Рішення № 19911957, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/32201.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»

про стягнення 111 762 грн. 03 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю № Д001/11 від 04.01.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 111.762 грн. 03 коп., відповідно до умов Договору фінансового лізингу № KL 080103 від 15.01.08.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжити заходів щодо забезпечення позову та накласти арешт на все майно, яке належить відповідачу в межах суми заявленого позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № KL 080103 від 15.01.08., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.11. порушено провадження у справі № 30/322, розгляд справи було призначено на 10.11. о 11-10.

Позивач частково не виконав вимог ухвали про порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.11. розгляд справи № 30/322 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 01.12.11. о 10-20.

В судовому засіданні 01.12.11. позивачем подано суду уточнений розрахунок суми штрафу, який становить 87045,60 грн.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладене в прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову, які не пов'язані з предметом спору у даній справі та виконанням можливого рішення суду, в звязку з чим клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.11. не зявився, вимоги ухвали суду від 10.11.11. у справі № 30/322 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/322.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»(Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № КL 080103 (далі - Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець, купує і оплачує майно, вказане Лізингоодержувачем, а саме: вантажний автомобіль Renault Magnum сідельний тягач 2001 р.в., номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 11 929 см3, і надає йому право на час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в Графіку платежів.

На виконання умов Договору, позивач придбав вантажний автомобіль Renault Magnum сідельний тягач 2001 р.в., номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 11 929 см3 (далі - Предмет лізингу), вартістю 286 044,00 грн.

На виконаня умов Договору, Предмет лізингу Лізингодавець передав Лізингоодержувачу у зворотний фінансовий лізинг, про що були підписані акт прийому-передачі предмета лізингу від 18.01.08. та уточнений графік платежів від 18.01.08. за Договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Лізингоодержувач повинен оплачувати Лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у розділі 14 цього Договору.

Згідно Уточненого графіку, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі щомісячно, 30-го числа кожного місяця.

Таким чином, відповідно до Уточненого графіку, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: 14.11.08. та 15.12.08. у загальному розмірі 21 985,91 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що лізингові платежі за 14.11.09. та 15.12.09. взагалі не були сплачені віжповідачем, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів становить 21 985,91 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та за період з листопада та грудня 2008 р. не сплатив на користь позивача лізингових платежів в сумі 21985,91 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21985,91 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 11.6 Договору просить суд з відповідача на свою користь 87045,60 грн. штрафу.

Відповідно до п. 11.6 Договору, сторонами погоджено, що після розірвання даного Договору, Лізингодавець має право вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, а також заплатити штраф у розмірі 30 % від неоплаченої вартості предмету лізингу.

Умовами Договору (п. 11.5) передбачено, що Цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду Лізингодавцем якщо Лізингоодержувач істотно порушив цей Договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу, незалежно від належного або неналежного виконання цього Договору. Розірвання Договору відбувається шляхом направлення Лізингоодержувачу повідомлення про розірвання Договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання.

Істотними порушеннями вважаються, зокрема, коли Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу встановленого за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, в звязку з неналежним виконанням останнім умов Договору, а саме, несвоєчасного виконання протягом 46 днів своїх зобовязань щодо сплати лізингових платежів, було надіслано лист-повідомлення № 132/12 від 29.12.08. про розірвання Договору фінансового лізингу з 08.01.09.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 87045,60 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балт-Кій Ексім»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65-А, кімната 23, код ЄДРПОУ 33295627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО Банк Лізинг»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114) 21985 (двадцять одна тисяча девятсот вісімдесят пять) грн. 91 коп. основного боргу, 87045 (вісімдесят сім тисяч сорок пять) грн. 60 коп. штрафу, 1 090 (одна тисяча девяносто) грн. 31 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 08.12.11.