Рішення № 19912016, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/25813.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія

«МАРС - ТВ»

Простягнення 558,57грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія

«МАРС - ТВ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА

ГРУПА»

Про визнання недійсним Ліцензійного договору №265/М (про надання

невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми

«МНОГОсерийное ТВ») від 01.04.2009р.

Суддя В.В. Палій

Представники:

Від ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» ОСОБА_1 - предст. (дов. від

21.01.2011р.)

Від ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ» ОСОБА_2 предст. (дов. від 28.11.2011р.)

Обставини справи:

Первісні позовні вимоги заявлені про стягнення з ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ» заборгованості в сумі 558,57грн. (485,40грн. основного боргу, 37,10грн. пені, 23,78грн. збитків від інфляції, 12,29грн. 3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Ліцензійного договору №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми (про надання невиключного права га розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ») від 01.04.2009р., а також 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/258, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.11.2011р.

У судовому засіданні 28.11.2011р. представник ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»надав суду витребувані ухвалою суду документи.

Представник ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ»звернувся до суду із заявою про злочин, а саме, просить суд прийняти рішення у порядку передбаченому статтею 97 Кримінально - процесуального кодексу України, шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача за первісним позовом, направити заяву з матеріалами справи для виконання вимог ст. 97, 98 КПК України.

Судочинство у господарському суді здійснюється у відповідності до Господарського процесуального кодексу України. Положеннями Господарського процесуального кодексу України господарському суду не надано повноважень та компетенції щодо прийняття рішень в порядку, який передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України. Вчинення дій, які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції господарського суду. За наведених обставин, подана заява залишається судом без задоволення.

У звязку з находженням 28.11.2011р. зустрічного позову від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «МАРС-ТВ»по справі №20/258 про визнання недійсним Ліцензійного договору №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми (про надання невиключного права га розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ») від 01.04.2009р. та у звязку з необхідністю вирішення питання про наявність підстав для прийняття останнього для спільного розгляду із первісним позовом, розгляд справи 28.11.2011р. відкладено.

Ухвалою від 29.11.2011р. судом прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «МАРС-ТВ»про визнання недійсним Ліцензійного договору №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ») від 01.04.2009р. для спільного розгляду із первісним позовом по справі №20/258.

У судовому засіданні 13.12.2011р. ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»надало відзив на зустрічний позов, відповідно до якого заперечує проти зустрічного позову із посиланням на те, що ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»здійснює виключно дистрибюторську діяльність, а саме, надання прав на розповсюдження телерадіопрограм. При цьому, ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»не здійснює провайдерську діяльність, здійснення якої потребує одержання ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

У судовому засіданні 13.12.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 16.12.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01.04.2009р. між позивачем та відповідачем укладено Ліцензійний договір №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ»), відповідно до умов якого ліцензіар (ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА») надає ліцензіату (ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ») невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ», за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території (м. Київ), способом і в межах, строком, як встановлено цим договором, а ліцензіат зобовязується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у ст. 8 цього договору, сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що усі невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми, у відповідності до умов цього договору, надаються відповідачеві з дати підписання Акту початку надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми за формою, наведеною у додатку №2 до договору в межах строку дії договору виключно на території. При цьому сторони розуміють та погоджуються, що без підписання зазначеного акта, права за цим договором вважаються такими, що ненадані.

Так, 01.09.2009р. сторонами було підписано Акт початку надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ», відповідно до якого позивач за первісним позовом розпочав надання, а ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ»розпочало приймання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ»з використанням визначеної картки умовного доступу.

У зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Ліцензійний договір №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ»), посилаючись на те, що ліцензіар здійснює господарську діяльність по розповсюдженню передач іноземних телеканалів на території України без відповідної правової підстави ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Відповідно, укладений ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»договір без відповідної ліцензії повинен бути визнаний судом недійсним. ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»ввело в оману ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ»при укладення спірного договору, шляхом замовчування обставин, які перешкоджали вчиненню правочину відсутність ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. На підставі ст. ст. 203, 215, 227, 230 ЦК України ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ»у зустрічному позові просить суд визнати недійсним Ліцензійний договір №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ»).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Як вбачається із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.

Відповідно до ст. 42 вказаного Закону, право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Як передбачено ст. 1 даного Закону, ліцензія на мовлення це документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;

ліцензія провайдера програмної послуги це документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж;

провайдер програмної послуги це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж. Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»є дистрибютором телерадіопрограм на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта інформаційної діяльності від 24.10.2007р. та надає іншим особам (у даному випадку, ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ») право на розповсюдження та поширення телерадіопрограм за допомогою багатоканальної телемережі. Відповідно, саме ТОВ «ТРК «МАРС-ТВ»є провайдером програмної послуги.

