Рішення № 19911400, 02.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/10602.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз», м Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ

про визнання договору недійсним

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. адвокат, Норов Г.О. юрисконсульт

від відповідача: Головня М.А. юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін у судовому засіданні з 15 год. 40 хвил. 22.11.11р. по 11 год. 50 хвил. 02.12.11р. згідно вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документу суду, що знайшло своє відображення у протоколів судового засідання від 22.11.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»про:

·визнати недійсним друге речення підпункту 2.1.1 пункту 2.1 у частині: «время прибытия в помещение БС не болем 2-х часов с момента получения заявки от диспетчера Заказчика»Договору № 1- ВТУ/2011 від 01.05.2011 року про надання комплексу послуг по утриманню температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій ( БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна»та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна»укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», як таке, що не відповідає вимогам статті 229 ЦК України.

Додатково позивач наполягає на відшкодування йому витрат на послуги адвокат а в розмірі 7448,00 грн. відповідно до рахунку від 07.09.11р. за №63/2001-8/2011 та Договором про надання адвокатських послуг від 25.01.2011 року за № 8/20011.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

ьдоводи позивача про те, що відповідач не повідомив про кількість, місце та відстані базових станцій та технічних центрів не може прийматися до уваги, оскільки Договором чітко передбачена процедура здійснення затвердження списку обєктів позивача, і останнім було погоджено зазначений перелік без зауважень та пропозицій тощо.

ьпід час добровільного укладення Договору сторони уявляли собі всі наслідки відносно його умов, зазначених у пунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1,3.1 та встановлених планом-графіком про перелік БС;

ь позивач не помилився на момент вчинення правочину, а помилка згідно вимог статті 229 ЦК України не має суттєвого значення, а тому правових підстав для визнання частково недійсним Договору на умовах зазначених позивачем не існує.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, 1 травня 2011 року між позивачем, далі Виконавець, та відповідачем, далі Замовник, було укладено було укладено Договір № 1-ВТУ/2011 від 01.05.2011року про надання комплексу послуг по утриманню температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій ( БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна»та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна», далі Договір.

Предметом вказаного Договору ( п.2.1) є підтримання температурного режиму у приміщеннях базових станцій мобільного звязку та у приміщеннях технічних центрів, які знаходяться в експлуатації відповідача. Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що Виконавець виконує роботи по підтриманню температурного режиму (+200С 250С) у приміщеннях БС та технічних центрів, реагує спеціальними мобільними бригадами при порушенні даного температурного режиму. Час прибуття в приміщення БС не більше 2-х годин з моменту отримання заявки від диспетчера Замовника.

Відповідач не повідомив позивача про умови до Договору, які не можуть бути виконанні останнім і при цьому не повідомив позивача про існування обставин, що перешкоджають належному виконанню позивачем своїх обовязків за Договором. Так, пунктом 3.1.1 Договору відповідач не надав позивачеві інформацію про кількість, місце та відстані базових станцій( БС) та технічних центрів. Кількість обєктів становить 1062 базові станції та розташовані вони у двох областях України: Донецької та Луганської. Мобільна бригада після отримання заявки від диспетчера Замовника повинна спочатку отримати від Замовника ключі від обєкту, з урахуванням того, що декілька обєктів знаходяться на території режимних обєктів, безперешкодний доступ на які заборонений як для Замовника так і для Виконавця.

Таким чином, на час підписання договору Виконавець не знав і не міг знати, що вимога підпункту 2.1.1 Договору про прибуття мобільних бригад протягом часу, який не повинен перевищувати 20-х годин з моменту отримання заявки від диспетчера Замовника, є нереальною відносно відстаней між обєктами, а також пунктами зберігання ключів та дислокацією мобільних бригад. Натомість, відповідач не міг не розуміти, що встановлена ним умова прибуття на обєкти менш як за дві години є такою, що не може бути виконана.

Своєчасне неприбуття позивача до обєктів відповідача повязано із застосуванням до нього штрафних санкцій передбачених пунктом 8.2 Договору, а саме штрафу в розмірі 5% від вартості акту наданих послуг за кожний випадок порушення часу прибуття мобільної бригади по кожному обєкту. Таким чином, при наявності більш як 20 порушень Виконавець повинен сплачувати замовнику штраф у розмірі, що перевищує вартість наданих послуг, що ставить під сумнів взагалі необхідність виконання умов Договору, у тому числі отримання прибутків на які розраховували сторони під час його укладення. Укладений Договір, за ствердженням позивача, не відповідає вимогам статті 207 ГК України, частини 1 статті 236 ГК України, приписам статті 229 ЦК України, а тому може бути підставою для визнання Договору недійсним в розумінні вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну тастрок, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, з що доводи позивача обґрунтовані за наступними обставинами:

Так, законодавець встановлює правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприяння стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого можна вважати, що угода не була укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його волевиявлення за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки статті 229 ЦК України.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобовязань, які виникли з правочину, і не повязане з поведінкою іншою сторони правочину. Не має правового означення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Позивач правильно тлумачить статтю 229 ЦК України та намагається застосувати її до спірних правовідносин сторін. Вказані за законом обставини надають йому можливості визнати правочин недійсним, як це зазначено у ст.ст. 203,215 ЦК України.

Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:

§відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

§зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

§згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України;

§якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст.215 ЦК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, обставини щодо яких помилявся позивач, вже існували на момент вчинення правочину. Відстань між мобільними групами та базовими станціями не має можливості прибути з дотриманням строку у 2 години з огляду на відсутність сьогодні у світі засобів транспорту, що давали можливість з робити це позивачу. Відповідно, недійсність цієї умови не буде мати будь-яких негативних наслідків для відповідача з огляду на те, що мобільні бригади у будь-якому випадку будуть прибувати на станції у строк, який дозволяє це зробити за допомогою транспортні засоби. В свою чергу визнання недійсним Договору в цій частині справедливо зніме з відповідача відповідальність за невиконання умови, яка не можуть бути виконання взагалі у будь-який спосіб. Помилка позивача під час укладення Договору повязана з неможливістю виконати предмет Договору, а саме існують всі правові наслідки стверджувати, що позивач укладаючи спірний Договір помилився відносно його умов, які відповідно до Закону повинні бути визнанні недійсними.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити. Визнати недійсним друге речення підпункту 2.1.1 пункту 2.1 у частині: «время прибытия в помещение БС не болем 2-х часов с момента получения заявки от диспетчера Заказчика»Договору № 1-ВТУ/2011 від 01.05.2011 року про надання комплексу послуг по утриманню температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій ( БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна» та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна», укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна»», як таке, що не відповідає вимогам статті 229 ЦК України.

Витрати по держмиту в сумі 85 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати про надання послуг адвоката в сумі 7488,00 грн. відносяться на позивача у справі Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись 203, 21, 229, 236, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 55, 42, 207 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити.

2. Визнати недійсним друге речення підпункту 2.1.1 пункту 2.1 у частині: «время прибытия в помещение БС не болем 2-х часов с момента получения заявки от диспетчера Заказчика»Договору № 1-ВТУ/2011 від 01.05.2011року про надання комплексу послуг по утриманню температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій ( БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна»та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна»? укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, п/р 26002511 в АТ Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14333937, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз», 07400, Київська область, м. Бровари, вул Богунського, 26, п/р 26007691142903 в Київській регіональної дирекції «РайфайзенБанк Аваль», МФО 322904, витрати по державному миту в сумі 85 грн., забезпеченню удового процесу в сумі 236 грн. та послуги адвоката в сумі 7488,00 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено 07.12.11р.