Рішення № 19912263, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/23130.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція"

про стягнення 45 716, 48 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю; від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансекспедиція” про стягнення заборгованості в розмірі 45716, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” (Банк), та ОСОБА_2 (Позичальником) було укладено кредитний договір №12.71/07-СК від 09.11.2007 у відповідності до умов якого Банк надає Позичальникові кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання. З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором між позивачем (Банком) та відповідачем (Поручителем) було укладено договір поруки №12.71/07-ДП1 від 09.11.2007 умовами якого передбачено, що поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №12.71/07-СК від 09.11.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього. У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2. своїх зобовязань за вищевказаним кредитним договором позивач просить суд стягнути ТОВ “Укртрансекспедиція” суму заборгованості, яка складається з 27265, 96 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4689, 75 грн. інфляційних втрат, 817, 98 грн. трьох відсотків річних та 2118, 90 грн. пені, нарахованих у звязку з несвоєчасним поверненням кредиту; а також 8616, 45 грн. простроченої заборгованості за процентами за період з 24.05.2010 р. до 23.05.2011 р., 1312, 80 грн. інфляційних втрат, 230, 18 грн. трьох відсотків річних та 664, 46 грн. пені, нарахованих через несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 2118,90 грн. пені, нарахованих через несвоєчасним поверненням кредиту.

Ухвалою суду від 29.07.2011 було порушено провадження у даній справі № 37/231 та призначено її розгляд на 07.09.2011, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2011 витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 07.09.2011 залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено до 19.09.2011.

Ухвалою суду від 19.09.2011 залучено до участі у справі відповідачем ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 19.09.2011 провадження у справі припинено.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними ухвалами подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено. Ухвали Господарського суду м. Києва від 19.09.2011 у справі №37/231 про залучення до участі у даній справі відповідачем ОСОБА_2 та про припинення провадження у справі №37/231 скасовано повністю. Справу передано на розгляд Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2011 справу прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б., розгляд справи призначено на 30.11.2011.

В судовому засіданні 30.11.2011 представник відповідача не зявився про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а саме: 03680, м. Київ, просп. Глушкова, буд. 40, кв. 610.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (далі Позичальник) було укладено кредитний договір №12.71/07-СК (далі Кредитний договір) у відповідності з умовами пункту 1.1 якого його предметом є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на певних умовах, а саме: сума кредиту 60 000 грн., строк користування по 06 листопада 2009 року, плата за користування кредитом 18% річних.

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання. Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника №26203501000971 в Першій Київській Філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 322852 (пункт 2.2 Кредитного договору).

Кредит надається після набуття чинності Кредитного договору протягом 30 банківських днів за умови підписання з Банком договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором (пункт 2.3 Кредитного договору).

Згідно до пункту 2.5 Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит на особисті потреби.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 9 листопада 2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансекспедиція»(далі Поручитель) та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір поруки №12.71/07-ДП1 (далі Договір поруки).

Відповідно до пункту 1 Договору поруки Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №12.71/07-СК від 9 листопада 2007 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобовязання).

Згідно кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 60000 грн. з строком повернення до 6 листопада 2009 року, та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18 відсотків річних (пункт 2 Договору поруки).

Поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором (пункт 3 Договору поруки).

Відповідно до пункту 4 Договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (пункт 5 Договору поруки).

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та в строки згідно графіка повернення кредиту та сплати процентів, який є невідємною частиною Кредитного договору (графік міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.6 Кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору Банк зобовязаний надати Позичальникові грошові кошти у розмірі та в строк, що встановлений в п. 1.1 Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених Кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених Кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що Банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання за Кредитним договором та надав Позичальникові кредитні кошти в розмірі передбаченому Кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером №TR.2204.1 від 09.11.2007 (копія знаходиться в матеріалах справи).

Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачена умова за якою Позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадках:

-невиконанні Позичальником зобовязань за Кредитним договором;

-реорганізації або ліквідації заставодавця (поручителя, гаранта):

-порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобовязань за договором, що забезпечує виконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором;

-вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором;

-незгоди Позичальника з зміною розміру процентної ставки, запропонованої Банком;

-не сплати процентів за користування Кредитом та Кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобовязань більше трьох банківських днів.

Судом встановлено, що ані Позичальник, ані Поручитель взяті на себе зобовязання за Кредитним договором та Договором поруки не виконали в результаті чого станом на 23 травня 2011 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом в сумі 27265,96 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 24.05.2010 до 23.05.2011 в сумі 8616,45 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 27265,96 грн. та простроченої заборгованості за процентами в сумі 8616,45 грн. за період з 24.05.2010 до 23.05.2011 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 8.1 Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов Кредитного договору більше трьох банківських днів, Позичальник зобовязаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобовязань.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем зобовязання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2118,90 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 664,46 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що з договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно частини 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, у випадку невиконання позичальником зобовязань за Кредитним договором, відповідач, як Поручитель, несе відповідальність у межах визначених Договору поруки, а саме, як зазначалось раніше відповідно до пункту 4 Договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (пункт 5 Договору поруки).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення з відповідача, на підставі статті 625 ЦК України 3% річних щодо повернення кредиту в сумі 817,98 грн., 3% річних по сплаті процентів за користування в сумі 230,18 грн., інфляційні втрати за кредитом в сумі 4689,75 грн., інфляційні втрати за процентами по користуванню кредитом в сумі 1312,80 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансекспедиція” (31110031 03680, м. Київ, проспект Глушкова, будинок, 40, квартира, 610 ідентифікаційний код 31110031) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) грошові кошти в розмірі 27265 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят пять) грн. 96 коп. заборгованості за кредитом, 8616 (вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 45 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1048 (тисяча сорок вісім) грн. 16 коп. 3% річних, 6 002 (шіть тисяч дві) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 2 783 (дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 36 коп., 458 (чотириста пятдесят вісім) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Р.Б. Сташків Повний текст рішення підписано 15.12.2011.