Зважаючи на те, що ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»є дистрибютором телерадіопрограм, а не провайдером програмної послуги чи організацією мовлення, отже, ТОВ «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»не зобовязано мати ліцензію на мовлення або ліцензію провайдера програмної послуги.

За наведених обставин, наведені у зустрічному позові підстави для визнання недійсним Ліцензійного договору №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ») відсутні.

У звязку з вищевикладеним, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Судові витрати за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

По суті первісного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору ціна договору включає сукупність щомісячної винагороди (роялті) за надання невиключних прав, що належить до сплати протягом строку, на який надаються права у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 8.2 договору розмір щомісячної винагороди (роялті) визначається додатком №1 до цього договору, який є невідємною частиною цього договору.

Так, сторонами було підписано Додаток №1 від 01.04.2009р. до ліцензійного договору №265/М від 01.04.2009р.

Пунктом 2 додатку встановлено, що у звязку з тим, що відповідач надає абонентам можливість перегляду телерадіопрограми за допомогою сигналу у цифровому форматі, розмір щомісячної винагороди (роялті) становить 489,60грн., що є гривневим еквівалентом 60 доларів США.

Відповідно до п.3 додатку позивач зобовязується виставляти відповідачеві рахунки на оплату винагороди (роялті) у строк не пізніше пятого числа місяця наступного за звітним. Неодержання відповідачем рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати винагороди (роялті) відповідачеві.

Згідно з п.4 додатку у відповідності із п. 8.3 договору відповідач зобовязується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати винагороди (роялті) позивача на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.1.10 договору відповідач за первісним позовом зобовязаний вчасно оплачувати позивачеві винагороду відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5 додатку позивач за первісним позовом зобовязується щомісячно, протягом дії договору, направляти поштою відповідачеві акти про надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограми не пізніше ніж до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення відповідачеві відповідного акта, останній зобовязаний направити позивачеві підписаний акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання відповідача акта він зобовязується негайно повідомити про це позивача.

У випадку, коли позивач за первісним позовом протягом вказаного строку не отримує від відповідача підписаного акта або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий акт вважається прийнятим відповідачем, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

В такому випадку акт без підпису відповідача з надписом «зауважень від відповідача у вказаний строк не надійшло»є для сторін підставою вважати права за договором прийнятими відповідачем.

Так, позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом акт №ОУ-0010421 від 30.11.2010р. на суму 485,40грн. за листопад 2010р., що, зокрема, підтверджується описом вкладення у цінний лист із відбитком поштового штемпеля від 22.08.2011р., проте відповідач підписаний зі своєї сторони акт позивачу не повернув, зобовязання по виплаті винагороди за листопад 2010р. у розмірі 485,40грн. не здійснив.

Оскільки на момент звернення позивача за первісним позовом з позовом до суду від відповідача за первісним позовом не надійшло ні підписаного акту, ні мотивованої відмови в підписані даного акту, то суд вважає, що акт є підписаним сторонами спору.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 485,40грн. - несплаченої суми винагороди (роялті) за листопад 2010р.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 485,40грн. основного боргу по виплаті винагороди вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 37,10грн. пені, 23,78грн. збитків від інфляції, 12,29грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку несвоєчасної виплати позивачеві винагороди або частини винагороди, відповідно до умов п. 8 цього договору, відповідач зобовязується сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої позивачеві винагороди за кожний день прострочення.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись з розрахунком пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача у розмірі 37,10грн. пені, 23,78грн. збитків від інфляції, 12,29грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач за первісним позовом не оспорив ціну позову, первісні позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 485,40грн. основного боргу, 37,10грн. пені, 23,78грн. збитків від інфляції, 12,29грн. 3% річних.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «МАРС-ТВ» (м. Київ, вул. Ентузіастів, 11, код ЄДРПОУ 24730499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»(м. Київ, вул. Хрещатик, 46-Б, код ЄДРПОУ 33551564) 485,40грн. основного боргу, 37,10грн. пені, 23,78грн. збитків від інфляції, 12,29грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «МАРС-ТВ»про визнання недійсним Ліцензійного договору №265/М (про надання невиключного права на розповсюдження та поширення телерадіопрограми «МНОГОсерийное ТВ») від 01.04.2009р. відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя В.В. Палій

Повний текст складено 16.12.2011р.