Рішення № 19912039, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/24128.11.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант"

доЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

провідшкодування шкоди в сумі 6 160,30 грн.,

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю; від відповідача ОСОБА_2., представник за довіреністю. СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі відповідач) про стягнення 6160,30 грн. Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування №06-R/01-040-02372 від 24.09.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «HYUNDAI SONATA»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу (претензію №03/1076 від 07.04.2010) про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі № 34/241 та призначено її розгляд на 28.11.2011.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що в надісланій позивачем претензії не було додано документів на підтвердження сплати своєму страхувальникові частки страхового відшкодування в розмірі 4845, 10 грн., додана карта рахунку: 36.1.1 не може вважатися належним доказом, оскільки даний документ не підписаний уповноваженою особою. Відтак, позивач не виконав умови досудового порядку врегулювання спору, передбаченого ГПК України, не надав документів необхідних для прийняття рішення страховиком щодо виплати страхового відшкодування, передбаченого статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»то вимоги щодо відшкодування йому судових витрат є необґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 10.11.2009 №1803 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2009 у адміністративній справі № 3-14533/09, 07.11.2009 в м. Києві по вул. Б. Хмельницького була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «HYUNDAI SONATA»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_3 із автомобілем «Mitsubishi Pajero Wagon»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4. вимог пунктів 2, 3, 10.1, 15, 12 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 10.11.2009 №1803 та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2009 у адміністративній справі № 3-14533/09. Вказаною постановою суду ОСОБА_4. визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «HYUNDAI SONATA».

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору добровільного страхування №06-R/01-040-02372 від 24.09.2009, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" та ОСОБА_3.

За вищезазначеним договором страхування та страховим актом № СТ/09/3320 від 04.12.2009, позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль «HYUNDAI SONATA», 6160,30 грн., з яких: 4845,10 зараховано в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором №06-R/01-040-02372 від 24.09.2009, 1 315,20 грн. готівкою через касу. Факт виплати зазначених коштів гр. ОСОБА_3 підтверджується карткою рахунка: 68.5.3 від 04.12.2009 та видатковим касовим ордером від 04.12.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі “Вісник Верховного Суду України”№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Відтак, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант”, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6160,30 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 10.11.2009 №1803 -транспортний засіб автомобіль Pajero Wagon»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди «HYUNDAI SONATA», належить ОСОБА_4.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Mitsubishi Pajero Wagon»встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_4. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «HYUNDAI SONATA», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Mitsubishi Pajero Wagon»ОСОБА_4. була застрахована у відповідача на підставі Полісу № ВС/2952914, відповідно до якого ПАТ "Страхова компанія "Україна" (яка є правонаступником ЗАТ «Страхова компанія «Україна»)взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля itsubishi Pajero Wagon», і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВС/2952914,) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500 грн., франшиза 510 грн. (пункт 2 Договору), строк дії з 22.12.2008 до 21.12.2009.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з частиною 17 статті 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як убачається зі звіту №00084 про визначення вартості матеріального збитку від 16.11.2009, вартість відновлювального ремонту автомобіля SONATA»у результаті його пошкодження при ДТП складає 6772,28 грн., проте відповідно до рахунка-фактури №АР-0006162 від 12.11.2009 реальна вартість цих робіт склала 6 458,80 грн.

Таким, чином, реальні збитки власника автомобіля SONATA»склали суму 6458,80 грн.

Враховуючи зазначене, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 160,30 грн. страхового відшкодування, яке полягає у відшкодуванні збитків завданих внаслідок спірної ДТП.

07.04.2010 позивачем було подано до відповідача претензію (регресну вимогу) №03/1076 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВС/2952914, в сумі 6160,30 грн. До вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВС/2952914, проте не було додано документів на підтвердження сплати своєму страхувальникові частки страхового відшкодування в розмірі 4845, 10 грн., про що свідчить відповідь на претензію №344 від 09.06.2010, та не заперечується самим позивачем.

Листом від 06.06.2011 №03/1179 позивач надіслав картку рахунку 36.1.1. за Договором добровільного страхування №06-R/01-040-02372 на підтвердження факту проведення взаємозаліку з ОСОБА_3. на суму 4845,10 грн.

У відповідь на вищевказаний лист відповідачем у листі №413 від 20.06.2011 зокрема зазначено, що документ на підтвердження факту проведення взаємозаліку з ОСОБА_3. на суму 4845,10 грн. надісланий без підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи. Отже відповідач просить надати документ, підтверджуючий зазначений вище взаємозалік, а саме: письмову заяву позивача про зарахування 4845,10 в рахунок не сплаченої суми страхувальником частини страхового платежу або письмово оформлений між позивачем та ОСОБА_3. акт взаєморозрахунку.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у вищезазначеній редакції) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що належні докази проведення взаємозаліку з ОСОБА_3 (потерпілою особою) на суму 4845,10 грн. позивач надав відповідачу лише у судовому засіданні. Отже, на вказану суму страхового відшкодування відповідач мав право відстрочити виплату до того моменту, коли позивач надасть належні докази того, що до останнього перейшло право вимоги на цю суму, тобто, що вказану суму страхової виплати має право вимагати позивач замість потерпілої внаслідок ДТП особи.

Враховуючи зазначене, суд відповідно до статті 49 ГПК України покладає державне мито пропорційно вказаній сумі на позивача, оскільки спір у цій частині виник внаслідок неправильних дій позивача (позивач звернувся до суду до того, як надав відповідачу належні докази проведення взаємозаліку на суму 4845,10 грн.).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»(01025, м. Київ, вул. Володимирська,5-Б, ідентифікаційний код 30636550) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування у сумі 6 160 (шість тисяч сто шістдесят) грн. 30 коп., а також 21 (двадцять одну) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.