Рішення № 19911901, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/32513.12.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» простягнення 25 195, 25 грн. треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фанн-транс» товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСервіс»

товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ «МОМ» Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачапредставник ОСОБА_1. (довіреність № б/н від 18.04.2011 року)

відповідачапредставник ОСОБА_2. (довіреність № б/н від 07.12.2011 року)

представники третіх осіб у судове засідання не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна»(стара назва товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна») звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»про стягнення штрафу за простій автомобілів у розмірі 25195,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобовязань, що призвело до простою автомобілів.

Ухвалою Господарським судом міста Києва від 26.04.2011 року позовну заяву повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року, справу направлено для розгляду судом першої інстанції.

В результаті повторного автоматичного розподілу, справу передано на розгляд судді Шевченко В.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 року порушено провадження у справі № 24/325 та призначено її розгляд 16.09.2011 року.

У звязку з неявкою представників сторін судові засіданя неодноразово відкладались.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011 року змінено назву позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»на товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСервіс»та товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ «МОМ».

Призначене на 24.10.2011 року судове засідання не відбулось у зв'язку із звільненням судді Шевченко В.Ю. з посади судді Господарського суду міста Києва (Постанова Верховної Ради України від 06.10.2011 року).

08.11.2011 року справу № 24/325 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Через відділ діловодства суду 12.12.2011 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність правовідносин та підписання акту приймання-передачі послуг без зауважень.

У судовому засіданні 13.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заявок-підтверджень -0003 та LGU12-0004 Відповідачем доручено Позивачу організацію міжнародного перевезення автомобільним транспортом обладнання для сміттєвозів за маршрутом місто Турін (Італія)- місто Київ (Україна).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (стаття 929 Цивільного кодексу України).

Таким чином, обовязки експедитора щодо виконання покладених на нього функцій визначаються укладеним ним та замовником договором.

В свою чергу, Позивач доручив третій особі у справі (товариству з обмеженою відповідальністю «Фанн-транс») виконати покладені на нього функції організації перевезення, яка залучила в якості перевізників товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСервіс»(автомобіль д.н.з. АО3340АІ, причеп АО4141ХХ) та товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ «МОМ» (автомобіль СЕ1220АЕ, причеп СЕ2630ХХ).

19.12.2007 року автомобілі було завантажено відправником та складено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07.

Відповідно до статті 4 та статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Наявність у матеріалах справи складених італійським контрагентом Відповідача міжнародних товарно-транспортні накладних (CMR) №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07 є підтвердженням належного виконання Позивачем своїх зобовязань в частині організації перевезення вантажу.

Наведені Відповідачем у відзиві доводи про відсутність у нього правовідносин з Позивачем з огляду на положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року не мають правового підґрунтя, оскільки частиною четвертою статті 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція визначена допоміжним видом діяльності, повязаної з перевезеннями вантажів.

Відсутність норм у Конвенції, які регулюють експедиторські відносини, не є підставою для твердження про відсутність цих відносин взагалі. Відповідні правовідносини визначено та врегульовано главою 65 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України. Крім того, відповідно до частини третьої статті 929 Цивільного колексу України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Заявки-підтвердження -0003 та LGU12-0004 відповідають наведеним вимогам законодавства, що спростовує твердження про відсутність правовідносин та невстановленість розміру штрафних санкцій.

Транспортні засоби із вантажем Відповідача прибули до Київської регіональної митниці 26.12.2007 року та 27.12.2007 року, що підтверджується відбитками штампу Київської регіональної митниці про взяття під митний контроль вантажу на CMR №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07.

Згідно статті 93 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти (стаття 71 Митного кодексу України).

Стаття 189 Митного кодексу України встановлює, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Заявками LGU12-0003 та LGU12-0004 на Позивача покладено обовязок організації перевезення, проте не покладено обовязок провести митне оформлення доставленого Відповідачу вантажу.

Таким чином, саме Відповідач був зобовязаним провести митне оформлення вантажу та забезпечити його розвантаження протягом 48 годин.

Відповідно до листів Київської регіональної митниці №35/1.4-22/11642 від 19.11.2008 року та №35/1.4-22/12302 від 05.12.2008 року (копії залучено судом до матеріалів справи, оригінали знаходяться у матеріалах справи №48/284 Господарського суду міста Києва) митне оформлення вантажів проводилось з 27.12.2007 року по 05.01.2008 року у всі дні, крім 30 грудня та 1 січня. З листа №35/1.4-22/11642 від 19.11.2008 року вбачається, що Відповідачем було сплачені митні платежі лише 04.01.2008 року.

Митне оформлення вантажу здійснено 05.01.2008 року, а вивантаження 06.01.2008 року, що підтверджується відповідними відмітками митниці та Відповідача на товарно-транспортних накладних.

Враховуючи, що сторони погодили 2 доби простою на території України, понаднормовий простій транспортних засобів становить 8 діб за заявкою LGU12-0004 та 9 діб за заявкою LGU12-0003.

Простій автомобілів став прямим наслідком несвоєчасного виконання Відповідачем обовязку вчасно провести митне очищення доставленого йому вантажу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що вчинене субєктом правопорушення у сфері господарювання є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідач не довів суду, що порушення господарського зобовязання сталось не з його вини.

Підписання сторонами акту приймання передачі послуг №LU-01-1 від 08.01.2008 року не є належною підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, кімната 34, ідентифікаційний код 33237759) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна»(03069, м.Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, офіс 13, ідентифікаційний код 35138050) 25 195,25 грн. (двадцять пять тисяч сто девяносто пять гривень 25 копійок) штрафу; 251,95 грн. (двісті пятдесят одну гривню 95 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.