Рішення № 19911858, 09.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8609.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Діброва”

Простягнення 88390,38 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю від 22.04.2011 р. № Д07/2011/04/22-26

від відповідача Лисовський Д.І. голова правління

09.12.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Діброва” 75879,12 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 15.11.1999 р. № 1310377, 10317,71 грн. інфляційної складової боргу та 2193,55 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/86 від 28.12.2009 р.

Ухвалою від 19.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи № 2а-3475/09 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

25.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 09.12.2011 р.

У судове засідання, призначене на 09.12.2011 р., зявилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції у спорі. Так, представник позивача посилався на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобовязання за договором 15.11.1999 р. № 1310377 за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., підтвердив часткове погашення Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку “Діброва” основного боргу станом на час розгляду справи та просив позов задовольнити з врахування часткової оплати, стягнувши з відповідача 10879,12 грн. боргу, 10317,71 грн. інфляційних нарахувань та 2193,55 грн. 3 % річних.

Представник відповідача подав суду додаткові заперечення на позовну заяву з додатками, а також контррозрахунок ціни позову та просив відмовити у задоволенні позову зважаючи на відсутність у Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Діброва” заборгованості перед позивачем станом на час вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.1999 р. сторонами було укладено договір № 1310377, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 2 до договору № 1310377 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду, який оформлює і повертає один примірник в районний відділ теплозбуту.

У п. 10 додатку № 2 до договору встановлено обовязок відповідача щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника теплової енергії згідно з його розрахунком.

За твердженнями позивача, вміщеними у позовній заяві № 048-71-15070 від 18.12.2009 р. у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 243257,79 грн., тоді як станом на грудень 2009 року оплачено ним було лише 167378,67 грн., у звязку з чим борг Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Діброва” склав 75879,12 грн., на суму якого відповідачу було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до довідки про надходження коштів, поданої представником позивача 09.12.2011 р. в судовому засіданні та його усних пояснень станом на час розгляду справи заборгованість відповідача склала 10879,12 грн., у звязку з частковим погашенням боргу після порушення провадження к справі № 46/86.

У свою чергу відповідач заперечує проти позову, посилаючись на застосування позивачем у грудні 2008 року, січні та лютому 2009 року невірних завищених тарифів на теплову енергію, неправильне зарахування оплат, що проводилися за спірний період та відповідно, невірне визначення періодів прострочення відповідача та надає зустрічний розрахунок ціни позову.

Як встановлено судом з поданих документів та пояснень представників сторін між ними відсутній спір щодо обсягів постачання та споживання теплової енергії у спірний період, що вказані в приєднаних до позовної заяви облікових картках (табуляграмами) споживання теплової енергії та відомостях обліку споживання теплової енергії.

З указаних документів та довідок про застосування тарифів слідує, що у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року позивачем застосовано до відносин з відповідачем тарифи на теплову енергію, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р., № 127, 128 від 05.02.2009 р., які в подальшому були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24.12.2008 р., 65/2009 від 03.02.2009 р., 76/2009 від 09.02.2009 р. Таким чином, застосування таких тарифів видається безпідставним, тому в даному разі слід виходити з чинних на той час тарифів, затверджених розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Отже, вартість теплової енергії за договором від 15.11.1999 р. № 1310377, що була поставлена позивачеві відповідачеві у грудні 2008 року, має становити 7477,67 грн., а не 7835,16 грн., як стверджує позивач, у січні 2009 року 14121,96 грн., а не 14890,79 грн., та 11846,32 грн., а не 12238,42 грн. у лютому 2009 року.

Тобто, внаслідок дослідження наявних у справі доказів та проведеного перерахунку вартості теплової енергії, судом встановлено, що у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. позивач поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 241739,37 грн., тоді як станом на грудень 2009 року останній оплатив її частково в сумі 45162,55 грн., заборгувавши 92300,36 грн.

У запереченнях на позовну заяву та додаткових запереченнях проти позову відповідач вказує на те, що розрахунок позивача містить неточності щодо розміру оплат, які надійшли за спірний період станом на грудень 2009 року. За даними відповідача, на момент звернення позивача до суду з даним позовом оплаченою ним була сума основного боргу в розмірі 206315,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, невідповідність в сумах та днях прострочення виконання грошового зобовязання за договором від 15.11.1999 р. № 1310377 зумовлена тим, що позивач зараховував кошти, що їх сплачував відповідач у спірному періоді в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів.

Відповідно до контррозрахунку відповідача, станом на грудень 2009 року його борг перед позивачем склав 35423,51 грн., 3 % річних з простроченої суми 400,15 грн., інфляційні нарахування на суму боргу 1321,07 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не подано суду доказів на спростування обставин невірного визначення суми заборгованості відповідача, періодів прострочення та, відповідно, розрахунку ціни позову, а тому при вирішенні заявленого спору суд вважає за належне скористатися контррозрахунком відповідача, що видається правомірним та проведеним відповідно до фактичних обставин правовідносин сторін та приписів законодавства.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявними у справі доказами, поданими позивачем (довідка про надходження коштів) та відповідачем (платіжні доручення), стверджується, що у січні та лютому 2010 року відповідачем було перераховано позивачеві 40000,00 грн. та 25000,00 грн., з чого слідує, що станом на час розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем зі сплати основного боргу за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. в розмірі 35423,51 грн., а також є погашеними 1321,07 грн. інфляційних втрат та 400,15 грн. 3 % річних за рахунок переплати.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що станом на час вирішення спору основний борг відповідачем погашено, предмет спору між сторонами щодо стягнення правомірно визначеної суми заборгованості в розмірі 35423,51 грн. (основний борг) та 1721,22 грн. (нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України) відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, а решта позовних вимог відхиленню.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

У звязку з тим, що станом на час звернення до суду з указаним позовом відповідач мав заборгованість перед позивачем за спірний період в загальній сумі 37144,73 грн., при розподілі судових витрат у справі № 46/86 слід виходити з того, що позивач мав право на звернення до суду для захисту своїх порушених прав саме в цій сумі, а тому зважаючи на факт її сплати після порушення провадження у справі, суд вважає за доцільне частково покласти на відповідача судові витрати. Поряд з цим, надмірно сплачена позивачем сума державного мита підлягає поверненню останньому.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 48, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 35423,51 боргу, 1321,07 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 400,15 грн. 3 % річних.

2.В іншій частині позову відмовити повністю.

3.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Діброва” (02140, м. Київ, вул. М. Гришка, 8-а, ідентифікаційний код 25408050) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 373 (триста сімдесят три) грн. 71 коп. державного мита та 99 (девяносто девять) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Повернути Структурному відокремленому підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187764) з Державного бюджету України 54 (пятдесят чотири) грн. 78 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення № 7576 від 17.12.2009 р., оригінал якого зберігається в матеріалах справи № 46/86.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 14.12.2011 р.