25126, 55 грн. (в порядку регресу).

Проте відповідач дану вимогу залишив без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення 24990, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 976, 32 грн. пені та 188, 97 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

Підпунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи те, що розмір франшизи у відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1255846 становить 510, 00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 25500, 00 грн., то сума страхового відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) становить 24990, 00 грн. (25500, 00 грн. 510, 00 грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача 976, 32 грн. пені за період з 14.06.2011 р. до 14.09.2011 р. у звязку з простроченням виплати страхового відшкодування відповідачем, посилаючись на п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Дослідивши наданий позивачем суду розрахунок, господарський суд визнав його обґрунтованим у звязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 188, 97 грн. трьох відсотків річних у звязку з простроченням виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 24990, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 976, 32 грн. пені та 188, 97 грн. трьох відсотків річних

З огляду на вищенаведене, позов ВАТ «Страхова компанія «НОВА»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»(вул. М. Раскової, 11, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код 31241449) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп., 976 (девятсот сімдесят шість) грн. 32 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 97 коп. річних відсотків, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

12.12.2011