Рішення № 19911797, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/31213.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецстроймонтаж СУ-14»

Про стягнення 10413,23 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № б/н від 11.07.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду Донецької області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстроймонтаж СУ-14»6615,40 грн. основного боргу, 773,35 грн. пені, 2727,79 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 296,69 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди обладнання № 23.11.07/Ц від 23.11.2007.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.10.2011 порушено провадження у справі № 37/275 та призначено до розгляду на 07.11.2011.

Позивачем було подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЄ №959645 з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 5, офіс 1.

Господарський суд Донецької області дійшов висновку у відповідності до ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України скерувати матеріали справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, про що винесено відповідну ухвалу № 37/275 від 07.11.2011.

Матеріали справи Господарського суду Донецької області № 37/275 були отримані Господарським судом міста Києва 16.11.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011 справу Господарського суду Донецької області № 37/275 прийнято до провадження Господарського суду міста Києва, присвоєно номер справи 3/312 та призначено її до розгляду на 01.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/312 від 01.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 18.11.2011, розгляд справи був відкладений на 13.12.2011.

Позивач в судовому засіданні 13.12.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.12.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 18.11.2011 та від 01.12.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена в позовній заяві м. Дружківка, вул. Космонавтів, 43, кв. 18 та за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Київ, вул. П.Підвисоцького, 5, офіс 1.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстроймонтаж СУ-14»(орендар) було укладено договір оренди обладнання № 23.11.07/Ц (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне обладнання, яке є обєктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість за листопад та грудень 2010 року перед позивачем в розмірі 6615,40 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 773,35 грн., 2727,79 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 296,69 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 1.2. договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі та протоколі погодження ціни обладнання, який є додатком до цього договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, строк його використання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

З наявної в матеріалах справи копії акту прийому-передачі № 00004190 від 29.11.2007 (оригінал оглянуто судом в судовому засіданні) вбачається, що позивач передав, а відповідача прийняв в орендне користування підйомник з диз. прив. Н15SXL серії CD113535 у кількості 1 одиниці.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 15.1. договору термін дії договору встановлено до 31.01.2010.

Відповідно до розділу 5 договору повернення обладнання з оренди також здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно акту повернення № 010000951 від 03.03.2008 відповідач повернув, а позивач прийняв підйомник з диз. прив. Н15SXL серії CD113535 у кількості 1 одиниці.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 6.1. договору визначено, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання повернення обладнання орендодавцю.

Згідно п. 6.2. договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору.

В акті прийому-передачі № 00004190 від 29.11.2007 сторони погодили, що вартість оренди за добу в тому числі з ПДВ складає 807,50 грн.

Відповідно до п. 6.4. договору в тому випадку коли строк оренди складає більше місяця орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди підлягає індексації згідно офіційному індексу інфляції гривні, оголошеного Державним комітетом статистики України.

Згідно п. 6.3. договору якщо строк оренди обладнання складає менше місяця орендна плата не підлягає індексації.

Згідно п. 6.5. договору орендна плата розраховується з врахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 23.11.07Ц/11 від 30.11.2007 на суму 1615,00 грн.;

№ 23.11.07Ц/12 від 31.12.2007 на суму 20187,50 грн.;

№ 23.11.07Ц/1 від 31.01.2008 на суму 16957,50 грн.;

№ 23.11.07Ц/2 від 14.02.2008 на суму 11305,00 грн.;

№ 23.11.07Ц/2 від 29.02.2008 на суму 12 112,50 грн.;

№ 23.11.07/Ц-3/3 від 03.03.2008 на суму 1615,01 грн.;

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 6.6. договору період розрахунків орендаря становить:

6.6.1. якщо строк оренди складає менше місяця орендна плата вноситься попередньо, але не пізніше дня, наступного за останнім днем оренди, визначеним в акті повернення обладнання.

6.6.2. якщо строк оренди складає більше місяця орендна плата вноситься за кожний календарний місяць на протязі 10 днів наступного місяця з урахуванням індексу інфляції гривні (п. 6.4. договору).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обовязку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6. договору, інакше орендар буде вважатись таким, що построчив платіж.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 8.1.6. договору відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 6615,40 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6615,40 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 9.1.2. договору передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2% від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 6.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендну плату кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.1.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду становить 770,79 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 770,79 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в позові в частині її нарахування в розмірі 2,56 грн. слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням чинного законодавства України.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 2727,79 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 296,69 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 2572,76 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 155,03 грн. збитків від зміни індексу інфляції в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 296,69 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстроймонтаж СУ-14»(м. Київ, вул. П.Підвисоцького, 5, офіс 1, код ЄДРПОУ 31680595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 6 615 (шість тисяч шістсот пятнадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 770 (сімсот сімдесят) грн. 79 коп. пені, 2 572 (дві тисячі пятсот сімдесят дві) грн. 76 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 296 (двісті девяносто шість) грн. 69 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять шість) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 14.12.2011.