Рішення № 19911946, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/25005.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 34972, 43 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 21.02.2011 року;

від третьої особи не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 33940, 27 грн., пені у розмірі 864, 78 грн. та 3 % річних у розмірі 167, 38 грн., що разом складає 34972, 43 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.04.2009 року в м. Мелітополь по пр. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки БМВ, д/н НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Мазда-6, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд на 25.10.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2011 року подав відзив на позов. У відзиві відповідач наголошував на відсутності обовязку відшкодовувати позивачеві понесені останнім у звязку із виплатою страхового відшкодування витрати та вказував на те, що з постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2009 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 на момент ДТП не досяг повноліття, тобто керував транспортним засобом не на законних підставах.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 25.10.2011 року не з'явилися, однак від позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом документи та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача в судове засідання 15.11.2011 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду подав клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутністю представника ВАТ «НАСК «Оранта».

Представник третьої особи у судове засідання 15.11.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.11.2011 року розгляд справи відкладено на 05.12.2011 року.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 05.12.2011 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2011 року підтримав викладені в минулих засіданнях заперечення.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки № 8385788 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2009 року по справі № 3-2923/09 вбачається, що 30.04.2009 року о 16.20 год. гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем БМВ, д/н НОМЕР_1, в м. Мелітополь по пр. Б. Хмельницького, не витримав безпечної дистанції руху і скоїв зіткнення з автомобілем Мазда-6, д/н НОМЕР_2, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2009 року по справі № 3-2923/09 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Мазда-6, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору № 4380-а/08зп добровільного страхування наземного транспорту від 30.07.2008 року, укладеного між ЗАТ «СК «ВЕСКО»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (висновок спеціаліста № 114/с автотоварознавчого дослідження) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Мазда-6, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 41646, 26 грн.

Як вбачається із страхового акту № 2860-а/09зп від 03.07.2009 року із доповненням № 1 від 02.10.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування загальним розміром 33940, 27 грн.

На виконання умов договору № 4380-а/08зп добровільного страхування наземного транспорту від 30.07.2008 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування загальним розміром 33940, 27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3027 від 03.07.2009 року, № 112 від 02.10.2009 року та № 111 від 02.10.2009 року на загальну суму 10 775, 27 грн. та видатковим касовим ордером від 03.07.2009 року на суму 23165, 00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем БМВ, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Мазда-6, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з наявного в матеріалах справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та гр. ОСОБА_1 укладено поліс № ВВ/8118618 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль БМВ, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, викладене вище спростовує доводи відповідача про відсутності обовязку у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відшкодовувати позивачеві понесені останнім через виплату страхового відшкодування витрати, оскільки на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування» та 993 ЦК України, у позивача виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у порядку регресу.

Щодо заперечень відповідача що гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом на незаконних підставах оскільки на момент ДТП не досяг повноліття, суд зазначає наступне.

В описовій частині постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2009 року по справі № 3-2923/09 зазначено, що гр. ОСОБА_1 1995-го року народження.

Одночасно, в наявних в матеріалах справи довідки № 8385788 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та постанови Павлоградського міськрайонного суду від 29.05.2009 року по справі № 3-2923/09 поряд з іншими порушеннями норм чинного законодавства не встановлено факту керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом БМВ, д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.

До того ж, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року N 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», керування транспортними засобами дозволяється за наявності посвідчення водія. Пунктом 6 цього ж Положення встановлено, що право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли: шістнадцятирічного віку - категорії А1, А; вісімнадцятирічного віку - категорії В1, В, С1, С; дев'ятнадцятирічного віку - категорії BE, C1E, СЕ; двадцятиоднорічного віку - категорії D1, D, D1E, DE, Т.

Тобто оскільки особі 1995-го року народження станом на 30.04.2009 року (момент скоєння даного ДТП) мало б виповнитись чотирнадцять років, останньому не було б видано посвідчення водія жодної категорії.

Поряд з цим, в довідці УДАІ зазначається про наявність у винного в скоєнні ДТП гр. ОСОБА_1 посвідчення водія АЕВ НОМЕР_3.

Із зазначених підстав суд вважає, що в постанові Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2009 року по справі № 3-2923/09 було помилково зазначено, що гр. ОСОБА_1 1995-го року народження, тому заперечення відповідача судом не приймаються до уваги.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу ВАТ «НАСК «Оранта»була направлена відповідна заява № 586-11 від 18.04.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 28.04.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 28.05.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

У звязку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 33940, 27 грн. законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виплати страхового відшкодування позивач нараховує відповідачеві пеню за період з 29.05.2011 року по 28.07.2011 року у розмірі 864, 78 грн.

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

За перерахунком суду, розмір пені за період з 29.05.2011 року по 28.07.2011 року становить 864, 78 грн.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 864, 78 грн.

До того ж, позивач нараховує відповідачеві 3 % річних за період з 29.05.2011 року по 28.07.2011 року у розмірі 167, 38 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 29.05.2011 року по 28.07.2011 року дорівнюють 167, 38 грн.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 167, 38 грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритогоакціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування у розмірі 33940 (тридцять три тисячі девятсот сорок)грн. 27 коп., пеню у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 78 коп., 3 % річних у розмірі 167 (сто шістдесят сім) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 349 (триста сорок девять) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 12.12.2011 року