Рішення № 19911781, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/388-41/47405.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

ДоФізичної особи - підприємця ОСОБА_2

Простягнення 123591, 46 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 033 від 15.03.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 123591, 46 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі № 51/388 (суддя Пригунова А.Б.) позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року по справі № 51/388- без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011 року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі № 51/388 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 18.10.2011 року, справу № 51/388 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 21.10.2011 року справу № 51/388, суддею Спичаком О.М. було прийнято до свого провадження, присвоєно номер № 51/388-41/474 та призначено до розгляду на 18.11.2011 року.

В судовому засіданні 18.11.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 05.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2011 року подав письмові пояснення по справі та позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 05.12.2011 року представник відповідача подав також, письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що гарантійний лист, який наданий позивачем в якості єдиного доказу поставки ним відповідачу спірного товару, не є первинним документом та не може братися судом до уваги в якості належного та допустимого доказу поставки товару.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, останній поставив відповідачу шрот алюмінієвих конструкцій та шрот оцинкованих мелатоконструкцій на загальну суму 123591,46 грн., в обґрунтування чого надав видаткові накладні № 000000116 від 29.09.2008 року та № 000000117 від 29.09.2008 року, які з боку відповідача не підписані.

Разом з тим, позивач надав гарантійний лист № 29/01-12, згідно якого відповідач визнав факт поставки товару, а також просив продовжити термін оплати за шрот алюмінієвих конструкцій, відвантажений відповідно до видаткових накладних № 116 та № 117 від 29.09.2008 року на загальну суму 123591,46 грн. до 20.05.2009 року.

25.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 706 про оплату суми заборгованості у розмірі 123591,46 грн. в семиденний термін з моменту отримання вимоги, на доказ чого надано повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист (копії в матеріалах справи), проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, права і обовязки у сторін виникають не тільки на підставі документів, які відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а і на підставі інших юридичних фактів.

У позивача наявний оригінал гарантійного листа № 29/01-12 від 29.12.2008 року, достовірність якого відповідачем не спростована, крім того, представник відповідача відмовився від проведення судово технічної та почеркознавчої експертизи підпису та відбитку печатки на ньому (пояснення від 05.12.2011 року).

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 123591,46 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»(місцезнаходження: 04210, м. Київ, Оболонський рн, просп. Героїв Сталінграда, 20 А, код ЄДРПОУ 30530955) 123 591 (сто двадцять три тисячі пятсот девяносто одну) грн. 46 коп. основного боргу, 1 235 (одну тисячу двісті тридцять пять) грн. 91 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

14.12.2011 року